Скнара
Скнара (англ. miser) — надміру скупа, жадібна людина, яка нехтує навіть елементарними побутовими зручностями, з головною метою — максимальне збереження наявних коштів, скарбу чи майна.
Слово також застосовується у широкому сенсі для характеристики тих, чия поведінка є необґрунтовано надмірно економною.
Скнари є популярними об'єктами, як архетипи, в літературі, мистецтві, кінофільмах.
У релігії
У християнсві Заходу ставлення до людей, чий інтерес зосереджувався на збиранні грошей, було забарвлене вченням Церкви. З цієї точки зору, і скнара, і лихвар були винні в кардинальному гріху скупості та спільної поведінки.[1] Згідно з притчею про в’яз і виноградну лозу в квазі-біблійному «Пастирі Герми» , багаті та бідні повинні мати стосунки взаємної підтримки. Ті, хто має багатство, потребують молитов бідних за своє спасіння і можуть заробити їх лише діями милосердя.[2] Типовим пізнім прикладом християнської доктрини на цю тему є книга преподобного Ерскіна Ніла « Багатство, яке не приносить смутку» (1852), моралізаторська робота, заснована на низці біографій, що протиставляють філантропів і скнару.[3]
Див. також
Посилання
- Скнара // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
Попередній перегляд приміток
- ↑ Richard Newhauser, The Early History of Greed: The Sin of Avarice in Early Medieval Thought and Literature, Cambridge 2000, p.31
- ↑ Ante-Nicene Fathers, Vol II: THE PASTOR OF HERMAS: Similitude Second. As the Vine is Supported by the Elm, So is the Rich Man Helped by the Prayer of the Poor. sacred-texts.com. Процитовано 31 січня 2025.
- ↑ New York Public Library (1852). The Riches that Bring No Sorrow (English) . H. Hooker.