Франц Йозеф Рупрехт

Франц Йозеф Рупрехт
нім. Franz Josef Ruprecht
Народився1 листопада 1814(1814-11-01)
Фрайбург
Помер4 квітня 1870(1870-04-04) (55 років)
Санкт-Петербург
ПохованняВолковський цвинтарd Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьботанік, лікар, ліхенолог, ботанічний колекціонер Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materКарлів університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьботаніка
ЗакладСанкт-Петербурзький державний університет
Ботанічний сад БІН РАН[2]
Museum of Botanical Garden of V.L. Komarov Botanical Instituted[3]
Ботанічний сад БІН РАН[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоРосійська академія наук[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Демидовська премія

Франц Йозеф Рупрехт (англ. Franz Josef Ruprecht, 1814–1870) — австрійський ботанік, що перебував на російській службі.

Біографія

Він народився у Фрайбурзі, виріс у Празі, де навчався та отримав звання доктора медицини в 1836 році. Після короткої медичної практики в Празі його призначили куратором гербарію Російської академії наук у Санкт-Петербурзі в 1839 році, потім помічник директора Санкт-Петербурзького ботанічного саду між 1851 і 1855 роками і професор ботаніки в 1855 році в Санкт-Петербурзькому університеті. Помер у Санкт-Петербурзі в 1870 році.

Він описав багато нових рослин, зібраних на російському Далекому Сході, включаючи Аляску, яка тоді була під владою Росії

Роботи

  • Ruprecht, F. J. Symbolae ad historiam et geographiam plantarum Rossicarum, St. Petersburg in 1846
  • Ruprecht, F. J. Flora Caucasi, P. 1. St. Pétersbourg 1869
  • Postels, A., Ruprecht, F.J. Illustrationes algarum, Weinheim, J. Cramer 1963
  • Ruprecht, F. J. Flora ingrica (flora of the Leningrad region).

Вшанування

На його честь названо рід Ruprechtia.

Див. також

Список ботаніків за скороченням

Примітки

Джерела

  • Extensive biography on Allg. Deutsche Biographie [1]
  • Fedotova A.A. The Origins of the Russian Chernozem Soil (Black Earth): Franz Joseph Ruprecht's ‘Geo-Botanical Researches into the Chernozem’ of 1866]], Environment and History, 16 (2010): 271–293