Толоконніков Володимир Олексійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Толоконніков.
Володимир Олексійович Толоконніков
рос. Владимир Алексеевич Толоконников Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірос. Владимир Алексеевич Толоконников Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився25 червня 1943(1943-06-25)
Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР
Помер15 липня 2017(2017-07-15) (74 роки)
Москва, Росія
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР, Росія Росія
Діяльністьактор
Alma materЯрославський державний театральний інститутd (1973) Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1973 — 2017
Провідні роліШаріков
IMDbnm0866189
Нагороди та премії
Орден Дружби
Орден Дружби
 Орден Пошани (Казахстан)
CMNS: Володимир Олексійович Толоконніков у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Володимир Олексійович Толоконніков (25 червня 1943, Алма-Ата, Казахська РСР, СРСР — 15 липня 2017, Москва, Росія) — радянський, казахський і російський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії РРФСР імені братів Васильєвих (1990), Заслужений артист Казахської РСР.

Здобув широку популярність як виконавець ролі Поліграфа Поліграфовича Шарикова в радянському фільмі «Собаче серце» (1988).

Біографія

Володимир Толоконніков народився 25 червня 1943 року. Служив в армії в Німеччині та три роки в ракетних військах[1]. У 1973 році закінчив акторський факультет Ярославського театрального училища.

Служив у Національному Академічному театрі російської драми імені Лермонтова в Алма-Аті зпісля закінчення театрального училища.

Широку популярність здобув після телефільму Володимира Бортка «Собаче серце» за однойменною повістю Михайла Булгакова, в якому знявся в 1988 році в ролі Шарикова.

Зіграв головну роль у фільмі П. В. Точиліна «Хоттабич», втіливши на екрані образ стародавнього джина, що зіткнувся із сучасною інтернет-культурою. За роль Хоттабича отримав Нагороду MTV- 2007 у номінації «Краща комедійна роль».

Був одружений (дружина померла в 2013 році), виростив двох синів, молодший з яких по професії теж актор театру і кіно[2].

Помер 15 липня 2017 року від зупинки серця[3]. Прощальна церемонія відбулася 20 липня у московському будинку кіно[4].

Творчість

Ролі в театрі

  • 1993 — «Сімейний портрет зі стороннім» С. Лобозерова, режисер Юрій Коненкін — Тимофій
  • «Василиса Прекрасна» Є. Черняк — Старий, Лісовик
  • «Королівські ігри» Григорія Горіна — Кардинал Вулсі
  • «На дні» М . Горького — Лука
  • «Собор Паризької Богоматері» — Квазімодо
  • «Вишневий сад» А. Чехов— Фірс
  • «Ревізор» Н. Гоголь — Городничий
  • «Візит дами» Ф. Дюрренматт — Директор гімназії
  • «Уроки французького» А. Рейно-Фуртон — Жозеф

Фільмографія

  • 1981 — Останній перехід — Толоконніков
  • 1987 — Зять із провінції
  • 1988 — Балкон
  • 1988 — Собаче серце — Поліграф Поліграфович Шаріков
  • 1989 — Кішкодав Сільвер — Сільвер '
  • 1989 — Романтик
  • 1989 — Під сходами
  • 1990 — Кліщ — кримінальник
  • 1990 — Вовки в зоні
  • 1990 — Гарем Степана Гуслякова — представник сільради
  • 1990 — Ніч довгих ножів
  • 1991 — Життя - жінка
  • 1991 — Хмара-рай — Філомеєв
  • 1991 — Привид — Іван
  • 1991 — Щасливого Різдва в Парижі!, або Банда лесбійок
  • 1992 — Шоу для самотнього чоловіка — мужик з гусьом
  • 1993 — Мрії ідіота — Козлевич
  • 1996 — Той, хто ніжніше
  • Рік випуску 1996 — Шанхай
  • Рік випуску 1996 — Перехрестя — Паша
  • 1998 — Омпа
  • 1999 — Небо в алмазах — Президент Росії
  • 1999 — Борщ з французьких жаб — Нуль
  • 2000 — Вітрина — охоронець «Маркос»
  • 2001 — Громадянин начальник — судмедексперт
  • 2001 — Саранча — Василь
  • 2002 — Дві долі — дідусь Наді
  • 2002 — Молитва Лейли — військовий у вертольоті
  • 2003 — Дільниця — Юлюкін
  • 2003 — Кожен зійде на Голгофу — «Кесар»
  • 2003 — Убойная сила 5 — дядько Саша
  • 2004 — Спецназ по-російськи 2 — Павлов
  • 2004 — Віола Тараканова. У світі злочинних пристрастей — Аким Попов
  • 2004 — Американець — головний
  • 2005 — Коля — перекоти поле — Філомеєв
  • 2006 — Хоттабич — старик Хоттабич
  • 2006 — Зачарована дільниця
  • 2007 — Царапина — дід Гнат
  • 2007 — Прапорщик, або «Йо-мойо» — дядько Женя (Євген Петрович Шматко)
  • 2007 — На шляху. Будинок надії — Пахомич
  • 2007 — Солдати 12 — Євген Петрович Шматко
  • 2007 — Правосуддя вовків — безногий інвалід Микола Трохимович
  • 2008 — Я не я — Іван Сушкіс
  • Рік випуску 2008 — Спадкоємці — дядя Стьопа
  • 2009 — Зниклі — Андрєєв
  • 2009 — Загарбники — Саша Казаков
  • 2010 — Одна ланка — єгер
  • 2010 — Місто мрії — дядько Кеша
  • 2010 — Трубадур  — дядя Коля
  • 2010 — Паршиві вівці — Архип
  • 2010 — Китайська бабуся — гор Андрійович, чоловік на побаченні
  • 2011 — Зроблено в СРСР — тренер Алексєєнко
  • 2011 — Распутін-Новий. Без покриву — Григорій Распутін
  • 2012 — 25-й кілометр — Василь Олексійович
  • 2013 — Ми з джазу 2
  • 2013 — Do Not закінчується синє море — дядя Гриша
  • 2014 — Корпоратив — охоронець Семенович
  • 2014 року — Змішані почуття — дідусь в лікарні
  • 2015 — СуперБоброви — Павло Григорович Бобров
  • 2016 — Бабуся легкої поведінки
  • 2016 — Дух балтійський — Вілен

Участь у кліпах

  • 2000 — Гармошечка (виконавець - гурт Гуляй-поле)

Визнання і нагороди

  • Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих (1990) — за виконання ролі Поліграфа Поліграфовича Шарикова у фільмі «Собаче серце» (1988)
  • Заслужений артист Казахської РСР
  • Платиновий Тарлан у номінації «Театр», 2006
  • Кінонагорода MTV 2007 в номінації «Краща комедійна роль» («}{0TT@БЬ)Ч», реж. Петро Точилін)
  • Російський орден Дружби (5 травня 2009)[5]

Примітки

  1. ↑ На Алтае Владимир Толоконников почти через полвека встретил сослуживца
  2. ↑ ЗАО ИД «Комсомольская правда». Владимир Толоконников: «Желаю, чтобы все!». ЗАО ИД «Комсомольская правда». Процитовано 26 січня 2016.
  3. ↑ Помер актор Толоконніков, який зіграв у «Собачому серці» /BBC-Україна, 16.07.2017/
  4. ↑ Прощание с Владимиром Толоконниковым состоится 20 июля в Доме кино /ТАСС, 18.07.2017/
  5. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 5 мая 2009 года № 495

Посилання