Ренн

Ренн
фр. Rennes
брет. Roazhon
ґалло Resnn

 
Країна Франція Франція
Регіон Бретань 
Департамент Іль і Вілен 
Округ Ренн
Код INSEE 35238
Поштові індекси 35000, 35200, 35700
Координати 48°06′53″ пн. ш. 1°40′46″ зх. д.H G O
Висота 20 - 74 м.н.р.м.
Площа 50,39 км²
Населення 225 081 (1-1-2021[1])
Густота 4466,8 ос./км²
Розміщення
Ренн. Карта розташування: Франція
Ренн
Влада
Мер
Мандат
Nathalie Appéré
2020-2026
Офіційна сторінка 

Ренн (фр. Rennes, брет. Roazhon, ґалло Resnn) — місто та муніципалітет у Франції, адміністративний центр регіону Бретань та департаменту Іль і Вілен. Населення — 225 081 особа (1-1-2021)[1]. Населення агломерації становило 690 467 мешканців (2012).

Муніципалітет розташований на відстані[2] близько 310 км на захід від Парижа.

Географія

Стародавній центр міста будувався на північному боці пагорба, крутішому ніж південна сторона. Цей пагорб розміщений у місці злиття двох річок: Іль і Вілен.

Клімат

Клімат Ренна
Показник Січ. Лют. Бер. Квіт. Трав. Черв. Лип. Серп. Вер. Жовт. Лист. Груд. Рік
Абсолютний максимум, °C 16,8 20,9 23,4 28,7 30,8 36,3 40,1 39,5 34,8 30 21,4 17,8 40,1
Середній максимум, °C 8,7 9,7 12,7 15,2 18,9 22,2 24,5 24,3 21,6 17 12,1 9,1 16,4
Середня температура, °C 5,8 6,1 8,6 10,5 14,1 17,1 19,1 19 16,5 13,1 8,8 6,2 12,1
Середній мінімум, °C 3 2,6 4,5 5,9 9,3 11,9 13,8 13,7 11,4 9,1 5,5 3,3 7,9
Абсолютний мінімум, °C −14,7 −11,2 −7,3 −3,2 −1,2 2,2 5,5 4 1,9 −4,6 −7,5 −12,6 −14,7
Годин сонячного сяйва 69,1 87,2 128,4 162,7 191,2 217,3 210,7 205,5 177,8 117,5 81,3 68,6 1717,1
Норма опадів, мм 67.6 49.1 51.6 50.9 67.2 46.7 49.1 37.8 59 74.8 67.5 72.7 694
Днів з опадами 11,5 9,4 9,8 9,9 9,8 7,3 7,3 6,4 7,7 11,1 11,7 12,4 114,4
Джерело: Meteo-France[3]

Історія

Ворота середньовічного Ренна

Назву місту дало кельтське плем'я Редон, що мешкало тут в давнину. Столиця Редон, з якої постало місто Ренн, стояла на перехресті основних шляхів області Арморика. Реннська єпархія веде відлік своєї історії з IV століття. У Середньовіччі графи Ренна оскаржували у графів Нанта верховенство в Бретані. Суперництво між Нантом і Ренном тривало й після приєднання Бретані до Франції на початку XVI століття.

Середньовічна забудова міста Ренн була знищена великою пожежею 1720 року, проте вцілів Палац парламенту Бретані з пишно декорованим головним залом. Центр міста, відбудований у XVIII столітті, є прикладом містобудівної політики класицизму з широкими вулицями, розташованими перпендикулярно одна до одної. Парадну забудову часів Людовика XV представляє міська ратуша. Тоді ж була каналізована річка Вілен.

Під час Французької революції місто слугувало плацдармом для придушення вандейського заколоту.

У роки Другої світової війни Ренн сильно постраждав від бомбардувань як німців, так і союзників: загинули тисячі містян, зруйновано багато старовинних будівель, зокрема й міський художній музей.

Визначні місця

  • Пам'ятки цивільної архітектури старого порядку: Палац парламенту Бретані (1618—1655), Реннська ратуша (1722), будівлі університету, єпископський палац (1672), театр.
  • Сакральні пам'ятки — готична церква Сент-Обен та Реннський собор. Останній закладено в XII столітті, 1490 року зазнав часткового руйнування, новий фасад зведено в XVI—XVII ст. У XVIII столітті розібраний через загрозу нового обвалення, до 1844 року зведений заново в стилі класицизму.
  • Ботанічний сад Табор, відкритий для відвідування з 1868 року.
  • Реннський музей образотворчого мистецтва, заснований 1794 року.

Освіта та культура

Університет Ренн II Верхньої Бретані

У XIX столітті університети (близько 60 000 студентів) складалися з факультетів юридичного, філософського та фізико-математичного та фармацевтичного інституту. Наприкінці століття в місті були такі заклади культури, як громадська бібліотека (600 тис. томів), консерваторія, художня школа, учительська семінарія (чоловіча та жіноча), хліборобське училище.

Зараз у місті діють Університет Ренн I та Університет Ренн II Верхньої Бретані.

25 квітня 2010 в Ренні пройшов міжнародний рок-фестиваль Thrash and Burn European Tour 2010[4].

Спорт

У Ренні базується футбольний клуб «Стад Ренне» (відомий неофіційно просто як «Ренн»).

Демографія

Динаміка населення (INSEE ):

Розподіл населення за віком та статтю (2006)[5]:

Стать Всього До 15 років 15-24 25-44 45-64 65-85 Понад 85
Чоловіки 97 722 14 140 23 882 30 612 18 829 9197 1062
Жінки 111 919 14 013 29 326 28 594 22 302 14 909 2775


Транспорт

З 2002 року діє повністю автоматичний, без машиністів, Реннський метрополітен із 15 станціями. До 2008 року Ренн був найменшим містом у світі з повноцінним метро (пальму першості відібрав Лозанський метрополітен).

Економіка

Традиційно в Ренні були підприємства машинобудування, розвинені гончарне, меблеве та шкіряне виробництва, торгівля худобою, птицею, хлібом, медом, воском та лісом.

Зараз у Ренні є підприємства таких компаній, як Citroën, France Telecom.

2010 року серед 150 994 осіб працездатного віку (15—64 років) 98 201 була активною, 52 793 — неактивними (показник активності 65,0%, у 1999 році було 60,8%). З 98 201 активної мешканців працювали 84 723 особи (43 302 чоловіки та 41 421 жінка), безробітними було 13 478 (7155 чоловіків та 6323 жінки). Серед 52 793 неактивних 35 140 осіб було учнями чи студентами, 8115 — пенсіонерами, 9538 були неактивними з інших причин[6]. Місцева промисловість включає автомобільне виробництво і телекомунікації. Сітроен, наразі найбільший роботодавець Ренну, відкрив свій завод 1961 року. Понад 1000 осіб працює на Thomson.

Ренн — один з перших технополісів у Франції.

2007 року серед 152 150 осіб працездатного віку (15—64 років) 97 920 були активними, 54 230 — неактивними (показник активності 64,4 %, у 1999 році було 60,8 %). З 97 920 активних мешканців працювало 86 387 осіб (43 986 чоловіків та 42 401 жінка), безробітними було 11 533 (5938 чоловіків та 5595 жінок). Серед 54 230 неактивних 36 794 особи були учнями чи студентами, 7871 — пенсіонерами, 9565 були неактивними з інших причин[7].

2008 року в муніципалітеті нараховувалось 87 324 оподатковані домогосподарства, в яких мешкало 171721,5 споживачів, медіана доходів становила 18 656 євро на одного споживача[8].

У 2010 році в муніципалітеті було зазначене 87 607 оподаткованих домогосподарств, у яких проживали 172 570,0 особи, медіана доходів виносила 19 163 євро на одного особоспоживача[9]

Персоналії

Уродженці

Сусідні муніципалітети

Галерея зображень

Примітки

  1. а б Зареєстроване населення 2021. Національний інститут статистики і економічних досліджень Франції. 29 грудня 2023. 
  2. Фізичні відстані розраховані за координатами муніципалітетів
  3. Rennes-St Jacques (35). Fiche Climatologique: Statistiques 1981–2010 et records (фр.). Meteo France. Процитовано 14 February 2019. 
  4. roadrunnerrecords.com. Архів оригіналу за 22 грудня 2009. Процитовано 24 червня 2014. 
  5. Population selon le sexe et l'âge...2006 [Населення за статтю та віком...2006] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 4 вересня 2012. Процитовано 27 червня 2011. 
  6. Base chiffres clés : emploi - population active 2010 [Базові показники: зайнятість та активність населення 2010 року] (фр.). INSEE. Процитовано 15 листопада 2013.  (наближені дані, тимчасова зайнятість 1999 року врахована частково)
  7. Emploi et population active 1999 et 2007 [Зайнятість та активність населення у 1999 і 2007] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 27 серпня 2012. Процитовано 5 травня 2011.  (наближені дані, у 1999 році тимчасова зайнятість врахована частково)
  8. Revenus fiscaux des ménages en 2008 [Оподатковані доходи домогосподарств 2008 року] (фр.). INSEE. Архів оригіналу за 29 серпня 2012. Процитовано 25 травня 2011.  Діти та онуки, які мешкали у двох місцях, враховані як 0,5 споживача в кожному з помешкань. Перша особа у домогосподарстві — один споживач (ОС), інші дорослі — по 0,5, діти до 14 років — по 0,3.
  9. Revenus fiscaux des ménages en 2010 [Оподатковані доходи домогосподарств у 2010 році] (фр.). INSEE. Процитовано 18 жовтня 2013.  Діти та онуки, які проживали у двох місцях, враховані як 0,5 особи в обох місцях проживання. Перша особа в домогосподарстві це один особоспоживач (ОС), інші дорослі — по 0,5 ОС, діти до 14 років — по 0,3 ОС.

Посилання

Див. також

Примітки

  1. Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.