Термінальний нерв

Термінальний нерв
Left Термінальний нерв показаний на вентральній поверхні головного мозку катрана
Деталі
Ідентифікатори
Латинаnervus terminalis
TA98A14.2.01.002 Редагувати інформацію у Вікіданих
TA26179 Редагувати інформацію у Вікіданих
FMA76749 Редагувати інформацію у Вікіданих
Анатомічна термінологія

Терміна́льний нерв або нульовий черепний нерв, досліджений німецьким вченим Густавом Фріцшем у 1878 в мозку акул. Вперше виявлений у людини в 1913 році.[1] У 1990 році дослідження показали, що термінальний нерв є частою знахідкою в мозку дорослих.[2][3] Нерв називають по-різному, в тому числі  XIII-м черепним нервом, Нульовим нервом, нервом N,[4] і NT.[5]

Структура

Оригінальна ілюстрація (1878) Фріцша з мозком катрана (морської собаки), яка показує даний нерв, позначений зірочкою.

Термінальний нерв знаходиться попереду інших черепних нервів і являє собою мікроскопічне сплетення немієлінізованих периферичних нервових волокон в субарахноїдальному просторі, прикритих прямою звивиною (gyrus rectus). Це сплетення знаходиться біля поперечної пластинки решітчастої кістки, йде дозаду в напрямку нюхового трикутника, медіальної нюхової звивини і  термінальної пластинки.[6]

Нерв часто пропускають на розтинах, тому що він незвично тонкий для черепно-мозкових нервів, і часто виривають при вийманні мозку. Для візуалізації нерва необхідний ретельний і обережний розтин. Його призначення і функціонування як і раніше відкриті для дискусій; тому, нульовий нерв часто не згадується в підручниках з анатомії.[7]

Дослідження

Рибка Даніо-реріо використовувалася як модель в нещодавніх дослідженнях.[8]

Зв'язок термінального нерву з ольфакторною (нюховою) системою екстенсивно досліджувався на людських ембріонах. Він знайдений таким, що входить у мозок на стадіях 17 і 18 з ольфакторної зони.[9]

Функції

Знаходячись дуже близько (й тому часто плутається з гілочкою нюхового нерву)[10] , термінальний нерв не пов'язаний із нюховою цибулиною, де аналізуються запахи. Цей факт говорить про те, що або нерв або є рудиментом, або пов'язаний з відчуттями феромонів. Ця гіпотеза підтверджується фактом, що нерв має проєкцію в  медіальних і латеральних септальних ядрах і преоптичних зонах, які залучені до регулювання статевої поведінки у ссавців.[7]

Додаткові ілюстрації

  • Три варіанти нерва на нижній поверхні головного мозку.
    Три варіанти нерва на нижній поверхні головного мозку.
  • Мозок знизу. Пряма звивина по центру спереду.
    Мозок знизу. Пряма звивина по центру спереду.

Див. також

Примітки

  1. ↑ Fields, R. Douglas (2007). "Sex and the Secret Nerve". Scientific American Mind. 18: 20—7. doi:10.1038/0207-20.
  2. ↑ Fuller GN, Burger PC (1990). Nervus terminalis (cranial nerve zero) in the adult human. Clinical Neuropathology. 9 (6): 279—83. PMID 2286018.
  3. ↑ Berman L (25 березня 2008). Scientists discover secret sex nerve. TODAY.
  4. ↑ Bordoni B, Zanier E (2013). Cranial nerves XIII and XIV: nerves in the shadows. Journal of Multidisciplinary Healthcare. 6: 87—91. doi:10.2147/JMDH.S39132. PMC 3601045. PMID 23516138.{cite journal}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  5. ↑ Vilensky JA (January 2014). The neglected cranial nerve: nervus terminalis (cranial nerve N). Clinical Anatomy. 27 (1): 46—53. doi:10.1002/ca.22130. PMID 22836597.
  6. ↑ Fuller GN, Burger PC (1990). Nervus terminalis (cranial nerve zero) in the adult human. Clinical Neuropathology. 9 (6): 279—83. PMID 2286018.
  7. ↑ а б Fields, R. Douglas (2007). Sex and the Secret Nerve. Scientific American Mind. 18: 20—7. doi:10.1038/scientificamericanmind0207-20. {cite journal}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |first1= та |first= (довідка); Вказано більш, ніж один |last1= та |last= (довідка)
  8. ↑ Whitlock KE (September 2004). Development of the nervus terminalis: origin and migration. Microscopy Research and Technique. 65 (1–2): 2—12. doi:10.1002/jemt.20094. PMID 15570589. {cite journal}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка); Вказано більш, ніж один |author= та |last= (довідка)
  9. ↑ Olfactory structures in staged human embryos. Cells, Tissues, Organs. 178 (2): 93—116. 2004. doi:10.1159/000081720. PMID 15604533. {cite journal}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка)
  10. ↑ Von Bartheld CS (September 2004). The terminal nerve and its relation with extrabulbar "olfactory" projections: lessons from lampreys and lungfishes. Microscopy Research and Technique. 65 (1–2): 13—24. doi:10.1002/jemt.20095. PMID 15570592. {cite journal}: Вказано більш, ніж один |DOI= та |doi= (довідка); Вказано більш, ніж один |PMID= та |pmid= (довідка); Вказано більш, ніж один |author= та |last= (довідка)