Хуго-Уго

Хуго-Уго
фотографія зроблена Einhund в 2006-му році. призначена для вільного використання
фотографія зроблена Einhund в 2006-му році. призначена для вільного використання
Основна інформація
Жанрпост-панк, гаражний рок, панк
РокиЗ 1990 по 2007
КраїнаРосія
ЛейблWyrgorod
СкладМаксим Котомцев, Владимир Краснощоков, Павло Шпуров
Колишні
учасники		Олексій Кондратьєв, Юрій Палій, Алла Сорокіна, Олексій Аляпкін, Григорій Кузін, Володимир Коретіч, Олександр Прохоров
Інші
проєкти		Учитель ботаники
xygo-ygo.blogspot.com
Хуго-Уго у Вікісховищі

Хуго-Уго - російський панк-рок гурт з Тольятті, що існував з 1990 до 2007.

Історія

Гурт «Хуго-Уго» був заснована в Тольятті в травні 1990-го року художниками Володимиром Краснощоковим та Олексієм Кондратьєвим. Спочатку гурт навіть не мав назви та був повністю акустичним.

Перший склад гурту: Володимир Краснощоков — вокал; гітара; Олексій Кондратьєв — вокал, перкусія, дитяча гармошка; Юрій Палій - перкусія; Ліля Сорокіна — флейта. Основну частину пісень писав Володимир Краснощоков. Частину пісень писав і виконував Олексій Кондратьєв.

В липні того ж року до гурту приєднався гітарист Максим Котомцев. Назву «Хуго-Уго» вигадав Олексій Аляпкін (1974-2013), за його словами, це була своєрідна данина поваги гурту Pere Ubu.

Було записано два альбоми — «Ритм-н-блюз», «Два солнца, две луны». По звучанню і стилістиці — це акустичний російський рок. відчувається вплив «Зоопарка» та «Аквариума». Влітку 1991 року був записаний альбом «Дельтаплан», де на барабанах грав Григорій Кузін, що став з того часу звукооператором групи. На басу — Олексій Кожанов (зараз — басист групи «Мельница»). Підспівки — Алла Сорокіна. Через два тижні після запису альбому Максим Котомцев наклав партію соло-гітари.

В 1991-му році гурт активно виступає на майданчиках Тольятті, бере участь в міських рок-фестивалях і в вересні 1991 року гурт виступив на фестивалі «Самый плохой[1]» в Самарі. На той час до групи приєднався барабанщик Павло Шпуров, однокласник Максима Котомцева. На вокалі була Алла Сорокіна.

З цього моменту — класичне звучання «Хуго-Уго»: Максим Котомцев — вокал, гітара; Володимир Краснощоков — бас; Павло Шпуров — барабани. За стилістикою це кардинально відрізняється від раннього «Хуго-Уго». Це вже похмурий гаражний пост-панк.

Після фестивалю «Самый плохой» був записаний альбом «Моторолер».

В кінці 1991 року Максим Котомцев записав альбом «Непростительно для королевы», Який, по суті, був його сольником. Після запису Максим знищив оригінал запису, проте залишилося кілька копій і альбом був збережений. Паралельно Максим організував пост-панковский нойзових проєкт «Мёртвые Парижские Куртизанки Коммуникация 69», пізніше - «Railroad Underground».

У травні-червні 1992-го року були записані альбоми «Мне так страшно», «Я не понял ничего», в яких більшість пісень написав Максим Котомцев.

Влітку 1992 року наклав на себе руки барабанщик Павло Шпуров (1969-1992), після його смерті нетривалий час в урті на барабанах грав Володимир Коретіч.

На початку 1993 року гурт розпався. Кожен зайнявся сольними проєктами.

Володимир Краснощоков записувався з гуртом «Доппельбок», Максим Котомцев з музикантами гурту «Дарага». Олексій Кондратьєв з 2001-го року — вокаліст гурту «Похоть».

Також музиканти «Хуго-Уго» (Максим Котомцев і Володимир Краснощоков) ще в 1991 році спільно з тольяттинським поетом Дюшей Глібовичем (Айвенго) створили музичний проєкт «Хей Джуд Структура». Ранні альбоми «Хей Джуд Структури» в музикальному плані мало чим відрізняються від «Хуго-Уго», більш пізні витримані в дусі The Residents. Проєкт проіснував до 1999 року.

У 2001-2003 рр. тольяттінський музикант Олександр «Стед» Мухін зібрав, оцифрував і систематизував всю аудіо-спадщину «Хуго-Уго» раннього періоду.

У березні 2005 року завдяки зусиллям лідера гурту «Учитель Ботаники» Олексія Карманова «Хуго-Уго» зібралися знову. На барабани був запрошений басист гурту «Учитель Ботаники» Олександр Прохоров. Гурт почала активно репетирувати і виступати в клубах Тольятті.

Також Максим Котомцев брав участь у записі двох альбомів гурту «Похоть».

У 2006-му грав у гурті «Белканов-Бэнд». У 2006-2007 рр. Максим - клавішник в гурті «Учитель Ботаники».

15 серпня 2007 року Максим Котомцев помер від зупинки серця, не доживши 15 днів до 38 років.

З цього моменту гурт «Хуго-Уго» припинив своє існування.

У жовтні 2007 року в Тольятті та Самарі відбувся рок-фестиваль пам'яті Максима Котомцева.

У 2008 році лейблом «Ур-Реалист» був випущений CD «Мне так страшно» (компіляція з трьох альбомів - «Непростительно для королевы», «Мне так страшно» і «Концерт в Жигулёвске»). Також в 2008-му в Тольятті був випущений альбом «67 мм», заснований на репетиційних записах групи.

У 2009-2010 рр. саунд-гітарист групи «Учитель Ботаники» Михайло Льозін випустив 3 бутлег - «Добрые сказки» (2009), «На простреленном поле» (2009) і «Мама, прокляни мою боль!» (2010), складені з архівних записів «Хуго-Уго ».

У січні 2010 року в Тольятті пройшов артфестиваль пам'яті Максима Котомцева «Ещё один день».

У 2016 році на лейблі Выргород випущено подарункове видання альбому «67 мм».

У лютому 2019 року в Тольятті випущена книга текстів пісень Максима Котомцева «Голос твой издалека[2]».

У квітні 2019 року в Ульяновську лейблом ORBITA на магнітофонних котушках обмеженим тиражем випущений збірник вибраних пісень — «Когда дожди встают стеной[3]».

Дискографія

Офіційні альбоми

  • 1991 Фак ю нау
  • 1991 Сессия у Джорджа
  • 1993 Тень
  • 1994 Спокойные дни
  • 2003 Паштет. Редкости и прелести
  • 2009 Добрые сказки
  • 2009 На простреленном поле
  • 2010 Мама, прокляни мою боль!

Бутлеги

  • 1991 Фак ю нау
  • 1991 Сессия у Джорджа
  • 1993 Тень
  • 1994 Спокойные дни
  • 2003 Паштет. Редкости и прелести
  • 2009 Добрые сказки
  • 2009 На простреленном поле
  • 2010 Мама, прокляни мою боль!

Сольні проєкти

  • 1991 Максим Котомцев — 153 мили
  • 1994 Володимир Краснощоков — Хижина дяди Тома

Примітки

  1. ↑ В Тольятти вышла книга текстов песен Максима Котомцева («Хуго-Уго»). Архів оригіналу за 30 грудня 2019.
  2. ↑ В Тольятти вышла книга текстов песен Максима Котомцева («Хуго-Уго»).
  3. ↑ Магнитиздат Орбита — ORB 019 Хуго-Уго — Когда дожди встают стеной.

Посилання