Турель (архітектура)
Турель | |
Турель у Вікісховищі |
Туре́ль (фр. tourelle — невелика вежа) — в середньовічній архітектурі невелика вежа, яка «виступає від стіни або встановлена на даху»[1].
Опис
У середньовічній фламандській архітектурі туреллю називали наверші круглої башти чи кілька дрібних башт (зазвичай десять) навколо однієї центральної башти. Інша форма терміну: торнелла (лат. tornellae — вежа). В окремих випадках - близько поняттю табернакль.
В архітектурі середньовічної Франції турель - одна з бічних веж, що оточують донжон. Класичний приклад композиції донжону з турелями – Венсенський замок (1337-1340). В історії англійської архітектури часу Тюдоров і короля Якова I (XVI— початку XVII ст.) турелі, частіше восьмигранної форми з плоскими майданчиками, зводили по кутках будівлі або за французьким звичаєм — круглими з напівсферичними навершями[2]. Різноманітні турелі зустрічаються в архітектурі епохи Французького Ренесансу і «стилі шотландських баронів» [3].
Турель у функціональному та композиційному відносинах близька фортифікаційним спорудам: бартизанам і кавальєрам, але, на відміну від них, форму турелі продовжували використовувати в цивільній ренесансній та постренесансній архітектурі, переосмислюючи як декор, аж до стилізацій в архітектурі модерну, частіше у вигляді консолі на деякій висоті аналогічно еркеру.
Приклади
-
Венсенський замок. 1337-1340, Франція
-
Турелі замку Ньюак. Порт-Глазго, Велика Британія
-
Турель замку Пєскова Скала, Польща
-
Вежі, фланкуючі портал в Куїнз-коледж, Кембридж, XV ст., Велика Британія
Примітки
Посилання
Джерела
- Jens Friedhoff: Tourelle. In: Horst Wolfgang Böhme, Reinhard Friedrich, Barbara Schock-Werner (Hrsg.): Wörterbuch der Burgen, Schlösser und Festungen. Philipp Reclam, Stuttgart 2004, ISBN 3-15-010547-1, S. 242–243, doi:10.11588/arthistoricum.535.