Пугачов Сергій Вікторович

Пугачов Сергій Вікторович
рос. Сергей Викторович Пугачёв Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився4 лютого 1963(1963-02-04) (61 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Кострома, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Росія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьросіянин
Діяльністьбанкір, бізнесмен, державний діяч, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьбанкір, інвестор, громадський діяч і політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська, французька і англійська Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРада Федерації Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадачлен Ради Федерації[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зAlexandra Tolstoyd[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діти (5 Редагувати інформацію у Вікіданих)Alexandre Pougatchevd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
медаль «У пам'ять 1000-річчя Казані»

Орден Святого благовірного князя Данила Московськогоd

 Орден преподобного Серафима Саровського
Сайтpugachevsergei.com Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пугачов.

Сергій Вікторович Пугачов (нар. 4 лютого 1963, Кострома) — колишній російський банкір, власник Міжпромбанку, підприємець, міжнародний інвестор, державний діяч. З 2014 року перебуває в міжнародному розшуку[5] і переховується у Франції[6], натуралізованим громадянином якої є, відмовившись від громадянства Росії в 2012 році.[7]

Біографія

Відсутня публічна достовірна інформація, що стосується ранніх етапів біографії Пугачова; відомості про отриману вищу освіту різняться[8].

Згідно з неодноразово опублікованими в пресі документами Василеостровського районного суду Ленінграда, з 1984 року Пугачова розшукувала міліція за шахрайство. 26 травня 1986 року його засудили до трьох років позбавлення волі умовно з конфіскацією майна і обов'язковим залученням до праці за шахрайство; покарання відбував на будівництвах Ярославської області.[9][10][11] Сам Пугачов інформацію про будівництва в Ярославській області заперечує (в інтерв'ю Гордону).[12]

Продемонстровані журналістам документи ставлять під сумнів справжність його трьох дипломів про вищу освіту[13][14], його офіційну біографію, а також трудову книжку. Так, в 1983—1991 роках жодного дня не працював в Червоногвардійському відділенні Будбанку СРСР, як написано в його трудовій книжці.[15]

У 1991 році Пугачов заснував «Північний торговий банк», який став одним з перших кооперативних банків у СРСР.

Згідно з інформацією, представленою на особистому сайті[16], 1991—1994 рр. Пугачов проживав у США (у Росії бував наїздами для контролю бізнесу), з 1994 року проживає у Франції. Свої найбільші бізнес-проєкти вів у Франції, Люксембурзі, США, Росії, Великій Британії. У 1992 році організував «Міжнародний промисловий банк».

У 1990-ті роки Пугачов був представником вузького кола Бориса Єльцина, одним із керівників його передвиборчого штабу в 1996 році[17]. За мотивами подій виборів 1996 у 2003 році американський режисер Роджер Споттісвуд зняв фільм «Проєкт Єльцин», Spinning Boris, USA, у якому знялися такі відомі актори, як Джефф Голдблюм, Ентоні ЛаПалья, Лев Шрайбер, Шон Макдональд, прообразом головного героя став Сергій Пугачов, його роль зіграв у фільмі Григорій Гладій.

Згідно з його словами, жив у Франції з 1990-х років[18] .

Наприкінці 1990-х придбав Єнісейську промислову компанію, яка мала ліцензію на геологорозвідку в районі Улуг-Хемського району в Республіці Тива (Південного Сибіру). У процесі розвідки й експериментального видобутку спільно з провідними світовими видобувними компаніями відкрили найбільше у світі родовище коксівного вугілля. У 2000 році ЕПК отримала ліцензію на розвідку і видобуток вугілля на Елегестському родовищі.[19] У той же час Сергій Пугачов інвестував у створення суднобудівного комплексу на базі Балтійського заводу і Північної верфі та 60-ти підприємств машинобудування, який став найбільшим у Європі.

На початку 2000-х консолідував свої активи під управлінням «Об'єднаної Промислової Корпорації» (з незалежної оцінки на 2008—2010 рік) загальною вартістю понад 12 млрд дол. США.[20]

20 червня 2002 року газета «Ведомости» писала: "Володимир Путін вчора підхопив урядову ідею про амністію вивезеного капіталу і закликав підприємців повертати гроші в країну. Цікаво, що першим представником бізнесу, з яким Путін вчора почав докладно обговорювати цю ідею, став колишній президент Межпромбанка, сенатор Сергій Пугачов ". Зустріч Володимира Путіна з Сергієм Пугачовим відбулася через день після появи у французькій Le Monde публікації про початок в Монако і Франції попередньому розслідуванні, що стосується фінансових операцій Пугачова[21] . У 2015 році сам Пугачов так описав інцидент: «У 2003 році, коли я інвестував у багато проектів на Заході, в тому числі і в Америці, Путін несподівано запросив мене і під камери попросив розробити закон про повернення та амністію російських капіталів. Це було щось геть маячне і безсумнівно було послання в мою сторону.»[18]

У червні 2004 року стало відомо, що Веремеєнко покинув раду директорів і вийшов з числа власників Міжпромбанка, продавши свою частку партнерам. Відразу ж було створено ЗАТ «Об'єднана промислова корпорація», якому відійшли промислові активи банку. Головою ради директорів нової структури став член ради директорів і керуючий директор Міжпромбанка Олександр Гнусарев. Однак в 2006 році з'ясувалося, що остаточними бенефіціарними власниками Міжпромбанка виявилися члени сім'ї Пугачова (близько 72 % акцій), Гнусарєв (6 %) і ще кілька членів ради директорів банку.[8]

У 2009 році Сергій Пугачов став громадянином Франції[22]. У липні 2015 з'ясувалося, що Пугачов написав заяву про відмову від російського громадянства ще у 2012 р[7] .

У 2011 році за заявою Пугачова порушено кримінальну справу у Франції у зв'язку з вимаганням та погрозами з боку ряду високопоставлених співробітників АСВ. Через рік Пугачов сповіщає про початок підготовки позову в Гаазький трибунал проти РФ.[23]

У 2013 році проти Пугачова в Росії порушили кримінальну справу. У грудні 2013 роки держава подає позов про притягнення Пугачова до субсидіарної відповідальності в Московський Арбітражний суд, потім Слідчий комітет оголошує про розшук Пугачова по справі Міжпромбанка.[24][25]

У червні 2014 року Російська Федерація звернулася із заявою до Високого суду Лондона про забезпечувальні заходи на підтримку громадянського субсидіарного позову в Московському арбітражному суді.[26]

11 липня 2014 року Суддя Високого суду Лондона Хендерсон без виклику відповідача і повідомлення виніс рішення про заморожування активів Сергія Пугачова на території Англії, також містився примус Пугачова до розголошення всіх належних йому прямо або побічно активів в світі.[27][28] За даними правоохоронних органів Великої Британії, представники російської влади протизаконно здійснювали постійне стеження за Пугачовим і членами його сім'ї в Англії через найнятих ними приватних детективів.[29] 2 березня 2015 року Суддя Високого Суду Лондона Сміт забороняє Пугачову залишати межі Англії і Уельсу, а також наказує передати всі паспорта та проїзні документи фірмі Hogan Lovells (яка на суді представляє інтереси Російської Федерації).[30] У травні 2015 року поліція Великої Британії під особистими автомобілями Пугачова знайшла вибухові пристрої. Розслідуванням справи зайнялася антитерористична служба SO15, Пугачову і його сім'ї представлений державний захист (в даний час справу розслідують французькі правоохоронці). На Пугачова неодноразово здійснювалися замахи як в Росії, так і за кордоном (як до 2010 року, так і після). В результаті замахів були поранені співробітники охорони. Дані дії мали на меті змусити Пугачова покинути Лондон.[31]

Наприкінці листопада 2014 року російське бюро Інтерполу розмістило на своєму сайті інформацію про розшук Пугачова.[32][33][34] Після скарги адвокатів Пугачов був видалений з бази даних Інтерполу «в зв'язку з політичною мотивацією справи».[35]

23 червня 2015 в порушення наказу англійської судді Пугачов залишає юрисдикцію Англії і Уельсу, таємно переїхавши до Франції.[36][37]

21 вересня 2015 Пугачов подав у Постійну палату третейського суду в Гаазі позов до Росії на $12 млрд за фактом експропріації активів останнього. Підготовкою позову зайнялася юридична компанія з Нью-Йорка King and Spalding.[38][39][40] .

3 грудня 2015 року Високий суд Правосуддя Англії і Уельсу видав ордер на арешт Пугачова у справі про неповагу до суду.[41] 22 грудня 2015 року суддя Роуз засудила Пугачова до тюремного ув'язнення на 2 роки за неповагу до суду, в рішенні суддя зазначила, що у Пугачова були вагомі підстави вважати, що його життя перебуває в небезпеці і йому загрожують агенти РФ.[42]

30 січня 2016 року Верховний суд Росії відмовив Пугачову в перегляді судових актів нижчих інстанцій, які привернули його до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями Міжпромбанка, стягнувши з Пугачова близько 75,6 мільярда рублів[43].

У квітні 2016 року адвокат Пугачова Карина Москаленко подала скаргу в ЄСПЛ за фактами порушень, допущених при розгляді в РФ цивільного позову про субсидіарну відповідальність. 5 липня скарга була зареєстрована в суді, суд зобов'язався приступити до розгляду справи «як тільки випаде технічна можливість».

17 червня 2016 року адвокати Пугачова призначили професора Томаса Клея в якості арбітра в Гаазькому Міжнародному трибуналі для розгляду його арбітражного позову проти Російської Федерації.[44]

Політична кар'єра

У 1995 році трапився скандал, стверджувалося, що Міжпромбанк Пугачова емітував кредитні картки Eurocard для президента Б. М. Єльцина і членів його сім'ї. Коментарі від Пугачова на цей рахунок не надходили.[45]

У 1996 році Пугачов був одним з керівників передвиборного штабу кандидата в президенти — Бориса Єльцина. Згодом, Пугачов заявив про те, що його зв'язки в США зіграли вирішальну роль у перемозі Єльцина в протистоянні з комуністами. Згідно зі словами Пугачова, він, використовуючи особисте знайомство з Фредом Лоуеллом, близьким до Республіканської партії США, привіз в Росію команду політтехнологів і піарників з США на чолі з провідним стратегом тодішнього губернатора Каліфорнії Піта Вілсона Джорджем Гортоном. Команда Гортона разом з Тетяною Дьяченко проводила передвиборчу кампанію, використовуючи всі кращі традиції американських політтехнологій і підносячи Єльцина в кращому світлі, підкреслюючи небезпеку реставрації влади комуністів.[46][47]

У червні 1996 року був нагороджений подякою президента Російської Федерації Єльцина "За великий внесок у становлення російської демократії, участь в підготовці і проведенні кампанії всенародних виборів Президента Російської Федерації 1996 р "

В інтерв'ю Пугачов заявляв, що в 1990-ті він висунув ідею про те, щоб зробити Володимира Путіна потенційним наступником Єльцина.[48] Financial Times встановила, що Пугачов був близьким другом Тетяни Дьяченко та її чоловіка, Валентина Юмашева, який очолював адміністрацію президента РФ, а також інших видатних діячів єльцинського періоду. Пугачов представив Путіна Єльцину, а в 1999—2000 роках був одним з керівників його передвиборчого штабу;[46][47] залишався близьким Кремлю підприємцем в 2000-і роки[49]

У листопаді 2000 року Сергій Пугачов був обраний членом бюро правління Російського союзу промисловців і підприємців (РСПП). C листопада 2000 року по січень 2003 року був віце-президентом Російського союзу промисловців і підприємців. Організовував зустрічі представників великого бізнесу з Володимиром Путіним.[50]

Входив до складу Російсько-Французької урядової комісії. Був ініціатором придбання Російською Федерацією ліцензії на виробництво французьких вертольотоносців «Містраль».[51] 23 листопада 2009 року в Санкт-Петербург прибув перший заступник начальника головного штабу ВМФ РФ віце-адмірал Олег Бурцев, який повідомив, що керівництво ВМФ потребує закупівлі одного вертольотоносця «Містраль» і також необхідна ліцензія на будівництво 4 суден подібного класу в Росії. У грудні 2009 року французька делегація на чолі з генеральним інженером Аленом Костом відвідала «Балтійський завод» Пугачова, щоб ознайомитися з його виробничими потужностями. Зроблено огляд стапелів, корпусообробного і механічного цехів, а також спущеного на воду криголама «Санкт-Петербург». Після візиту почалися переговори про видачу ліцензії ОПК для виробництва «Містралів» в Росії під потреби ВМФ РФ.[52] У грудні 2010 року вийшла спільна заява президентів РФ і Франції про покупку 2 кораблів «Містраль» і опціону на будівництво ще 2 на одній з російських верфей. Угода по «Містралям» підписана 25 січня 2011 року в Парижі.[53]

24 грудня 2001 Пугачов був обраний сенатором Російської Федерації. 26 грудня 2001 року було затверджено представником від уряду Туви в Раді Федерації РФ. Його кандидатуру підтримало близько 80 % тувинських депутатів[54] . 4 січня 2011 був достроково зміщений з цієї посади Указом президента Туви. В якості мотивації було зазначено, що Пугачов не був у республіці два роки, не має там представника, і абсолютно не цікавиться станом справ в Туві[55], з офіційним формулюванням «відверто нехтував обов'язками і не чинив республіці ніякої підтримки».[55][56]

Сім'я

Сергій Пугачов розлучений, має 2 дорослих синів від шлюбу з Галиною Пугачовою, а також 3 дітей від британської громадянки Олександри Толстої[en] (дочка британського історика і політика Миколи Толстого)[57][58][59] і 6 онуків.

Примітки

  1. ↑ https://www.pugachevsergei.com/biography/
  2. ↑ http://www.svoboda.org/a/27792335.html
  3. ↑ http://www.rosbalt.ru/moscow/2016/06/13/1522608.html
  4. ↑ http://www.inosmi.ru/social/20100127/157830952.html
  5. ↑ Банкиру выписали ордер: Интерпол ищет экс-сенатора Сергея Пугачева как особо опасного преступника. «Российская газета», 27.11.2014.
  6. ↑ Беглый олигарх Сергей Пугачев избежал во Франции конфискации имущества. vesti.ru, 30.01.2019.
  7. ↑ а б Светлана Петрова, Наталья Райбман, Илья Усов. Бывший сенатор Пугачев отказался от российского гражданства "Ведомости", 03.07.2015
  8. ↑ а б Lenta.ru: : Пугачёв, Сергей
  9. ↑ Новости Руспрес. Архів оригіналу за 29 липня 2017. Процитовано 1 жовтня 2021. 
  10. ↑ АиФ
  11. ↑ lenta.ru
  12. ↑ Близкий друг Путина миллиардер Пугачев. Вся правда о Путине, его семье и деньгах. В гостях у Гордона (ru-RU) . Процитовано 28 вересня 2021. 
  13. ↑ Ответ на запрос о существовании Университета методологии знания
  14. ↑ Ответ на запрос в СПбГУ. (рос.)
  15. ↑ Ответ на запрос о подтверждении стажа работы. (рос.)
  16. ↑ Биография. (рос.)
  17. ↑ Царь. Царевич [Архівовано 2010-05-14 у Wayback Machine.], («Challenges», Франция), РГРК «Голос России», 11.05.2010
  18. ↑ а б Беглый «друг Путина» судится с Россией [Архівовано 2017-05-27 у Wayback Machine.]. «Голос Америки» 25.09.2015.
  19. ↑ Информация о лицензии КЗЛ10890ТЭ [Архівовано 2016-09-20 у Wayback Machine.] // Сводный государственный реестр участков недр и лицензий. (рос.)
  20. ↑ Межпромбанк передает промышленные активы в управляющую компанию, lenta.ru, 31 мая 2004. (рос.)
  21. ↑ Путин — за амнистию. // «Ведомости» 20 июня 2002 г.
  22. ↑ «Путин лично предупредил»: за что Пугачёв потребовал от России $12 млрд :: Финансы :: РБК
  23. ↑ Основатель Межпромбанка Сергей Пугачев обвиняет менеджера АСВ в вымогательстве. (рос.)
  24. ↑ СМИ: экс-сенатор Сергей Пугачёв объявлен в розыск по делу Межпромбанка РИА «Новости»
  25. ↑ Сергей Пугачёв взят заочно
  26. ↑ Чисто английское банкротство. (рос.)
  27. ↑ UK court serves $2.0 bln asset freeze order on Russian tycoon Pugachev
  28. ↑ Чисто английское банкротство Коммерсантъ, 16 июля 2014.,
  29. ↑ Британские игры АСВ
  30. ↑ Ъ-Газета — Сергея Пугачева бьют по паспорту, kommersant.ru
  31. ↑ Ъ-Газета — Покушение на банкира, kommersant.ru
  32. ↑ PUGACHEV, SERGEI: Wanted by the judicial authorities of Russia for prosecution / to serve a sentence. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 2 вересня 2016. 
  33. ↑ Интерпол объявил в розыск бывшего сенатора и банкира Пугачёва NEWSru, 27 ноября 2014.
  34. ↑ Российский экс-сенатор Сергей Пугачев объявлен в розыск Интерполом | РИА Новости. (рос.)
  35. ↑ Ъ-Газета — Сергей Пугачев тихо выпал из розыска. (рос.)
  36. ↑ Как Агентство по страхованию вкладов добралось до зарубежных активов банкира и экс-сенатора от Тувы Сергея Пугачёва
  37. ↑ Sergei Pugachev: 'Putin's banker' now lives in fear of man he put into power, «The Guardian», 28 июля 2015.
  38. ↑ Пугачев подтвердил, что подал иск против России на $12 миллиардов | РИА Новости
  39. ↑ Tycoon Pugachev files $12 billion claim against Russia | Reuters
  40. ↑ «Путин лично предупредил»: за что Пугачёв потребовал от России $12 млрд
  41. ↑ В Великобритании выдан ордер на арест Сергея Пугачева, ТАСС
  42. ↑ Сергей Пугачев — РБК: «Посижу, пожалуй, дома» :: Финансы :: РБК
  43. ↑ Верховный суд поддержал взыскание 75,6 млрд рублей с Сергея Пугачева
  44. ↑ Экс-сенатор Пугачев выбрал французского арбитра для разрешения спора с РФ | Новости | Российское агентство правовой и судебной информации — РАПСИ
  45. ↑ Беджет Паколли подтвердил, что у Ельцина были западные кредитные карточки: Россия: Lenta.ru
  46. ↑ а б Sergei Pugachev: ‘I personally brought Putin to power’ — FT.com
  47. ↑ а б Сергей Пугачев: «Я лично привел Путина к власти» | Россия | ИноСМИ — Все, что достойно перевода
  48. ↑ Бывший друг Путина впервые рассказал, как тот стал президентом. Интервью Собчак
  49. ↑ Ник Филдинг. David Linley wooed by ‘Kremlin's cashier’. Billionaire friend of Putin set to buy stake in viscount's furniture business. The Sunday Times, 13 января 2008.
  50. ↑ Псйнбндярбн Пяоо Онйхмскх Бюурюмц Йнбеьмхйнб, Бкюдхлхп Ксгъмхм Х Яепцеи Осцювеб
  51. ↑ Ъ-Огонек — С корабля на банк
  52. ↑ Вертолетоносцы типа «Мистраль» могут начать строить на верфях ОПК в Санкт-Петербурге — ВПК.name
  53. ↑ Россия и Франция подписали соглашение о строительстве «Мистралей» | РИА Новости
  54. ↑ Пугачев и Удумбара утверждены в качетсве членов Совета Федерации " Тува-Онлайн
  55. ↑ а б Глава Тувы досрочно отправил в отставку представителя республики в Совете Федерации Сергея Пугачёва
  56. ↑ Пугачёвский понт. Зачем беглые банкиры идут в политику. Аргументы и факты
  57. ↑ Alexandra Tolstoy and billionaire Sergei Pugachev The Sunday Times, 10 января 2010.
  58. ↑ Countess Tolstoy, her Cossack husband, a billionaire oligarch lover and the truth about her baby son 2 января 2010.
  59. ↑ Senator Pugyachov on British Rich List The Moscow Times, 27 апреля 2010, стр. 1—2.

Посилання