Річард Гаклюйт

Річард Гаклюйт
англ. Richard Hakluyt Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився1552[2][3][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Герефорд, Західний Мідленд, Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер23 листопада 1616(1616-11-23)[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Королівство Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняВестмінстерське абатство Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Королівство Англія
 Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьгеограф, письменник, перекладач, дипломат, історик, прозаїк, священник, науковий консультант Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКрайст Черч і Вестмінстерська школа Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовфранцузька і англійська[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Оксфорда Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокгуманізм епохи Відродження Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusThe Principall Navigations, Voiages, Traffiques and Discoueries of the English Nationd Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадакапелан і архідиякон Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіяангліканство Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоRichard Hakluytd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Річард Гаклюйт, або Хаклут (англ. Richard Hakluyt; 1552 або 1553, Герефорд — 23 листопада 1616, Лондон) — один з найплідніших авторів єлизаветинської епохи, ідеолог англійської колонізації Північної Америки, невтомний збирач географічних відомостей, що підсумував внесок англійців у Добу великих географічних відкриттіів своєю об'ємистою збіркою «Книга подорожей» (1589, розширене видання — 1598—1600).

Ранні роки

Титульна сторінка переробленої «Книги подорожей» (1598)

Гаклюйт в п'ятирічному віці залишився сиротою. Його виховання було покладено на двоюрідного брата, лондонського адвоката Річарда Гаклюйта, який, будучи не з чуток знайомий з заморською торгівлею, за спогадами письменника, познайомив його з «деякими книгами з космографії, з додатком карти світу». З 1570 по 1577 рр. Гаклюйт навчався в Оксфорді (коледж Крайст-Черч), після чого прийняв духовний сан.

Незважаючи на вибір церковної кар'єри, головною пристрастю Гаклюйта з юних років залишалося, як він сам зізнавався, збирання новітніх карт і глобусів. Їх він виписував у провідних картографів (в першу чергу, Ортелія та Меркатора) і демонстрував оксфордським студентам; з його лекцій в університеті веде відлік своєї історії оксфордська кафедра географії.

Спілкування з купцями і мореплавцями привело Гаклюйта до думки (вперше висловленої в 1582 р. в передмові до англійського перекладу опису плавання Картьє в Канаду) про бажаність англійської колонізації Північної Америки, і в насамперед її помірного пояса, права на який англійській короні дало плавання Кабота. Подібно Гілберту та Фробішеру, він поділяв думку про існування в тих краях північно-західного проходу в казково багаті країни Азії.

Місія в Парижі

Гаклюйт як духівник Френсіса Волсінгема та Роберта Сесіля намагався просувати проекти створення плантацій в Новому світі в пику іспанцям, які вважали своїми всі землі на захід від Тордесільяської лінії . Цим проектам сприяло загострення англо-іспанських відносин навколо нападів Дрейка на іспанські порти. У 1583 р. Уолсінгем приставив Гаклюйта капеланом до англійського посольства в Парижі, де він старанно збирав відомості про французьких торговців хутром у Канаді і служив зв'язковим між англійським урядом і мореплавцями, що втікали з Португалії після поразки Антоніо з Крат.

Дізнавшись про намір Волтера Релі спорядити експедицію для заселення Вірджинії (Роанок), Гаклюйт представив королеві секретний «Трактат про західні плантації» (1584). Ця праця (вперше набула розголосу тільки в 1877 році) принесла Гаклюйту вигідну синекуру при Бристольському соборі; згодом він був переведений в Вестмінстерське абатство. Перед від'їздом з Парижа він встиг опублікувати огляд експедицій іспанських конкістадорів.

Підготовка колонізації Америки

Титульна сторінка першого видання книги Гаклюйта The Principall Navigations, Voiages, and Discoveries of the English Nation (1589)

Не пізніше 1590 р. Гаклюйт одружився з родичкою Томаса Кавендіша, після чого на якийсь час відійшов від видавничої діяльності. Ймовірно, в 1590-і роки він займався підготовкою грандіозної «Книги подорожей» — збірника, до якого увійшли повідомлення англійців про подорожі на захід і схід, в Америку і Московію. [1] Британська енциклопедія визначає «Книгу подорожей» як «національний епос в прозі». [2]

Вихід з друку оновленої «Книги подорожей» збігся з утворенням Британської Ост-Індської компанії. Вчені консультації Гаклюйта стали запорукою комерційного успіху цього підприємства. Він також активно лобіював звернення до Якова I на підтримку видачі патенту на колонізацію Вірджинії і навіть сам збирався їхати з першими поселенцями. Багато в чому завдяки його зусиллям дозвіл на колонізацію в 1606 році отримали Плімутська та вірджинська компанії.

У 1609 р. Гаклюйт переклав англійською опис експедиції Ернандо де Сото, а в 1612 р. стояв біля витоків Компанії Північно-західного проходу (Northwest Passage Company).

Спадщина

За три роки до смерті Гаклюйта з друку вийшов перший том історико-географічного збірника іншого клірика, Семюела Перчаса, який згодом опублікував невидані рукописи свого попередника з додатком власних досліджень під заголовком «Посмертний Гаклюйт». Ця робота навіяла Кольріджу один з найзнаменитіших віршів англійською мовою «Kubla Khan» (1797). У 1846 році в Лондоні було створено Гаклюйтівське товариство, яке ставить своїм завданням публікацію географічних текстів у традиції Гаклюйта і Перчеса.

Примітки

  1. ↑ а б в SNAC — 2010.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118719947 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.

Джерело

Посилання

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Річард Гаклюйт