«Садко» — радянський художній фільм-казка, поставлений в 1952 році режисером Олександром Птушком за мотивами російських онезьких билин про новгородського торговця Садка. У фільмі використані фрагменти з однойменної опери Миколи Римського-Корсакова.
Сюжет
Садко гарний на обличчя, душею і тілом мужній і голосом співучий. Він заворожував слухачів грою на гуслях. На бенкеті серед купців Великого Новгорода гусляр поскаржився: будь у нього золото та інше багатство, то накупив би червоного товару, спорядив би кораблі і поїхав би шукати шляхи до синього моря і далі… Далекими морями, по роздоллю землі проніс би він славу Великого Новгорода.
Одного разу Садкові випала нагода: одна з дочок морського царя допомогла торговцю спорядити кораблі і з молодецькою дружиною відправитися на Схід. Непрості пригоди були у Садко на чужині: на морському дні у Морського царя побував, у Магараджі в Індійських далях. Звідусіль живим вибирався — російська кмітливість і гуслярська майстерність виручали молодця. Все подивився він у мандрах і, повернувшись додому, зрозумів, що немає краще землі рідної і миліше красуні Любави Буслаївни.