Режіс Дебре

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Дебре.

Режіс Дебре
фр. Régis Debray
Régis Debray
Народження2 вересня 1940(1940-09-02) (83 роки)
Париж, Франція
Громадянство (підданство) Франція
Знання мов
  • французька[1][2]
    • Ім'я при народженніфр. Jules Régis Debray
    Діяльність
  • письменник, посадова особа, журналіст, педагог
    • Викладавlycée Henri-Poincaréd
    ЧленComité Laïcité Républiqued[3], Гонкурівська академія (2015) і Stasi Commissiond
    Школа / ТрадиціяМарксизм
    Alma materВища нормальна школа, ліцей Людовика Великого, Університет Париж I Пантеон-Сорбонна (1993)[4] і Паризький літературний факультетd
    Визначний твір
  • Q3214137?
    • ПосадаMaster of Requests of the Conseil d'Étatd і президент
    БатькоGeorges Debrayd
    МатиJanine Alexandre-Debrayd
    РодичіPierre Debray-Ritzend
    Діти
  • Laurence Debrayd
    • Нагороди

    премія «Феміна» (1977)

    Prix Décembred (1996)

    Конкур женераль (1960)

    Премія Манеса Шпербераd (2013)

    Почесний доктор Університету Бордо IIId (2005)

    Велика літературна премія Французької академії (2019)

    Q46573886? (2004)

    Q30737830? (2002)

    prix Montaigne de Bordeauxd (2015)

    Roger Caillois Prixd (2016)

    Joseph-Kessel Prized (1993)

    Today Prized (1996)

    Prix Combourg-Chateaubriandd (2003)

    Q123371494? (2016)

    regisdebray.com
    CMNS: Режіс Дебре у Вікісховищі
    Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

    Режі́с Дебре́ (фр. Régis Debray, народився 2 вересня 1940, Париж) — французький лівий філософ, політик, медіазнавець. Чоловік Елісабет Бургос. Засновник медіології — вчення про роль медіа в ідеологічній, політичній та релігійної боротьби. Ввів поняття медіакратії.

    Біографія

    Народився в 1940 році в Парижі. У 1960 вступив в елітарну Вищу нормальну школу. Закінчив її в 1965 році, отримавши ступінь з філософії. У 1965 приїхав на Кубу. Соратник Ернесто Гевари.

    У 1963–1964 рр. разом зі своєю майбутньою дружиною венесуелкою Елісабет Бургос, на прохання Фіделя Кастро, досліджує соціо-політичну ситуацію в Болівії[6].

    20 квітня 1967 заарештований болівійцями разом з англійцем Джорджем Ротом (англ. George Andrew Roth) і аргентинцем Сіро Роберто Бустос. На допиті заявив, що є журналістом, який відвідав партизанський загін для того, щоб взяти інтерв'ю у Гевари. Був звинувачений у незаконному в'їзді до Болівії, організації повстання, підпалі і вбивстві і засуджений на 30 років тюремного ув'язнення. Проте провів у в'язниці тільки 4 роки, так як була розгорнута потужна міжнародна компанія за його звільнення, в якій брали участь французьке міністерство закордонних справ, Жан-Поль Сартр, Андре Мальро, Де Голль та Павло VI. Амністований і звільнений в грудні 1970.

    Після звільнення в 1971–1973 роках жив у Чилі, був близький до президента Альєнде. У 1973 році повернувся до Франції. Займався журналістською, літературною та політичною діяльністю. Був близький до Франсуа Міттерана, який після обрання президентом Франції в 1981 призначив Дебре своїм радником з міжнародних справ. В 1984–1985 — генеральний секретар урядової ради по Південному Тихому океану (фр. Conseil du Pacifique Sud).

    У 1985–1992 працював в Державній Раді. Брав участь у підготовці французького павільйону на всесвітній виставці в Севільї в 1992.

    Вийшовши у відставку з державної служби у 1992, займався науковою та літературною діяльністю.

    З 1999 — професор соціології в ліонському університеті.

    У 2006 році був відправлений до Сирії як посланник Жака Ширака. Дебре прибув у Дамаск, щоб зустрітися з ісламським діячем Салах Кафтаро (Salah Kaftaro), директором Фонду Ахмада Кафтаро (Fondation Ahmad Kaftaro) — організацією, що підтримує кілька шкіл ісламської юриспруденції і вивчення Корану. Цей візит став необхідним в умовах загострення відносин між Францією і Сирією.

    Видання

    Французькою

    • Révolution dans la révolution? et autres essais (1967)
    • La Frontière, suivi de Un jeune homme à la page [littérature] (1967)
    • Nous les Tupamaros, suivi d'apprendre d'eux (1971)
    • L'Indésirable [littérature](1975)
    • Les rendez-vous manqués (pour Pierre Goldman) [littérature] (1975)
    • Journal d'un petit bourgeois entre deux feux et quatre murs [littérature] (1976)
    • La neige brûle prix Femina [littérature] (1977)
    • Le pouvoir intellectuel en France (1979)
    • Critique de la raison politique (1981)
    • Comète ma comète [littérature] (1986)
    • Christophe Colomb, le visiteur de l'aube, suivi des Traités de Tordesillas [littérature] (1991)
    • Contretemps : Eloge des idéaux perdus (1992)
    • Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» I: Les Masques, une éducation amoureuse [littérature] (1992)
    • Vie et mort de l'image (1995)
    • Contre Venise [littérature](1995)
    • L'œil naïf (1994)
    • A demain de Gaulle (1996)
    • La guérilla du Che (1996)
    • L'État séducteur (1997)
    • La République expliquée à ma fille (1998)
    • L'abus monumental (1999)
    • Shangaï, dernières nouvelles [littérature] (1999)
    • Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» II: Loués soient nos seigneurs, une éducation politique [littérature] (2000)
    • Trilogie «Le temps d'apprendre à vivre» III: Par amour de l'art, une éducation intellectuelle [littérature] (2000)
    • Dieu, un itinéraire (2001, Prix Combourg 2003)
    • L'Enseignement du fait religieux dans l'école laïque (2002)
    • Le Feu sacré : Fonction du religieux (2003)
    • L'Ancien testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003)
    • Le Nouveau testament à travers 100 chefs-d’œuvre de la peinture (2003)
    • À l'ombre des lumières : Débat entre un philosophe et un scientifique (2003) (Entretien avec Jean Bricmont).
    • Ce que nous voile le voile (2004)
    • Le plan vermeil [littérature](2004)
    • Empire 2.0 [littérature] (2004)
    • Le siècle et la règle [littérature](2004)
    • Le siècle et la règle. Une correspondance avec le frère Gilles-Dominique o. p.
    • Julien le Fidèle ou Le banquet des démons [théâtre] (2005)
    • Sur le pont d'Avignon, Flammarion, 2005.
    • Les communions humaines (2005)
    • Supplique aux nouveaux progressistes du XXIe siècle, Gallimard, (2006).
    • Aveuglantes Lumières, Journal en clair-obscur, Gallimard, (2006).
    • Un candide en Terre sainte, Gallimard, (2008)

    Українською

    • Режіс Дебре. Інтелектуальна влада у Франції / Пер. з фр. В. Артюх. — Київ: Дух і літера, 2008. — 308 с.
    • Режіс Дебре. Революція в революції? / Пер. з есп. і фр. В. Петруша й І. Цюпа. — Київ: Вперед, 2018. — 95 с.

    Англійською

    • Revolution in the Revolution?, New York: Monthly Review Press, 1967.
    • Strategy for Revolution: Essays on Latin America, New York: Monthly Review, 1970.
    • A Critique of Arms, Vol. 1, New York: Penguin Books, 1977.
    • A Critique of Arms, Vol. 2: The Revolution on Trial, New York: Penguin Books, 1977.
    • Critique of Political Reason, London: Verso, 1983.
    • Transmitting Culture, New York: Columbia University Press, 2004.
    • Against Venice, London: Pushkin Press, 2002.

    Російською

    • Режи Дебрэ. Введение в медиологию. — Праксис, 2010. — ISBN 978-5-901574-76-8.

    Статті

    • «This Was an Intellectual». TELOS 44 (Summer 1980). New York: Telos Press

    Доповіді

    Примітки

    1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ CONOR.Sl
    3. ↑ Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
    4. ↑ Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
    5. ↑ Muchnik D. (unspecified title) — С. 155. — ISBN 978-987-1496-65-5
    6. ↑ Тарасов А. Н. 44 роки війни ЦРУ проти Че Гевари

    Див. також

    Посилання

    Перегляд цього шаблону
      Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
    Генеалогія та некрополістика
    Література та бібліографія
    Словники та енциклопедії
    Довідкові видання
    Нормативний контроль