Тіта Мерельйо
Тіта Мерельйо | ||||
---|---|---|---|---|
ісп. Tita Merello | ||||
Ім'я при народженні | Laura Ana Merello | |||
Інші імена | Tita de Buenos Aires | |||
Народилася | 11 жовтня 1904[2][3][…] Буенос-Айрес, Аргентина[5] | |||
Померла | 24 грудня 2002[2][6][…] (98 років) Буенос-Айрес, Аргентина[2] | |||
Поховання | Mausoleum of the Argentine Society of Authors and Composersd | |||
Громадянство | Аргентина[2] | |||
Релігія | католицтво[7][8] | |||
Діяльність | співачка, телеакторка, кіноакторка, акторка театру | |||
Роки діяльності | 1920—1991 | |||
IMDb | nm0580658 | |||
| ||||
Тіта Мерельйо у Вікісховищі | ||||
Ла́ура А́на Мере́льйо (ісп. Laura Ana Merello), більш відома як Ті́та Мере́льйо (ісп. Tita Merello, 11 жовтня 1904, Буенос-Айрес — 24 грудня 2002, там само) — аргентинська акторка і співачка у жанрі танго.
Біографія
Лаура Ана Мерельйо народилася 11 жовтня 1904 у бідній родині у буенос-айреському районі Сан-Тельмо[en]. Коли їй було чотири місяці, її батько помер від туберкульозу, а у віці п'яти років мати здала її до дитячого будинку, оскільки мала працювати і не могла піклуватися про дитину. У віці 10 років у Мерельйо помилково діагностували туберкульоз і лікарі порекомендували їй жити у сільській місцевості. Вона переїхала до дядька, у якого працювала як служниця. Вона ніколи не ходила до школи і не вміла читати. 1916 року вона переїхала жити до матері, яка повторно вийшла заміж.
Вона розпочала свою кар'єру 1917 року у театральному хорі, а також співала у кафе. Тоді ж вона отримала прізвисько Тіта за назвою однією з пісень, яку виконувала. Її кар'єра пішла вгору 1923 року, коли вона навчилася читати й отримала роль у спектаклі у Театрі Майпо, а згодом і в інших театрах аргентинської столиці.
1927 року Тіта Мерельйо записала свої перші дві пісні у жанрі танго для лейбла Disco Nacional-Odeón: «Te acordás reo» і «Volvé mi negra»[9]. 1929 року вона записала ще двадцять танго для RCA Victor. Внаслідок цього у 1920-х роках вона стала однією з зірок, які співали танго.
1930 року Тіта Мерельйо на прохання Лібертад Ламарке замінила останню у гумористичному спектаклі «El conventillo de la Paloma», який на той час був одним з найпопулярніших в Аргентині, що зробило її відомою у театральних колах. Паралельно 1931 року Мерельйо почала працювати редактором у журналі «Voces».
Її дебют у кіно відбувся 1933 року у першому аргентинському звуковому фільмі «Танго!»[en] разом з Лібертад Ламарке і Луїсом Сандріні[10]. Знявшись у декількох фільмах у 1930-х, вона відзначилася як драматична акторка головною роллю у «Фузі» (1937) режисера Луїса Саславського[10][9].
1946 року разом зі своїм чоловіком Луїсом Сандріні акторка переїжджає до Мексики, де знімається у стрічці «П'ять облич жінки», за яку отримує схвальні відгуки критиків і нагороду Аріель за роль другого плану. Повернувшись в Аргентину, вона грає головні ролі у фільмах «Дон Хуан Теноріо» (1949) і «Філомена Мартурано» (1950), які принесли їй славу. У цей час її стосунки з Сандріні погіршуються і пара розпадається.
Апогеєм кар'єри Тіти Мерельйо стають 1950-ті, коли вона знімається у головних ролях в одинадцяти фільмах і отримує низку нагород. Паралельно вона працює на радіо ведучою програми «Зараз говорить жінка».
Після падіння перонізму Тіта Мерельйо змушена була перебратися до Мексики через брак роботи на батьківщині, політичний тиск і звинувачення у контрабанді чаю. У 1960-тих вона знову повертається в Аргентину, де спочатку відмовляється від ролей у кіно, присвятивши себе театру і співу, а згодом здебільшого знімається у фільмах свого друга Енріке Каррераса, які не мають великого успіху. 1962 року вона вперше з'являється на телебаченні, де з 1968 року починає працювати коментаторкою у програмі «Sábados circulares», що спричиняє новий виток її популярності[11].
1972 року Тіта Мерельйо публікує напівавтобіографічну книгу «Вулиця і я», де публікує свої спогади і деякі вірші власного авторства.
1974 року 70-річна акторка знімається у головній ролі у стрічці «Матінка Марія» про відому знахарку Марію Саломе Лоредо, яка мала значний успіх. Також у 1970-ті Мерельйо вела дві передачі на телебаченні.
1985 року Тіта Мерельйо завершила свою кар'єру, хоча продовжувала з'являтися на радіо і телебаченні. 1990 року вона була удостоєна звання почесної громадянки Буенос-Айреса.
1992 року Мерельйо записала свій останній диск разом з Начею Геварою.
2002 року в акторки діагностували рак молочної залози, який вона вирішила не лікувати. Померла Тіта Мерельйо 24 грудня 2002 року у віці 98 років. Її тіло було кремовано, а попіл поховано на цвинтарі Ла-Чакаріта[en].
Фільмографія
За час своєї кар'єри у кінематографі Тіта Мерельйо знялася у більш ніж тридцяти кінострічках, переважно драмах. У багатьох фільмах вона виконувала пісні, здебільшого танго[12].
Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1933 | ф | Танго![en] | ¡Tango! | |
1934 | ф | Кумири радіо[en] | Idols of the Radio | |
1935 | ф | Ночі Буенос-Айреса[en] | Buenos Aires Nights | |
1937 | ф | Це танго[en] | Así es el tango | |
1937 | ф | Фуга[en] | La fuga | |
1942 | ф | Попіл по вітру[en] | Ashes to the Wind | |
1942 | ф | 27 мільйонів | 27 millones | |
1947 | ф | П'ять облич жінки[en] | Five Faces of Woman | |
1949 | ф | Дон Хуан Теноріо | Don Juan Tenorio | |
1949 | ф | Історія танго | Historia del tango | |
1949 | ф | Померти за своїми законами | Morir en su ley | |
1950 | ф | Дівчина з передмістя[en] | Arrabalera | |
1950 | ф | Філомена Мартурано[en] | Filomena Marturano | |
1951 | ф | Жити миттю[es] | Vivir un instante | |
1951 | ф | Остров'яни[en] | Los Isleros | |
1951 | ф | Це було у моєму районі[en] | Pasó en mi barrio | |
1952 | ф | Безчестя[en] | Deshonra | |
1954 | ф | Байстрюк[en] | Guacho | |
1955 | ф | Продовольчий ринок[en] | Mercado de abasto | |
1955 | ф | Кохання ніколи не вмирає[en] | Love Never Dies | |
1955 | ф | Щоб одягати святих[en] | Para vestir santos | |
1958 | ф | Чорнява[en] | La Morocha | |
1961 | ф | Аморіна[en] | Amorina | |
1964 | ф | Втікачі[en] | The Escaped | |
1965 | ф | Шлюбна промисловість[en] | La Industria del matrimonio | |
1965 | ф | Лицеміри[en] | Los Hipócritas | |
1965 | ф | Новий ритм і стара хвиля[en] | Ritmo nuevo y vieja ola | |
1967 | ф | Мандрівник[en] | El Andador | |
1967 | ф | Це радість! | ¡Esto es alegría! | |
1969 | ф | Хай живе життя! | ¡Viva la vida! | |
1974 | ф | Матінка Марія[en] | La Madre María | |
1976 | ф | Пісня розкаже свою історію[en] | El Canto cuenta su historia | |
1980 | ф | Страхи[en] | Los Miedos | |
1985 | ф | Las barras bravas | Las barras bravas | |
1996 | ф | До серця[en] | Al Corazón |
Дискографія
За час своєї музичної кар'єри з 1927 по 1974 роки Тіта Мерельйо записала велику кількість пісень, переважно у жанрі танго, але вона виконувала також і болеро[en], вальси, самбу[en], румбу, ранчеру[en]:
- A mí no me hablen de tango (1969)
- Al tango lo canto así (1974)
- Andrajos (1964)
- Apología del tango (1969)
- Aquí nomás (1968)
- Arrabalera (1955)
- Cambalache (1956)
- Compadrón (1968)
- Con el tango en el alma (1964)
- Con permiso (1974)
- Copa de ajenjo (1955)
- Che bacana (1929)
- Che Bartolo (1969)
- Che… Pepinito (1930)
- De contramano (1955)
- Decime Dios… Dónde estás? (1964)
- Del barrio de las latas (1964)
- Dónde hay un mango (1960)
- El ángel milonguero (1974)
- El ciruja (1968)
- El choclo (1954)
- El que atrasó el reloj (1969)
- Garufa (1968)
- Graciela Oscura (1964)
- Gran Hotel Victoria (1968)
- La milonga y yo (1968)
- La muchachada del centro (1955)
- La patria (1974)
- La payasa (1955)
- La viuda misteriosa (1929)
- Las doce menos cinco (1965)
- Lo mismo que a usted (1965)
- Los amores con la crisis (1955)
- Los cardales (1930)
- Los ejecutivos (1968)
- Llamarada pasional (1960)
- Mama mía… Qué mujer (1930)
- Mañana (1956)
- Mascarón de proa (1930)
- Me enamoré una vez (1969)
- Mi papito (1929)
- Milongón porteño (1956)
- Muchacho rana (1964)
- Muchachos, a mí no me cambia nadie (1969)
- Naipe marcado (1960)
- Niebla del Riachuelo (1969)
- Niño bien (1956)
- No aflojés (1964)
- No es por hablar mal (1929)
- No te aguanto más (1930)
- No te hagas curar (1930)
- Ña.. To.. Ri.. Bia.. (1930)
- Oración criolla (1969)
- Padrino pelao (1974)
- Paquetín, paquetón (1930)
- Pedime lo que querés (1968)
- Pipistrela (1956)
- Porteño (1974)
- Pregunto (1969)
- Qué careta (1929)
- Qué hacés, qué hacés (1955)
- Qué le importa a Buenos Aires (1968)
- Qué le importa al mundo (1974)
- Qué torcido andás Julián (1930)
- Qué vachaché (1960)
- Quién te ve (1929)
- San Telmo (1969)
- Se dice de mí (1954)
- Sencillo y compadre (1969)
- Sobre el pucho (1964)
- Soledad… la de Barracas (1968)
- Sos una fiera (1929)
- Tarjeta postal (1969)
- Tata… Llevame pal centro (1929)
- Te acordás reo (1927)
- Te has comprado un automóvil (1930)
- Torta frita (1930)
- Trabajar… Nunca (1930)
- Tranquilo, viejo, tranquilo (1956)
- Vieja ola (1965)
- Viejo rincón (1969)
- Volvé mi negra (1927)
- Ya no vale la pena (1965)
- Yo soy del treinta (1964)
Найвідомішими піснями у її виконанні стали «Se dice de mí»[13] і «La milonga y yo». Також Тіта Мерельйо була автором кількох пісень у жанрі танго, зокрема «Llamarada pasional», присвяченої її коханому Луїсу Сандріні[9].
Нагороди
- 1948 — премія Аріель найкращій акторці другого плану за фільм «П'ять облич жінки»
- 1950 — премія Сур[en] найкращій акторці за фільм «Дівчина з передмістя»
- 1951 — премія Срібний кондор найкращій акторці за фільм «Дівчина з передмістя»
- 1951 — премія Сур найкращій акторці за фільм «Остров'яни»
- 1952 — премія Срібний кондор найкращій акторці за фільм «Остров'яни»
- 1953 — премія Срібний кондор найкращій акторці за фільм «Безчестя»
- 1955 — премія Срібний кондор найкращій акторці за фільм «Байстрюк»
- 1981 — почесна премія Конекс[en] акторці драматичних фільмів і театру
- 1985 — почесна премія Конекс співачці у жанрі танго
- 1990 — звання почесного громадянина міста Буенос-Айреса[14]
- 1991 — премія Пабло Подести Аргентинської асоціації акторів
- 1996 — премія Національного фонду мистецтв
Визнання
Композитор Освальдо Пульесе[en] присвятив Тіті Мерельйо танго «Para Tita», а співак Качо Кастанья[en] пісню «Tita de Buenos Aires».
1993 року було відкрито пам'ятник навпроти будинку, де жила Тіта Мерельйо.
1995 року Національний інститут кіно та аудіовізуальних мистецтв[en] відкрив спеціалізований кінотеатр, де показувала лише аргентинські стрічки, названий іменем Тіти Мерельйо. Кінотеатр функціонував до 2010 року
2004 року на честь сторіччя з дня народження Тіти Мерельйо Театр імені генерала Сан-Мартіна організував показ фільмів, де вона знімалася, а також виставку фотографій і особистих речей акторки. Аналогічний захід провів Факультет філософії Університету Буенос-Айреса.
2005 року на стіні однієї з будівель Національного університету Лануса[en] відкрито мураль, присвячений Тіті Мерельйо.
2010 року відбулася прем'єра біографічної п'єси «Dijeron de mí» про життя Тіти Мерельйо[15]. 2011 року відбулася прем'єра ще однієї біографічної вистави про акторку «Una vida en tiempo de tango».
2013 року була відкрита станція метро у Буенос-Айресі «Hospitales», на стіні якої розташований великий мураль з портретом Тіти Мерельйо.
2014 року пошта Аргентини випустила марку з зображенням Тіти Мерельйо[14].
2015 року режисерка Вікторія Каррерас представила документальний фільм про Тіту Мерельйо під назвою «Merello x Carreras».
2016 року було запущено супутник BugSat 1, сконструйований в Аргентині і названий Тіта на честь акторки[16].
Портрет Тіти Мерельйо висить у Салоні аргентинських жінок у президентському палаці Каса-Росада як однієї з найвизначніших жінок в історії Аргентини.
Примітки
- ↑ VIAF — [Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
- ↑ а б в г cinenacional.com — 2001.
- ↑ а б Find a Grave — 1996.
- ↑ todotango.com
- ↑ cinenacional.com — 2001.
- ↑ http://www.todotango.com/english/creadores/tmerelo.html
- ↑ https://www.lanacion.com.ar/espectaculos/musica/llamarada-pasional-el-grito-desgarrado-de-tita-merello-al-recordar-su-amor-por-luis-sandrini-nid14062021/
- ↑ https://www.pagina12.com.ar/diario/espectaculos/6-14654-2002-12-27.html
- ↑ а б в Pinsón, Néstor. Laura Ana Merello (іспанською) . Архів оригіналу за 2 грудня 2017. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ а б Tita Merello fue una estrella del cine y una actriz de personalidad arrolladora. Кларін (іспанською) . 2002. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Mauro, U.G. (2002). Tita Merello falleció el martes y sus restos eran inhumados hoy (іспанською) . Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ En todos sus trabajos siempre estuvo presente el tango. Кларін (іспанською) . 2002. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Un mito de barrio, hecho bien de abajo (іспанською) . 2002. Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ а б Tita Merello Biography (англійською) . Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Slusarczuk, Eduardo (2010). Virginia Innocenti: "Tita logró tener su propia voz". Кларін (іспанською) . Процитовано 17 грудня 2017.
- ↑ Desde Rusia, Argentina lanza su tercer satélite (іспанською) . 2014. Процитовано 17 грудня 2017.
Посилання
|