Пунічна мова — відокремлений діалект в рамках фінікійської мови, якою говорили на фінікійському узбережжі та у Північній Африці, в тому числі в Карфагені, і в усьому Середземномор'ї. Відома з написів і особистих імен. П'єса Плавталат.«Poenulus» містить кілька речень пунічною мовою, до яких тепер виявляється особливий інтерес і проводяться лінгвістичні дослідження, оскільки, на відміну від збережених пунічних написів, вона містить латинські голосні [1].
Аврелій Августин, як правило, вважається останнім великим давнім письменником, який мав деякі знання про пунічну мову. За його словами, нею все ще говорили в тому регіоні Північної Африки (Карфаген, на території сучасного Тунісу) через майже 5 століть після падіння Карфагена внаслідок поразки від Рима. Як зазначав Августин, у той час все ще були люди, які називали себе ханаанеями (тобто власне карфагеняни) [2].
Примітки
↑ Sznycer, Maurice (+1967). Les passages puniques en transcription latine dans le Poenulus de Plaute. Paris: Librairie C. Klincksieck.
↑ Jongeling. Karel; & Kerr, Robert M. (2005). Late Punic Epigraphy. Mohr Siebeck. с. 4. ISBN3161487281.