Фредерік Гатрі

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гатрі.
Фредерік Гатрі
англ. Frederick Guthrie Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився15 жовтня 1833(1833-10-15) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер21 жовтня 1886(1886-10-21) (53 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Лондон, Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняКенсал-Грін Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Сполучене Королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, хімік, науково-педагогічний працівник, викладач університету, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситетський коледж Лондона
Марбурзький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьфізика Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІмперський коледж Лондона
Единбурзький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий керівникАдольф Вільгельм Герман Кольбе Редагувати інформацію у Вікіданих
Аспіранти, докторантиДжон Амброз Флемінг Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЛондонське королівське товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиFrederick Bickell Guthried Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Фредерік Гатрі у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Фредері́к Га́трі (англ. Frederick Guthrie; 15 жовтня 1833, Лондон — 21 жовтня 1886, Лондон) — британський фізик і хімік, а також академічний письменник. Член Лондонського королівського товариства (1871). Він вважав, що наука має ґрунтуватись на експериментах, а не на дискусіях.

Життєпис

Він був сином Александера Гатрі (англ. Alexander Guthrie), лондонського торговця, і молодшим братом математика Френсіса Гатрі[en].

Його академічна кар'єра почалася в Університетському коледжі Лондона, де він провчився три роки. Там вивчав хімію у Томаса Грема та Александера Вільяма Вільямсона[en] та математику в Аугустуса де Моргана. У 1852 році він представив де Моргану спостереження свого брата Френсіса[1].

У 1854 році Гатрі перебрався до Гайдельберга, щоб навчатись у Роберта Бунзена, а потім у 1855 році здобув докторський ступінь у Марбурзькому університеті під керівництвом Адольфа Вільгельма Германа Кольбе[2].

У 1856 році він приєднався до Едварда Франкленда, професора хімії у коледжі Оуенс в Манчестері. У 1859 році він вступив до Единбурзького університету.

У 1860 році Гатрі вдалось синтезувати (практично одночасно з Альбертом Німанном) гірчичний газ з етилену і дихлориду сірки[en]. Гатрі, ймовірно, не був першим, хто синтезував гірчичний газ, але він був одним із перших, хто задокументував його токсичну дію. А. Німанн також відзначав токсичну дію цього газу[3]. І Гатрі, і Німанн опублікували результати своїх досліджень 1 січня 1860 року[4][5].

У 1860 році за ініціативи Лайона Плейфера[en] Гатрі було обрано членом Королівського товариства Единбурга. У 1871 році він став членом Лондонського королівського товариства[6].

З 1861 до 1867 року він працював професором хімії і фізики у Королівському коледжі Порт-Луї[en] Маврикія[7].

Згодом Гатрі був професором Королівської гірничої школи[en] в Лондоні, де він був наставником майбутнього фізика-експериментатора Чарльза Бойза. Він також був наставником Джона Амброуза Флемінга та відіграв важливу роль у переміщенні його інтересів з химії на електрику.

Гатрі виявив ефект термоелектронної емісії в 1873 році[8][9] (пізніше авторство було приписане помічнику Едісона В. Дж. Хаммеру)[10].

Разом з Вільямом Флетчером Барреттом він був засновником у 1874 році Лондонського фізичного товариства (тепер Інститут фізики) і президентом товариства з 1884 до 1886 року[11][12].

Гатрі є автором підручників «Elements of Heat» («Основи теплоти», 1868), «Magnetism and Electricity» («Магнетизм і електрика», 1873, опубліковано у 1876 році)[13], «Practical physics. Molecular physics and sound» («Практична фізика. Молекулярна фізика і звук», 1879, 1985)[14].

Гатрі також був лінгвістом, драматургом і поетом. Під псевдонімом Фредерик Черні він видав поеми «The Jew» («Єврей», 1863) і «Logrono» («Логроно», 1877).

Гатрі помер у 1886 році й похований на цвинтарі «Кенсал-Грін» у Лондоні[6].

Сім'я

Був одружений чотири рази.

Його син Фредерік Бікелл Гатрі був агрохіміком.

Примітки

  1. ↑ Fritsch, Rudolf; Fritsch, Gerda (1998). The Four Color Theorem: History, Topological Foundations, and Idea of Proof. Springer. ISBN 0-387-98497-6.
  2. ↑ F, G. C. (1886). Frederick Guthrie. Nature. 35 (888): 8—10. Bibcode:1886Natur..35....8G. doi:10.1038/035008e0.
  3. ↑ Brent J та ін., ред. (2017). Critical care toxicology: diagnosis and management of the critically poisoned patient (вид. 2nd). Springer. с. 2684. doi:10.1007/978-3-319-17900-1. ISBN 9783319179001. S2CID 39526725.
  4. ↑ Guthrie, Frederick (1860). XIII.—On some derivatives from the olefines. Q. J. Chem. Soc. 12 (1): 109—126. doi:10.1039/QJ8601200109.
  5. ↑ Albert Niemann (1860). Über die Einwirkung des braunen Chlorschwefels auf Elaylgas [On the effect of brown sulfur chloride on ethylene]. Liebigs Annalen der Chemie und Pharmacie. 113 (3): 288—292. doi:10.1002/jlac.18601130304.
  6. ↑ а б Biographical Index of Former Fellows of the Royal Society of Edinburgh 1783–2002 (PDF). The Royal Society of Edinburgh. July 2006. ISBN 0-902-198-84-X. Архів оригіналу (PDF) за 24 січня 2013. Процитовано 19 серпня 2016. [Архівовано 2013-01-24 у Wayback Machine.]
  7. ↑ Guthrie and the Physical Society. Nature. 132 (3337): 595—596. 1933. Bibcode:1933Natur.132R.595.. doi:10.1038/132595b0.
  8. ↑ Guthrie, Frederick (October 1873). On a relation between heat and static electricity. The London, Edinburgh, and Dublin Philosophical Magazine and Journal of Science. 4th. 46 (306): 257—266. doi:10.1080/14786447308640935. Архів оригіналу за 13 січня 2018.
  9. ↑ Guthrie, Frederick (13 лютого 1873). On a new relation between heat and electricity. Proceedings of the Royal Society of London. 21 (139–147): 168—169. doi:10.1098/rspl.1872.0037. Архів оригіналу за 13 січня 2018.
  10. ↑ Who Invented the Diode?. Computerhistory.org. 6 листопада 2013. Процитовано 1 листопада 2021.
  11. ↑ Lewis, John J. (2003). The Physical Society and Institute of Physics 1874-2002. Institute of Physics Publishing. ISBN 0-7503-0879-6.
  12. ↑ Institute History. Iop.org. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 29 вересня 2012. [Архівовано 2019-10-15 у Wayback Machine.]
  13. ↑ Guthrie, Frederick (1876). Magnetism and Electricity. London and Glasgow: William Collins, Sons, & Company. с. 1.
  14. ↑ Guthrie, Frederick (1879). Practical physics. Molecular physics and sound. New York: H. Holt & Company.