Супутник супутника

Супутник супутника — гіпотетичне небесне тіло природного походження, яке обертається навколо супутника іншого небесного тіла.

На середину 2010-х супутники природного походження у супутників не знайдені.

Пошуки можливих кандидатів

Місяць

У минулому ставилося питання про те, чи є у Місяця власні супутники. Зокрема, пошук супутника Місяця провів (з негативним результатом) Едвард Барнард, який намагався виявити його, вивчаючи фотографії Місяця, зроблені в телескоп під час місячного затемнення[1]. Едвард Пікерінг також прийшов до негативного результату і зробив висновок, що супутник Місяця, якщо він існує, не може мати діаметра більше 3 метрів[2].

У другій половині XX століття в результаті дослідження гравітаційного поля Місяця за допомогою автоматичних станцій стало відомо, що Місяць не може мати довгострокових супутників, оскільки ніякі навколомісячні орбіти не є стійкими. Низькі орбіти швидко деградують через вплив масконів, високі — через гравітаційне обурення Землі та Сонця. Через це будь-який супутник Місяця рано чи пізно (за час від декількох днів до декількох років) або зіткнеться з поверхнею Місяця при зниженні перицентра його орбіти, або зійде з орбіти. У 2001 році, проте, після докладного картографування місячної поверхні виявилося, що вибір параметрів орбіти, заснований на дуже точному обліку гравітаційних аномалій (так звані «заморожені орбіти») може істотно збільшити цей час[3].

Передбачувані кільця Реї в поданні художника.

Рея

У більшості випадків припливні сили з боку головного тіла роблять орбіти вторинних супутників нестійкими. Однак розрахунки, виконані після можливого виявлення системи кілець навколо природного супутника Сатурна Реї показують, що її супутники могли б мати стійку орбіту. Крім того, вузькість імовірно знайдених кілець могла б означати також і наявність супутників-пастухів у Реї. Однак на знімках зроблених космічним апаратом «Кассіні» наявність кільця у Реї не було підтверджено[4][5][6].

Кільцевій гірський хребет на Япеті.

Япет

Одна з гіпотез, які пояснюють походження кільцевого гірського хребта на екваторі Япета, передбачала наявність у нього супутника в минулому. Руйнування супутника при падінні на Япет могло б привести до утворення подібного хребта[7]. Однак інші знімки Япета не підтверджують цю гіпотезу, а вказують на тектонічне походження цього хребта[8].

Примітки

  1. ↑ Barnard, E. E. (1895), On a Photographic Search for a Satellite to the Moon, Astrophysical Journal, vol. 2, p. 347. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  2. ↑ Pikering, W. H. (1903), On a photographic search for a satellite of the Moon, Popular Astronomy.
  3. ↑ Bizarre Lunar Orbits [Архівовано 2 травня 2017 у Wayback Machine.].
  4. ↑ Cassini imaging search rules out rings around Rhea [Архівовано 2014-01-02 у Wayback Machine.]. doi:10.1029/2010GL043663. Архивировано из первоисточника 10 июля 2013.
  5. ↑ The Dust Halo of Saturn's Largest Icy Moon, Rhea — Jones et al. 319 (5868): 1380 — Science [Архівовано 2010-09-14 у Wayback Machine.]. Проверено 6 марта 2008. Архивировано из первоисточника 29 мая 2013.
  6. ↑ Saturn satellite reveals first moon rings — 06 March 2008 — New Scientist. Проверено 6 марта 2008. .
  7. ↑ How Iapetus, Saturn's outermost moon, got its ridge. Проверено 18 декабря 2010. .
  8. ↑ Cassini Is on the Trail of a Runaway Mystery [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.