Спесивцева Вікторія Ігорівна

Вікторія Спесивцева
Ім'я при народженніВікторія Ігорівна Спесивцева
Народилася25 грудня 1973(1973-12-25) (51 рік)
Громадянство СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністькіноакторка, акторка
ДітиЯнек, Адам
IMDbID 1533089
Нагороди та премії
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка

Вікторія Ігорівна Спесивцева (нар. 25 грудня 1973[1]) — українська акторка театру, кіно та телебачення. Лауреатка Державної премії України імені Олександра Довженка.

Біографія

Народилася 25 грудня 1973 року. Була одружена з режисером Андрієм Жолдаком. Кум — актор театру і кіно Богдан Ступка.

Вікторія Спесивцева з 2005 року мешкає у Берліні[1]. У Німеччині освоїла професію медика, за якою працює. Діти — Янек, Адам, обидва двомовні — розмовляють як українською, так і німецькою мовами[2].

Кар'єра

Грала головні ролі у виставах Андрія Жолдака[3]. Була акторкою Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.

2012 зіграла головну жіночу роль у кінострічці Люби мене.

Театр

Київський академічний Молодий театр
Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка
  • 2002 — «Гамлет. Сни» Вільяма Шекспіра; режисер-постановник: Андрій Жолдак, роль — Офелія[5]
Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
  • 2004 — «Брати Карамазови» Федора Достоєвського; режисер-постановник: Юрій Одинокий, роль — Грушенька
  • 1999 — «Три сестри» Антона Чехова; режисер-постановник: Андрій Жолдак, роль — Ірина
  • 1999 — «Кохання у стилі бароко, або Любов з неохоти» Ярослава Стельмаха; режисер-постановник: Сергій Данченко, роль — Оляна[6]

Фільмографія

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
2012 ф «Люби мене» Sev beni Саша[7]
2003 ф «Мамай» татарська жінка
2003 ф «Атлантида» Атлантида епізодична роль

Нагороди

Примітки

  1. а б ЖУРНАЛ: ВИКТОРИЯ СПЕСИВЦЕВА // VOGUE.ua, 17 февраля 2014 [Архівовано 12 серпня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Актриса Вікторія Спесивцева: "Тандему з Жолдаком давно немає. Його мистецтва останніх років я не розумію". Дзеркало тижня. 24 січня 2014. Архів оригіналу за 7 грудня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  3. Ультимативно-принциповий епатаж. Україна Молода. 11.11.2005. Архів оригіналу за 27 вересня 2020. Процитовано 9 липня 2019.
  4. Бояться ли серого?
  5. Примарні сни Андрія Жолдака у виставі “Гамлет”. Архів оригіналу за 5 червня 2015. Процитовано 9 липня 2019. [Архівовано 2015-06-05 у Wayback Machine.]
  6. Історія кохання у стилі бароко. День. Архів оригіналу за 17 березня 2018. Процитовано 9 липня 2019.
  7. Український кінопрорив у Монреалі. Віче. 28 серпня 2013. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 8 липня 2019.
  8. Указ Президента України № 920/2004 від 18 серпня 2004 року «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2004 року». Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 10 серпня 2014.

Посилання