Чубаров Рефат Абдурахманович

Рефат Абдурахманович Чубаров
кримс. Refat Abdurahman oğlu Çubarov
Голова Меджлісу кримськотатарського народу
Нині на посаді
На посаді з	листопад 2013
Народився	22 вересня 1957(1957-09-22) (67 років) Самарканд, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР
Відомий як	архівіст, політик
Громадянство	СРСР→ Україна
Національність	Кримський татарин
Alma mater	Московський історико-архівний інститутd і Російський державний гуманітарний університет
Політична партія	Блок Віктора Ющенка «Наша Україна» і Європейська Солідарність
У шлюбі з	Інгрід Вальстоне
Діти	доньки Рита, Дінара, Ніяра
Релігія	іслам
Нагороди
Рефат Абдурахманович Чубаров на сайті Верховної Ради
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Народний депутат України
8-го скликання[1]
безпартійний (Блок Петра Порошенка)	15 травня 2015	—	29 серпня 2019
Народний депутат України
5-го скликання[2]
безпартійний (НСНУ)	25 травня 2006	—	8 червня 2007
Народний депутат України
4-го скликання[3]
безпартійний (Наша Україна)	14 травня 2002	—	25 травня 2006
Народний депутат України
3-го скликання[4]
безпартійний (Народний Рух України)	25 травня 1998	—	14 травня 2002
Картка на сайті Верховної Ради України

Рефа́т Абдурахма́нович Чуба́ров (крим. Refat Abdurahman oğlu Çubarov; нар. 22 вересня 1957, Самарканд, Узбецька РСР) — український кримськотатарський політик і громадський діяч. Народний депутат України III—V та VIII скликань^[1]. Голова Меджлісу кримськотатарського народу (з листопада 2013), заступник Голови Ради представників кримськотатарського народу (з 1999). З 2009 року — почесний професор Києво-Могилянської академії.

Станом на лютий 2014-го обіймав посади:

• Голови Меджлісу кримськотатарського народу;
• Президента Світового конгресу кримських татар;
• Керівника політико-правового управління Меджлісу кримськотатарського народу,
• Депутата Верховної ради АР Крим — головою депутатської фракції «Курултай-Рух» у ВР АРК.

Народився 22 вересня 1957 року в Самарканді, Узбецька РСР.

• вересень 1974 — липень 1975 року — учень Сімферопольського професійно-технічного училища № 1
• листопад 1975 — листопад 1977 року — служба в армії СРСР.
• 1977—1983  роках — закінчив Московський історико-архівний інститут за спеціальністю історик-архівіст.

1975 року був муляром військової частини 73613 у Тирасполі (Молдова).

З серпня 1983 року до вересня 1990 року — архівіст, старший архівіст, директор, старший науковий співробітник Центрального архіву Жовтневої революції та соціалістичного будівництва Латвійської РСР, Рига.

• 1989—1991 рр. — депутат Ризької міськради народних депутатів (фракція Народний фронт Латвії).
• 1990—1991 рр. — член Державної комісії з проблем кримськотатарського народу при Раді Міністрів СРСР.
• 1989—1991 рр. — заступник голови Організації кримськотатарського національного руху.
• 1991—1993 рр. — голова Організації кримськотатарського національного руху.

• 30 червня 1991 року II Курултай кримськотатарського народу обрав вищий повноважний представницький орган кримськотатарського народу — Меджліс, у складі 33 осіб, та Ревізійну комісію Курултаю у складі 7 осіб. Головою Меджлісу кримськотатарського народу був обраний Мустафа Джемілєв, його заступником — Рефат Чубаров.
• з жовтня 2013 року став головою Меджлісу.

• травень 1994 - квітень 1998 роки — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим І скликання. З липня 1995 по квітень 1998 року був заступником голови ВР АРК. Працював головою Постійної комісії Верховної Ради Криму з питань національної політики та проблем депортованих громадян.
• з листопада 2010 року — депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим 6 скликання.

• травень 1998 року — травень 2002 року — народний депутат України третього скликання виборчого округу № 8, АР Крим. На час виборів був заступником голови ВР АР Крим. Був членом фракції НРУ (з травня 1998). Член фракції НРУ (травень 1998-лютий 2000), фракції ПРП «Реформи-Конґрес» (лютий 2000-вересень 2001). Голова підкомітету з питань депортованих народів, національних меншин та жертв політичних репресій Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (липень 1998-лютий 2000), перший заступник голови Комітету з питань прав людини, національних меншин та міжнаціональних відносин (з лютого 2000-травень 2002), член фракції НРУ (з вересня 2001 - травень 2002).
• травень 2002 року — травень 2006 року — народний депутат України четвертого скликання від блоку Наша Україна, #102 в списку. На час виборів Народний депутат ВРУ, б/п. Був членом фракції «Наша Україна» (травень 2002 - вересень 2005), уповноваженим представником фракції НРУ (з вересня 2005), головою підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з травня 2002).
• травень 2006 року — червень 2007 року — народний депутат України п'ятого скликання від блоку НУ-НС, #72 в списку. На час виборів був народним депутатом України, б/п. Склав депутатські повноваження 8 травня 2007.
• кандидат у Народні депутати третього скликання від блоку НУ-НС, #102 в списку. На час виборів тимчасово не працював, б/п.

На парламентських виборах в Україні 2014 року був включений до виборчого списку партії Блок Петра Порошенка під номером 71. За результатами голосування Чубаров опинився за межею прохідних місць. Проте пізніше, у зв'язку з призначенням низки депутатів від БПП на посади в уряді та державному управлінні він таки став нардепом 8-го скликання 15 травня 2015 року.^[1] Це набуття повноважень відбулося завдяки позбавленню депутатського мандату Степана Барни, який суміщав його з посадою голови Тернопільської ОДА^[5][6].

Кандидат у народні депутати від партії «Сила і честь» на парламентських виборах 2019 року, № 3 у списку.^[7]

Виступав на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.^[8]

• Член Ради з питань мовної політики при Президентові України (лютий 1997-листопад 2001)
• Президент Всесвітнього конгресу кримських татар із травня 2009 року
• Член Ради представників кримськотатарського народу при Президентові України з травня 1999 року.
• Член наглядової ради Міжнародного фонду «Відродження».
• Член Комісії при Президентові України з питань громадянства (з квітня 2005)
• Член Ради з питань етнонаціональної політики (з травня 2006)
• Заступник голови Ради представників кримськотатарського народу (з травня 1999)
• Був членом фракції Блоку Наша Україна-Народна самооборона з квітня 2006 по 8 червня 2007 року.
• Президент Світового конгресу кримських татар (З травня 2009 року).

У 2014—2015 роках — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою Президента України.

23 березня 2020 року Управління Слідчого комітету Росії в тимчасово окупованому Криму заочно висунуло звинувачення проти Чубарова «в організації масових заворушень і публічних закликах до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Росії»^[9]. Фактично Слідком звинувачує Чубарова в тому, що він навесні 2015 року в ефірі одного з українських телеканалів «висловлював заклики до здійснення екстремістської діяльності проти інтересів Росії», а також до деокупації Криму^[10].

Уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова заявила, що відкриття окупаційною владою Криму кримінальної справи проти голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова за начебто організацію масових заворушень є незаконною^[11]. Прокуратура АРК повідомила про відкриття провадження через «кримінальну справу», яку порушили російські слідчі анексованому Криму щодо Чубарова. У відомстві назвали переслідування незаконним^[12].

Підконтрольний Росії Верховний суд Криму призначив на 23 липня перше засідання по суті у справі Рефата Чубарова^[13] а 1 червня 2021 року заочно засудив Чубарова до шести років колонії у справі про «масові заворушення» у 2014 році^[14].

Сам Чубаров назвав вирок «юридично нікчемним» і повідомив, що має намір звертатися у ЄСПЛ^[15]. У Прокуратурі АРК кваліфікували вирок суду щодо Чубарова, як «порушення законів і звичаїв війни»^[16]. Посол ЄС в Україні Матті Маасікас назвав вирок «знущанням»^[14].

2 червня 2021 року «суд» у Криму заочно оголосив вирок Чубарову, засудивши його до шести років колонії загального режиму, 200 годин громадських робіт і штрафу розміром 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян РФ^[17].

Володіє кримськотатарською, українською, турецькою, російською мовами.

Одружений з Інгрід Вальстоне (1960 р.н.), істориком-архівістом за професією, має від якої три доньки: Риту (1983 р.н.), Дінару (1987 р.н.) та Ніяру (1996 р.н.).

• Орден Свободи (21 січня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю^[18][19].
• Орден «За заслуги» II ступеня (08.2002)^[20], I ст. (08.2005)^[21].
• Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (09.2007)^[22], IV (06.2009)^[23].

Під час проголошення «прокурором» анексованого Криму Наталею Поклонською «постанови про заборону на в'їзд і можливу заборону меджлісу», яка зачитувалася російською мовою:

Я не розумію цієї мови, давайте державною — українською, кримськотатарською [24]

• Шульга Т. С. Чубаров Рефат // Енциклопедія історії України: Додатковий том. Кн. 1: А–Я / Редкол.: В. А. Смолій (голова редкол.) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: «Наукова думка», 2021. — С. 723. — 773 с. — ISBN 978-966-00-1858-7.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Чубаров Рефат Абдурахманович

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Чубаров Рефат Абдурахманович

• Рефат Чубаров на сайті Меджлісу кримськотатарського народу
• Довідник «Хто є хто в Україні», видавництво «К. І.С»
• Чубаров Рефат на сторінці liga [Архівовано 28 березня 2014 у Wayback Machine.]