Список ультра-піків

Карта ультра-піків Землі

Надзвича́йно висо́кий пік, або коротко у́льтра-пік (англ. Ultra-prominent peak або англ. Ultra peak, Ultra) — гірська вершина з показником відносної висоти (англ. prominence) 1500 метрів (4921 футів) і більше.

Опис

Загалом на Землі було розраховано приблизно 1524 таких вершин (станом на 10 червня 2007 року)[1]. Більшість вершин, такі як наприклад: Маттергорн та Айгер, не є ультра-піками, тому що вони сполучені з вищими горами високими перевалами (сідловинами) і, таким чином, значення показника prominence у них недостатнє, тобто менш як 1500 м.

Термін «ультра» вперше застосував вчений-природознавець Стівен Фрай у його дослідженні й описі гір у штаті Вашингтон у 1980-х роках. Первісний термін, який він застосував, означав «надзвичайно велика гора» — йшлося про гори, що мали prominence принаймні в 5000 футів (1524 м)[2].

Розташування

Чоґорі (К2)
Лхоцзе
Аннапурна I
Монблан
Кіліманджаро
Гора Кука
Вулкан Орісаба
Вулкан Котопахі

У світі достеменно виявлено й досліджено 1515 ультра-піків: 638 в Азії, 353 у Північній Америці, 209 в Південній Америці, 119 у Європі (включно з Кавказом), 84 в Африці, 69 в Австралії та Океанії та 43 в Антарктиці[1].

Багато з найвищих у світі гір є ультра-піками, включаючи Еверест, Чоґорі (К2), Кіліманджаро, Монблан, Олімп. Водночас інші — такі найвищі вершини, як Лхоцзе, Аннапурна III, Чурен-Гімал — не ультра-піки, оскільки вони не мають достатнього prominence. Багато ультра-піків лежить у рідко відвідуваних і непривітних частинах світу, у тому числі у Ґренландії 39, високих широтах Арктичних островів Нової Землі, Яна-Майєна та Шпіцбергена, а також у Великих Азійських хребтах (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш, Тянь-Шань, Памір, Куньлунь, Тибет та інших). У Британській Колумбії деякі з перелічених гір навіть не мають загальновизнаних назв.

13 із 14 восьмитисячників — ультра-піки (виняток становить лише Лхоцзе, з відносною висотою всього 610 м), а також є ще 64 ультра-піки висотою понад 7000 м. Існує 90 ультра-піків із prominence понад 3000 м, але лише 22 з них мають її понад 4000 м.

Кілька ультра-піків ще непідкорені, такі як Музтау, Сайпл, Гангкхар-Пуенсум — є найбільш імовірними кандидатами у список непідкорених ультра-піків світу[2][3].

Всі «Сім вершин» — ультра-піки в силу того, що вони є найвищими точками окремих масивів суші (континентів). Кожна з них має свою сідловину на рівні або близько рівня моря, внаслідок чого їх показник відносної висоти (prominence) дорівнює або майже дорівнює їхній абсолютній висоті. Також ультра-піками є більшість «Семи других вершин» (виняток становить лише антарктична Тирі та австралійська Таунсенд).

Списки ультра-піків (1515)

Загальні списки

Європа (119)

Азія (638)

Африка (84)

Океанія (69)

Північна Америка (353)

Південна Америка (209)

Антарктика (43)

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Maizlish, A. «The Ultra-Prominences Page» [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] на Peaklist.org. (англ.)
  2. ↑ а б Helman, Adam (2005). The Finest Peaks: Prominence and other Mountain Measures. Trafford. ISBN 1-4120-5994-1.
  3. ↑ Maizlish, A. Antarctic Ultra-Prominent Summits. Peaklist.org. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 30 березня 2022. (Див. Примітки 3 та 10.)