Роберт Когейн

|Роки активності= |Alma mater= |Magnum opus= |Мова творів= |Громадянство= |Напрямок= |colour= |Ім'я= |Жанр= |Місце народження= |Ім'я при народженні= |Дата народження= |Рід діяльності= |Оригінал імені= |Ширина= |bgcolour= |Національність=

Роберт Когейн
Народився	3 жовтня 1941(1941-10-03)[1][2] (83 роки) або 3 листопада 1941(1941-11-03) (83 роки)  Чикаго, Іллінойс, США[3]
Країна	США[4]
Діяльність	international relations scholar, економіст, викладач університету, письменник
Alma mater	Гарвардський університет Shimer Colleged University of Chicago Laboratory Schoolsd
Галузь	міжнародні відносини
Заклад	Принстонський університет Гарвардський університет Брандейський університет Дюкський університет Стенфордський університет Свортмор-коледж
Посада	голова[5]
Науковий керівник	Стенлі Гоффманн і Judith Nisse Shklard[6]
Аспіранти, докторанти	Randall Stoned[7] Vinod Aggarwald[7] Lisa Martind
Членство	Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук
У шлюбі з	Nannerl O. Keohaned
Діти	Nat Keohaned
Нагороди	Грант Ґуґґенгайма Премія Югана Шютте в політичних наукахd (2005) медаль Століття Гарвардуd премія імені Гравемаєраd (1989) премія Бальцана (2017, 2016) Heinz I. Eulau Awardd (2012) Susan Strange Awardd (2012) Q126416301? (2006)
Теоретик лібералізму в міжнародних відносинах
Особ. сторінка	wws.princeton.edu/people/display_person.xml?netid=rkeohane&display=Core
Роберт Когейн у Вікісховищі

Роберт Оуен Когейн (3 жовтня 1941(1941-10-03) або 3 листопада 1941(1941-11-03) , Чикаго, Іллінойс ) (англ. Robert Owen Keohane)^[8]) — американський академік, який після публікації своєї впливової книги «Після Гегемонії»(1984), почав часто асоціюватися з теорією неоліберального інституціоналізму в міжнародних відносинах. У даний час він є професором політології в Школі громадських та міжнародних відносин імені Вудро Вілсона й у Принстонському університеті. [1]. У 2011 році провели дослідження міжнародних відносин вчених, у результаті якого, Кеохейн посідає друге місце за рівнем впливу та якості вченості за останні двадцять років[2].

Когейн народився в лікарні при Чиказькому університеті. До п'ятого класу він навчався в школі-лабораторії при Чиказькому університеті. Коли йому було 10 років, сім'я переїхала в Маунт Керрол, штат Іллінойс, де він відвідував державну школу, а його батьки навчали в Шеймерському коледжі. Після 10-го класу, Когейн навчався в Шімере за шкільною програмою швидкого вступу, яка з 1950 року дозволяла обраним учням середніх шкіл вступити в коледж до закінчення середньої школи[3]. Коли пізніше його запропонували порівняти свій рівень освіти, коли він був абітурієнтом з Шімера, з його випускною роботою в Гарвардському університеті, Кеохейн зауважив: «мені не ясно, що я ніколи не був з більш яскравою групою людей, ніж ті, хто вступав за швидкою програмою»[4]. У даний час Кеохан працює в комітеті опікунів Шеймерського коледжу.

Він здобув ступінь бакалавра з відзнакою у Шеймерському коледжі в 1961 році. [5] Він отримав ступінь доктора філософії в Гарвардському університеті в 1966 році, через рік після того, як приєднався до факультету Суортморського коледжу. Він був студентом професора Гарвардського університету Стенлі Хоффмана.

Когейн викладав у Суортморському коледжі, Стенфордському університеті, Брандейському університеті, Гарвардському університеті, та Дюкському університеті. У Гарварді він був Стенфілдським професором Міжнародного миру, а в Дюкському університеті був «професором Джеймса Б. Дюка»(титул) політичних наук.

Він є автором багатьох робіт, у тому числі «Після Гегемонії: Співпраця та розбіжності у світовій політичній економії» (Princeton University Press, 1984), за що він був нагороджений другою щорічною Нагородою Граумейєра Університету Луїсвілла в 1989 році за «Ідеї покращення світового порядку». [6]

У період з 1974 по 1980 рік він був редактором журналу «Міжнародна організація». Він був президентом Міжнародної асоціації досліджень (1988—1989) та Американської політологічної асоціації (1999—2000).

Когейн є членом Американської академії мистецтв та наук, Американської академії політичних та суспільних наук, і провів Грант Ґуґґенгайма та грант у Центрі перспективних досліджень в галузі поведінкових наук та Національного гуманітарного центру. У 2005 році йому було присвоєно премію ім. Йохана Скитте в галузі політології й обрано до Національної академії наук у тому ж році. Його описують як найвпливовішого вченого міжнародних відносин у дослідженні зовнішньої політики 2005 року. [7]^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Серед політологів, які були його учнями варто відмітити Лізу Мартін, Ендрю Моравчика, Лайну Мозлі, Бет Сіммонс, Рональда Мітчелла та Хелен В. Мілнер . Відомим студентом з іншою професією є Фарід Закарія. [8]

У 2012 році Когейн отримав Гарвардську медаль «Століття» . [9]

Наприкінці 2013 року він був у Альянсі видатних гостей Американської академії у Берліні.

У 2014 році він був нагороджений премією Джеймса Медісона Американської політологічної асоціації. [10]

Нагороджений Премією ім. Бальзана за міжнародні відносини: історія та теорія.

Когейн одружений з Наннерль О. Когейн, колишнім президентом Університету Дьюка та коледжу Велеслі, а також відомим політологом. [11] [12] У них чотири дорослі дитини: Сара, Стефан, Йонатан і Натанієл.

• After Hegemony: Cooperation and Discord in the World Political Economy. Princeton University Press, 1984 (Після гегемонії: співпраця і розбіжності у світовій політичній економії)
• Neorealism and Its Critics (Columbia University Press, 1986). Неореалізм та його критики
• International Institutions and State Power: Essays in International Relations Theory. Westview, 1989 (Міжнародні інститути та державна влада: нариси з теорії міжнародних відносин)
• Power and Interdependence: World Politics in Transition. Little, Brown, 1977 (із Joseph S. Nye, Jr.) (Сила та взаємозалежність: світова політика в перехідному періоді із Джозефом Ней-мол.);
• Designing Social Inquiry: Scientific Inference in Qualitative Research. Keohane, Robert; King, Gary; Verba, Sidney (Princeton Princeton University Press, 1994) (Розробка соціальних досліджень: наукове втілення в якісних дослідженнях (Принстон, 1994); із Гарі Кінгом і Сіднеєм Вербою)
• Power and Interdependence in a Partially Globalized World (New York: Routledge 2002) Сила та взаємозалежність у частково глобалізованому світі
• Humanitarian Intervention: Ethical, Legal, and Political Dilemmas Keohane, Robert; Holzgrefe, J.L. (Cambridge University Press, 2003) Гуманітарна інтервенція: етичні, правові та політичні дилеми; з Дж. Л. Хольцгрефе
• The Regime Complex for Climate Change (Keohane, Robert; Victor, David G. 2010) Режимний комплекс для зміни клімату [13].

1. Sharon Walsh and Jeffrey Brainard, 'Duke's Ex-President and Her Husband Head to Princeton; Penn's Medical School Denies Tenure to 2 Bioethicists', in The Chronicle of Higher Education, October 29, 2004 «TRIP AROUND THE WORLD: Teaching, Research, and Policy Views of International Relations Faculty in 20 Countries» (PDF).
2. Shimer College. «Early Entrance Program». Retrieved 2012-04-08.
3. Harvard Graduate School Honors Daniel Aaron, Nancy Hopkins, and Others". Harvard Magazine. 2012-05-23. Retrieved 2012-05-29.
4. https://www.princeton.edu/main/news/archive/S41/05/31E94/index.xml?section=facstaff
5. Charlick, Hannah (October 15, 2004). «Keohanes to join Wilson School faculty». The Daily Princetonian.
6. «The Regime Complex for Climate Change — Harvard — Belfer Center for Science and International Affairs». Belfercenter.ksg.harvard.edu. Retrieved 2011-09-19.
7. Robert Keohane's Faculty Profile at Princeton
8. Interview with Robert Keohane by Theory Talks (May 2008)
9. [14]
10. Robert O. Keohane as the Allianz Distinguished Visitor at the American Academy in Berlin