Стриженов Олег Олександрович

Стриженов Олег Олександрович
Народився	10 серпня 1929(1929-08-10)[1][2] (95 років)  Благовєщенськ, Далекосхідний край, РСФРР, СРСР[1]
Громадянство	СРСР  Росія
Діяльність	актор, кіноактор, актор театру
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна (1953)
Заклад	Державний російський драматичний театр, Александринський театр і Державний театр кіноактора
Партія	Справедлива Росія
У шлюбі з	Ліонелла Стриженова і Любов Стриженоваd
Діти	Олександр Стриженов
Брати / сестри	Гліб Стриженов
IMDb	nm0830580
Нагороди та премії
Золотий орел
Стриженов Олег Олександрович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Олег Олександрович Стриженов (рос. Олег Александрович Стриженов; нар. 10 серпня 1929(19290810), Благовєщенськ-на-Амурі, Далекосхідний край, РРФСР) — радянський і російський актор театру і кіно. Народний артист СРСР (1988).

У 1935 році разом з сім'єю переїхав до Москви. Під час німецько-радянської війни працював у Науково-дослідному кінофотоінституті механіком з апаратури в цеху обробки плівки. Навчався в Театральному художньо-технічному училищі. Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.».

В 1953 закінчив Театральне училище імені Б. В. Щукіна і став актором Державного російського драматичного театру в Таллінні. Через рік перебрався до Ленінграду, де відпрацював один сезон в ЛАТД імені О. С. Пушкіна, а потім до Москви, де з 1957 став актором Театру-студії кіноактора.

Заявив про себе як актор кіно головними ролями у фільмах «Овід» (1955) і «Сорок перший» (1956).

• 1951: Спортивна честь — уболівальник (епізод)
• 1955: Овід — Артур Бертон, він же Овід / Феліче Ріварес
• 1955: Мексиканець — Хосе Фернандес, він же Феліпе Рівера / Хоакін Фернандес
• 1956: Сорок перший — поручик Вадим Миколайович Говорухо-Отрок
• 1958: Ходіння за три моря — Афанасій Нікітін
• 1958: Капітанська дочка — Петро Гриньов
• 1958: У твоїх руках життя — Дудін
• 1959: Білі ночі — мрійник
• 1959: Північна повість — Павло Бестужев
• 1960: Пікова дама — Германн
• 1960: Дуель — Іван Лаєвський
• 1961: Боягуз / Zbabelec  — солдат Олег
• 1962: У мертвій петлі — Сергій Уточкін
• 1963: Оптимістична трагедія — перший офіцер
• 1964: Три сестри — барон Тузенбах
• 1965: Третя молодість — П. І. Чайковський
• 1966: Перекличка — Бородін
• 1967: Прощавай — Олег Старигін, лейтенант
• 1968: Його звали Роберт — Сергій / Роберт
• 1969: Непідсудний — Єгоров, льотчик
• 1970: Місія в Кабулі — Роман Лужина
• 1972: Земля, до запитання — Лев Маневич / Конрад Кертнер / Яків Микитович Старостін
• 1975: Остання жертва — Вадим Григорович Дульчин
• 1975: Зірка привабливого щастя — Сергій Григорович Волконський, князь
• 1978: Карл Маркс. Молоді роки — Ламенне
• 1980: Юність Петра — Василь Голіцин, князь
• 1983: Приступити до ліквідації — Іван Олександрович Данилов, полковник міліції
• 1985: Пан Великий Новгород — Олексій Бородін
• 1986: Мій улюблений клоун — Дім Дімич
• 1987: Акція — Карєєв
• 1987: Оголошенню не підлягає — князь Ухтомінсткий
• 2000: Замість мене — Гагарін
• 2004: П'ять зірок — директор готелю

• Олег Стриженов [Архівовано 29 листопада 2016 у Wayback Machine.]