Цинізм

Цині́зм (фр. cynisme, від лат. cynicus — «цинік»; грец. ϰυνισμός) — нігілістичне ставлення до людської культури та/або відверто зневажливе, зухвале ставлення до загальноприйнятих норм моралі, етики, до кого/чого-небудь, що має загальне визнання, повагу.

Термін походить із давньогрецької філософії. Зі вчення грецького філософа Сократа в пошуку істини, зв'язаних з мораллю, етикою та естетикою. Вчення лягло в основу однієї з сократівських шкіл — школи кініків, Антисфен, Кратет. Діоген Синопський, який жив у бочці — найвідоміший представник кініків. Висунувши ідеал безмежної духовної свободи індивіда та зведення до мінімуму потреб, кініки ставилися з демонстративною зневагою до соціальних інститутів, звичаїв і загальноприйнятих культурних норм.

Кініки — назва в грецькій вимові. Латиною це слово писалося через літеру c, яка в середньовічній латині читалася як «ц», що й дало прочитання «циніки». В цьому значенні слово і ввійшло в культуру.

Шеф Пентагону Джеймс Меттіс так охарактеризував цинізм: «Ми знаємо, що у важкі часи цинізм — це ще один спосіб здатися, і в армії ми розглядаємо цинізм чи капітуляцію як одну з форм боягузтва»[1].

Приклад цинізму

Марк нав'язував своє ставлення до інших людей, відверто зневажливо ставлячись до їхніх норм моралі та етики. Він часто висловлювався нігілістично про загальноприйняті правила хорошого співвідношення і повагу до інших, і не бажав приділяти увагу тому, що мало бути загальноприйнятим. Його цинізм висвітлювався у його зухвалому ставленні до культурних інститутів та соціальних звичаїв. [джерело?]

Див. також

Примітки

Джерела і література

  • Тофтул М. Г. Цинізм // Сучасний словник з етики. — Житомир : Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2014. — 416 с. — ISBN 978-966-485-156-2.
  • Чанишев А. Н. Курс лекцій по стародавній філософії. — М., 1981.
  • Трубецкой С. Н. Курс історії стародавньої філософії. — М., 1997.
  • Томсон Дж. Перші філософи. — М., 1959.

Посилання