Рутил

Рутил
Загальні відомості
Статус IMA	чинний (успадкований, G)[d][1]
Абревіатура	Rt[2]
Хімічна формула	TiO₂
Nickel-Strunz 10	4.DB.05[3]
Dana 8	4.4.1.1
Ідентифікація
Сингонія	тетрагональна сингонія[4]
Просторова група	кристалографічна група 136d[4]
Інші характеристики
Названо на честь	червоний (латина)[5]
Типова місцевість	Оркахуело-де-ла-Сьєрра[3]
Рутил у Вікісховищі

Рутил (англ. rutile; нім. Rutil) — мінерал класу оксидів та гідрооксидів; діоксид титану ланцюжкової будови.

Назва

Назва мінералу походить від лат. rutilus — червонуватий (A. G. Werner, 1803). Синоніми — ґалітциніт, кажуеліт, кахуеліт, каюеліт, руда титанова, титаншерл, едісоніт.

Загальна характеристика

Хімічна формула: ТіО₂. Містить (%): Ті — 60,0; О₂ — 40,0. Ізоморфні домішки: Cr, Nb, Та, V, Sn. Різновиди рутилу: стрюверит — містить домішку Ta₂O₅ до 47 %; ільменорутил Nb₂О₅ до 42 %; нігрин — залізистий рутил. Сингонія тетрагональна. Дитетрагонально-дипірамідальний вид. Густина 4,3. Твердість 6,0-6,75. Бурого або червоного кольору. Блиск алмазний, металічний. Прозорий у невеликих уламках. Риса жовта, бура. Кристали призматичні, стовпчасті до голчатих. Грані призми покриті вертикальною штриховкою. Звичайні двійники. Утворює епітаксичні зростки з магнетитом, гематитом, ільменітом, голчастими і волосоподібними вростками в кварці («стріли Амура», «волосся Венери»), ґранаті. Тонкозернистий агрегат рутилу входить до складу псевдоморфоз по мінералах Ti (лейкоксен).

Поширення

Зустрічається найчастіше в метаморфічних породах, бідних на СаО, та у метасоматичних утвореннях і вивержених породах як акцесорний мінерал. Інколи зустрічається у пегматитах і деяких гідротермальних родовищах разом з кварцом. Руда титану. Є в метаморфічних породах, жилах, розсипищах.

Розповсюдження: альпійські райони Австрії та Швейцарії, пегматити Уралу (РФ), штати Північна Кароліна, Флорида (США), чорні піски Нового Південного Уельсу, південь Квінсленду (Австралія). В Україні є у Придніпров'ї, на Волині.

Одержання

З титано-цирконієвих руд розсипів рутил вилучається гравітаційними методами. Доводка — магнітною й електричною сепарацією, збагаченням на концентраційних столах; флотацією.

Різновиди

Розрізняють:

• Рутил голчастий,
• Рутил залізистий (нігрин),
• Рутил залізний (різновид рутилу, який містить до 11 % Fe₂O₃),
• Рутил ніобіїстий (різновид рутилу, який містить до 5 % ніобію і дещо менше танталу),
• Рутилогематит (суміш оксидів заліза і титану),
• Рутил танталистий (різновид рутилу, який містить 15,44 % Ta₂O₅ i 8,64 % Nb₂O₅),
• Рутил штучний (одержаний синтетично).

Див. також

• Список мінералів

Примітки

Література

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
• Лазаренко Є. К., Винар О. М. Рутил // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
• Рутил // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання

• Рутил в базі catalogmineralov.ru [Архівовано 21 листопада 2009 у Wayback Machine.] (рос.)
• Rutile webmineral.com [Архівовано 30 вересня 2007 у Wayback Machine.] (англ.)