Підлідний вулкан

Підлідний вулкан Ґрімсвотн у серпні 2011 року. Після виверження навколишній льодовик покрито попелом, на дні кальдери геотермальне озеро.

Підлідний вулкан — вулкан, розташований у межах льодовикової шапки або льодовикового щита, внаслідок чого його вулканічна споруда (конус, жерло, кратер або кальдера) міститься нижче від рівня навколишнього льодовика[1]. Цей тип вулканів рідкісний, оскільки трапляється виключно в регіонах, які вкриті льодовиками і водночас мали чи мають активний вулканізм. У сплячому стані такий вулкан може бути не помітним на навколишній місцевості, оскільки повністю покритий льодом.

Характеристика

Схема підльодовикового виверження. 1. Хмара водяної пари; 2. Підлідне озеро; 3. Льодовик; 4. Шари лави та попелу; 5. Шар осадової породи; 6. Подушкова лава; 7. Магматичний канал; 8. Магматичний осередок; 9. Магматична інтрузія

Підлідний вулкан утворюється при виверженнях під поверхню льодовика або льодового щита, при цьому гаряча лава та вулканічні гази, що надходять із тріщин земної кори, протоплюють собі шлях у товщі льоду. Лід і утворена вода швидко охолоджують лаву, тому вона застигає у вигляді подушкоподібних тіл. При руйнуванні подушкової лави утворюються різні брекчії, зокрема туфова брекчія та гіалокластит[1].

Вода, що утворюється при таненні льоду при виверженнях підлідних вулканів, зазвичай накопичується між льодовиком і скельною основою[2] і може раптово прорватися на поверхню, утворюючи єкуллойп — сильну потокову проривну повінь. Подібне сталося в Ісландії 1996 року під час виверження підлідного вулкана Ґрімсвотн, коли потік, що вирвався з-під льодовика, з витратою води 50 000 м³/с і висотою до 4 м, ніс уламки льоду вагою до 5000 тонн і спричинив катастрофічні руйнування[3].

Форма підлідних вулканів, як правило, досить характерна і незвична, зі сплощеною вершиною та крутими схилами, які утримуються від обвалення тиском навколишнього льоду та талої води[1]. Якщо вулкан зрештою повністю протопить крижаний шар, то відкладаються горизонтальні потоки лави, і вершина вулкана набуває майже рівної форми. Однак, якщо після відступу льодовика вивергнеться багато лави, то вулкан може набути звичнішої форми, як більшість стародавніх підлідних вулканів у Канаді. Підлідні вулкани з рівною плоскою вершиною та крутими схилами називають туями, на честь підлідного вулкана Туя у північній Британській Колумбії, який описав канадський геолог Білл Метьюз 1947 року.

Від підлідних вулканів слід відрізняти звичайні вулкани у високогірних регіонах, покриті льодовою шапкою тільки в районі вершини, наприклад, різні вулкани Анд і Камчатки, а також вулкан Фудзіяма. Ці типи вулканів відрізняються геологічною будовою. Підлідні вулкани складаються з подушкової лави, палагоніту і гіалокластиту, а покриті льодом звичайні вулкани складаються з шарів лави й попелу, що чергуються, або ж із ріоліту (наприклад, вулкан Торвайєкюдль)[1].

Поширення

Виверження підлідного вулкана Еяф'ятлайокютль

Багато підлідних вулканів розташовані в полярних регіонах, особливо на острові Ісландія[1], Алясці та Антарктиді. Давні підлідні вулкани, які давно вийшли на поверхню з-під льодовикового щита, зустрічаються також у Британській Колумбії та Юконі в Канаді.

Найвідоміші підлідні вулкани містяться в Ісландії[1]. Це Ґрімсвотн[4] і Ерайвайокутль[5], покриті величезним льодовиковим куполом Ватнайокутля, вулкан під льодовиком Еяф'ятлайокютль[6] і Катла[7], під Мірдалсйокутлем.

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Ari Trausti Gudmundsson. Living Earth Outline of the Geology of Iceland. — 2. — Reykjavík : Mál og menning, 2011. — С. 14-16. — ISBN ISBN 978-9979327776.
  2. ↑ Björnsson, Helgi. Subglacial Lakes and Jökulhlaups in Iceland // Global and Planetary Change : journal. — 2002. — Vol. 35. — P. 255—271. — DOI:10.1016/s0921-8181(02)00130-3. Архівовано з джерела 31 липня 2021. Процитовано 2023-06-04.
  3. ↑ [Stefán Benediktsson and Sigrún Helgadóttir, «The Skeiđarđá River in Full Flood 1996,» Skaftafell National Park: Environment and Food Agency, UST, March, 2007]
  4. ↑ Hans H. Hansen. Íslandsatlas 1:100 000 / Rits. og framl. Örn Sigurðsson. — 5. útg. — Reykjavík : Mál og menning, 2015. — С. 117. — 1000 прим. — ISBN ISBN 978-9979-3-3494-1.
  5. ↑ Hans H. Hansen. Íslandsatlas 1:100 000 / Rits. og framl. Örn Sigurðsson. — 5. útg. — Reykjavík : Mál og menning, 2015. — С. 142. — 1000 прим. — ISBN ISBN 978-9979-3-3494-1.
  6. ↑ Hans H. Hansen. Íslandsatlas 1:100 000 / Rits. og framl. Örn Sigurðsson. — 5. útg. — Reykjavík : Mál og menning, 2015. — С. 108. — 1000 прим. — ISBN ISBN 978-9979-3-3494-1.
  7. ↑ Hans H. Hansen. Íslandsatlas 1:100 000 / Rits. og framl. Örn Sigurðsson. — 5. útg. — Reykjavík : Mál og menning, 2015. — С. 109. — 1000 прим. — ISBN ISBN 978-9979-3-3494-1.