Рене Ґосінні

Рене Ґосінні
фр. René Goscinny
Ім'я при народженніфр. René Goscinny
Народився14 серпня 1926(1926-08-14)[4][1][…]
V округ Парижа, Париж, Франція[5][6]
Помер5 листопада 1977(1977-11-05)[1][2][…] (51 рік)
XVII округ Парижа, Париж, Франція[6]
·інфаркт міокарда[7]
Похованняцвинтар дю Шатоd
Країна Франція[8]
Діяльністьсценарист, режисер, продюсер, актор
Галузькомікс
Відомий завдякиписьменник і видавець
Знання мовфранцузька[1][9]
ЗакладSud-Ouestd, Спіруd і Piloted
Роки активності1946[8] — 1977[8]
Magnum opusАстерікс, Щасливчик Люк і Le Petit Nicolasd
Посадаголовний редактор
БатькоStanislaus Goscinnyd
МатиAnna Goscinnyd
ДітиAnne Goscinnyd
Нагороди
Кавалер ордена «За заслуги» кавалер ордена Мистецтв та літератури

зала слави Вілла Ейснераd (2005)

Alphonse Allais Awardd (1964)

Adamson Awardsd (1974)

IMDbID 0331453

Рене́ Ґосінні́ (фр. René Goscinny; *14 серпня 1926(19260814) — †5 листопада 1977) — французький письменник та видавець польсько-єврейського походження, один з авторів коміксу про Астерікса.

Життєпис

Народився 14 серпня 1926 року в Парижі, у родині польсько емігрантів єврейського походження. Батько, Станіслав Симха Ґосцінний (Ґосцінний — у перекладі з польської «Гостинний»; *1887 — †1943) — третій син варшавського рабина Абрама Ґосцінного. Приїхав до Парижу у 1906 році — студіювати хімію і стати інженером. Мати — Анна Бересьняк-Ґосьцінна (*1889 — †?), народилася у Ходоркові (тепер — село на Житомирщині) у сім'ї видавців. За іншими даними — у містечку Ходорів на Галичині (тоді — Бібрський повіт Австро-Угорщини, тепер — Стрийський район Львівської області України)[10]. Була змушена покинути рідне село (чи містечко) через постійні єврейські погроми. Родина Березняків оселилася в Парижі у 1912 році. Батько Ганни, Лазар Абрам Березняк, відкрив друкарню на вулиці Лаґранж, 12 (5-й район). Він спеціалізувався на тиражуванні різних газет і журналів мовою їдиш, а також — російською та українською мовами (у тому числі, видавав український тижневик «Тризуб» від липня 1936 року і до його закриття у 1940 році — через німецьку окупацію Франції; після закінчення війни друкарня Березняка друкувала також журнал «Громада»).

Батьки Рене знайомилися в Парижі. Одружилися — у 1919 році.

У 1927 році батько отримав роботу інженера-хіміка в Аргентині і сім'я переїхала. Рене навчався в Буенос-Айресі у французькій школі. У 1943 році батько несподівано помер. 17-річний хлопець, який щойно закінчив школу, мусив заробляти на життя і утримувати сім'ю. Працював помічником бухгалтера, молодшим художником в рекламному агентстві. З часом змінив своє прізвище на Ґоссіні.

У 1945 році, разом з мамою, перебрався до Нью-Йорка, де мешкав брат мами — Борис. Працював в марокканській імпортно-експортній фірмі перекладачем[10]. Тут Рене мали призвати до американської армії, але він вирішив служити у Франції й поїхав у Європу, а по закінченні служби — повернувся до Нью-Йорка. Під час армійської служби — був художником полку.

Повернувшись з армії у 1948 році, став головним художником невеликого видавництва «Kunen Publishers», в якому вийшли чотири його книжки для дітей.

У 1951 році — знову їде в Париж як кореспондент одного з нью-йоркських інформаційних агентств. Працював журналістом, автором текстів і малюнків для різних видань.

У 1955 році, разом з Жаном Мішелем Шарльє і Альбером Удерзо, заснував видавництво «Edipress/Edifrance», що випускало журнали з коміксами. У цей час познайомився з багатьма знаменитими авторами коміксів, перш за все, з Морісом де Бевереном, автором коміксу «Щасливчик Люк», для якого Ґоссіні писав тексти з 1955 до 1977 року.

У 1959 році «Edipress/Edifrance» відкрив новий журнал — «Pilote». Для першого номера цього журналу Ґоссіні розробив свій найвідоміший комікс-серіал «Астерікс». Паралельно — малював або писав тексти для багатьох інших серіалів, під псевдонімом Д'Агостіно. У співпраці з Жаном-Жаком Семпе писав розповіді про маленького Ніколя.

Помер 5 листопада 1977 року, через серцевий напад[11].

Бібліографія

Астерікс і Обелікс

  • Астерікс з Галлії
  • Астерікс і Золотий серп
  • Астерікс і готи
  • Астерікс-Гладіатор
  • Астерікс і Банкет
  • Астерікс і Клеопатра
  • Астерікс і Велика Бійка
  • Астерікс в Британії
  • Астерікс і нормани
  • Астерікс-Легіонер
  • Астерікс і Отаманський щит
  • Астерікс на Олімпійських іграх
  • Астерікс і котел
  • Астерікс в Іспанії
  • Астерікс і римський агент
  • Астерікс у Швейцарії
  • Астерікс і особняки Богів
  • Астерікс і лавровий вінок
  • Астерікс і віщун
  • Астерікс на Корсиці
  • Астерікс і подарунок Цезаря
  • Астерікс і Великий Перетин
  • Обелікс і Компанія
  • Астерікс в Бельгії
  • Астерікс і перевал в Скелястих горах
  • Астерікс і Чорне золото
  • Астерікс і син
  • Астерікс і чарівний килим
  • Астерікс і секретна зброя
  • Астерікс і Обелікс на морі
  • Астерікс і актриса
  • Астерікс і небо, що падає
  • Астерікс проти Цезаря
  • Дванадцять завдань Астерікса
  • Астерікс завойовує Америку
  • Операція Getafix
  • Як Обелікс потрапив в магічне зілля

Маленький Ніколя

Рене Ґоссіні також є автором кумедних оповідань про маленького Ніколя. Історія їх створення почалася в 1950-ті роки, коли Рене Ґоссіні вирішив написати текст до невеликих гумористичних малюнків, автором яких був друг Рене — художник Жан-Жак Семпе. Таким чином вийшли кумедні розповіді і веселі історії про доброго бешкетника, його приятелів і школу, які полюбили діти багатьох країн світу[11].

  • «Друзі малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)[12]
  • «Розваги Малого Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
  • «Маленький Ніколя на перервах» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)
  • «Маленький Ніколя» (Рене Ґоссіні, Жан-Жак Семпе)

Сценарист

  • 2012 — Астерікс в Британії (Astérix et Obélix: Au Service de Sa Majesté) — комікс
  • 2009 — Невловимий Люк (Lucky Luke) — персонажі
  • 2009 — Маленький Ніколя (Le petit Nicolas) — персонажі[13]
  • 2008 — Астерікс на Олімпійських іграх (Astérix aux jeux olympiques) — книга
  • 2006 — Астерікс і вікінги (Astérix et les Vikings) — книга
  • 2005 — Ізноуґуд або Каліф на годину (Iznogoud) — комікс[14]
  • 2001 — Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра (Astérix & Obélix: Mission Cléopâtre) — книга
  • 1999 — Астерікс і Обелікс проти Цезаря (Astérix et Obélix contre César) — книга
  • 1944 — Астерікс завойовує Америку (Asterix in America) — книга
  • 1992 — Щасливчик Люк (серіал) (Lucky Luke)
  • 1991 — Щасливчик Люк (Lucky Luke)
  • 1989 — Великий бій Астерікса (Astérix et le coup du menhir)
  • 1986 — Астерікс в Британії (Astérix chez les Bretons)
  • 1985 — Астерікс проти Цезаря (Astérix et la surprise de César)
  • 1983 — Дальтони в бігах (Les Dalton en cavale) — книга
  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1973 — Гаспар (Les gaspards)
  • 1972 — Сьогодні в Парижі (ТБ) (Aujourd'hui à Paris)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1972 — Довічна рента (Le viager)
  • 1971 — Суддя (Le juge)
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre) — комікс
  • 1967 — Астерікс з Галлії (Astérix le Gaulois)
  • 1964 — Всі діти світу (Tous les enfants du monde) — короткометражка
  • 1964 — Тінтін та блакитні апельсини (Tintin et les oranges bleues) — адаптація

Режисер

  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

Продюсер

  • 1976 — 12 подвигів Астерікса (Les douze travaux d'Astérix)
  • 1972 — Daisy Town
  • 1972 — Довічна рента (Le viager)

Актор (озвучення)

  • 1978 — La ballade des Dalton
  • 1974 — Bons baisers d'Astérix (ТБ)
  • 1968 — Астерікс і Клеопатра (Astérix et Cléopâtre)

Цікаві факти

Примітки

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в René Goscinny
  3. ↑ а б SNAC — 2010.
  4. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118718215 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ (unspecified title)
  6. ↑ а б Fichier des personnes décédées
  7. ↑ Le gag raté de Goscinny : mourir d’un arrêt du cœur chez son cardiologue
  8. ↑ а б в RKDartists
  9. ↑ CONOR.Sl
  10. ↑ а б Йосипишин Я. Рени Ґосцінний, творець Астерікса// Про Рене Ґосінні на сайті Української бібліотеки імені Симона Петлюри (Париж).
  11. ↑ а б в Рене Госинни — lavkababuin.com [Архівовано 28 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  12. ↑ Друзі малого Ніколя. Архів оригіналу за 14 жовтня 2019. Процитовано 14 жовтня 2019.
  13. ↑ 5 екранізацій для літнього вікенду «Видавництво Старого Лева»
  14. ↑ Ізновґуд, або Каліф на годину/Iznogoud [Архівовано 2019-10-14 у Wayback Machine.] «Кіноколо»

Посилання

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Література та бібліографія
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Autoritats UB: a1000191 · BanQ: 0000055868 · BIBSYS: 90131588, 1498652190811 · BLBNB: 000221911 · BNC: a1009488x · BNCHL: 000030327 · BNE: XX1022611 · BNF: 11905455f · BNMM: 000023136 · CANTIC: 981058512647206706 · CCAB: 000079660 · CiNii: DA03216902 · CONOR.BG: 1846885 · CONOR.SI: 19325027 · CONOR.SR: 3022951 · CUT: 78930 · DBC: 87097968357489 · ERRR: a11927215 · FAST: 11747 · Freebase: /m/0b_gc · GND: 118718215 · GTAA: 231121 · GR-KtEL: 68531 · ICCU: CFIV007815 · ISNI: 0000000121235579 · J9U: 987007289133105171 · KANTO: 000042596 · KRNLK: KAC199610492 · LCCN: n50034712 · LIBRIS: 1zcffjzk2cn2t7j · LIH: LNB:V*315895;=BR · LNB: 000015365 · MAK: 9810705540405606 · N6I: vtls002244586 · NCF: ncf10026593 · NDL: 00441375 · NKC: jn20000602144 · NLA: 837893 · NLG: 88879 · NLI: 000626484 · NLP: a0000002005906 · NSK: 000093076 · NTA: 068457189 · NUKAT: n97004027 · PTBNP: 38397 · RERO: 02-A003309947, 02-A010233427 · RVK: IH 47040 · SELIBR: 188477 · SHARE: 765820 · SUDOC: 026897717 · UPSA: 11900 · VIAF: 22142570 · WorldCat: lccn-n50034712 · РНБ: 774431, 774097