Франсіско Хав'єр Венегас

Франсіско Хав'єр Венегас
Прапор
Прапор
15-й Віце-король Нової Гранади
1810
Попередник: Антоніо Хосе Амар-і-Борбон
Наступник: Беніто Перес Бріто
 
Народження: 2 грудня 1754(1754-12-02)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Сафра, Бадахос, Естремадура, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 18 лютого 1838(1838-02-18)[1][2][…] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Мадрид, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Grand Cross of the Order of Charles III Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Grand Cross of the Royal and Military Order of Saint Hermenegild Cross Laureate of Saint Ferdinand

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Франсіско Хав'єр Венегас де Саведра-і-Родрігес де Аренсана, маркіз де ла Реюньйон і де ла Нуева Іспанія (ісп. Francisco Xavier Venegas de Savedra y Rodríguez de Arenzana; 2 грудня 1754 — 18 лютого 1838) — іспанський генерал і колоніальний чиновник, віце-король Нової Іспанії в 1810—1813 роках та Нової Гранади 1810 року.

Біографія

Служив у королівській армії, отримавши звання підполковника. Перед самим початком війни проти Наполеона вийшов у відставку, але знову був призваний до лав збройних сил. Брав участь у багатьох битвах і невдовзі очолив Ламанчську армію. Втім після нищівної поразки влітку 1809 року був усунутий від командування та призначений на посаду військового губернатора Кадіса. На початку 1810 року туди ж відступив Хосе Марія де ла Куева з рештками іспанського війська, що призвело до суперечок між двома генералами в питаннях старшинства. Щоб розв'язати проблему, Кадісська хунта призначила де ла Куеву командувачем у Кадісі, а Венегас став віце-королем Нової Іспанії. Одночасно він мав узяти під своє керівництво й Нову Гранаду, в якій саме почались революційні виступи, втім до Санта-Фе Венегас так і не потрапив.

28 серпня 1810 року новий віце-король прибув до Веракруса й 13 вересня офіційно вступив на посаду в Мехіко. Одним з перших своїх указів він призупинив стягнення податків з індіанців і мулатів. Лише за кілька днів Мігель Ідальго підбурив у Мексиці антиіспанське повстання. Венегас одразу ж висунув на придушення заворушень усю армію, в тому числі й столичний гарнізон. До літа 1811 року Венегасу вдалось розбити основні сили повстанців і схопити їхніх лідерів, але невдовзі виступи охопили всю Нову Іспанію, й боротьба отримала нових вождів.

18 березня 1812 року Кадіські кортеси ухвалили конституцію, наказавши оприлюднити її у всіх іспанських володіннях. Будучи прибічником абсолютизму, Венегас затримав її публікацію в Новій Іспанії на 24 дні, а потім запровадив стан облоги в Мехіко, заборонивши свободу друку та зборів.

Кадіська хунта вважала, що дії Венегаса перешкоджають умиротворенню країни, натомість проіспанська партія в Новій Іспанії вважала, що віце-король надто м'який відносно заколотників. Зрештою 16 вересня 1812 року Венегас був усунутий від посади віце-короля, однак те рішення було впроваджено лише 4 березня 1813 року, коли новим віце-королем став генерал Кальєха.

Після того Венегас негайно повернувся до Іспанії, де король Фернандо VII надав йому титули маркіза де ла Реюньйон і де Ла Нуева Іспанія. 1818 року він отримав пост генерал-капітана Галісії. В 1834—1836 роках Венегас був членом верхньої палати іспанського парламенту.

Помер 1838 року в Мадриді.

Примітки

  1. а б Swartz A. Open Library — 2007.
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б Faceted Application of Subject Terminology

Література

Посилання