Ґриґоре Ґафенку

Ґриґоре Ґафенку
рум. Grigore Gafencu
Ґриґоре Ґафенку
Ґриґоре Ґафенку
Прапор
Прапор
 Міністр внутрішніх справ Румунії
1 лютого 1939 — 3 липня 1940
Попередник: Ніколае Петрешку-Комнін
Спадкоємець: Михаїл Манойлеску
 
Народження: 30 січня 1892(1892-01-30)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бирлад, жудець Тутоваd, Румунське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Смерть: 30 січня 1957(1957-01-30)[1][2][…] (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Париж Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна:  Румунія Редагувати інформацію у Вікіданих
Освіта: Бухарестський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Ступінь: доктор юридичних наук[d]
Партія: Націонал-цараністська партіяd, Фронт національного відродженняd і Party of the Nationd Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф:
Нагороди:
Орден Білого орла (Польща, 1921-1939)
Орден Білого орла (Польща, 1921-1939)
Орден Михая Хороброго 3-го класу
Орден Михая Хороброго 3-го класу

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ґриґоре Ґафенку (рум. Grigore Gafencu, 30 січня 1892, Бирлад — 30 січня 1957, Париж) — румунський державний і суспільно-політичний діяч, видатний борець проти комунізму. Міністр закордонних справ Румунії (1 лютого 1939 — 3 липня 1940). Доктор юридичних наук, журналіст, мемуарист.

Біографія

Представник стародавнього бессарабського роду. Освіту здобув в Женеві і Парижі.

Учасник Першої світової війни. Офіцер-льотчик.

Після закінчення війни працював в журналістиці. в 1920-ті роки увійшов до лав Націонал-цереністської партії. З 1924 видавець і редактор впливового економічного видання «Аргус».

З лютого 1939 по липень 1940 — міністр закордонних справ. 18 квітня 1939 зустрічався з Гітлером в Берліні. Противник надто швидкого зближення з Німеччиною, послідовно відстоював необхідність збереження Румунією нейтралітету і противився її вступу у війну.

У 1940 — посол Румунського королівства в Москві.

Під час Другої світової війни постійно виїжджав до Швейцарії, де встановив контакти з британськими та американськими дипломатами. Влітку 1940 Ґафенку назавжди виїхав з Румунії і влаштувався в Женеві, звідки в 1946 переїхав до Парижа.

Три роки по тому він став засновником Румунського Національного Комітету і з цієї причини його ім'я було включено в «чорний список» комуністичного режиму в Румунії за свою тверду демократичну позицію.

Автор мемуарів «Прелюдія до московської кампанії».

Нагороди

  • Орден Міхая Хороброго;
  • Орден Білого орла (Польща, 1921—1939).

Джерела

  • Залесский К. А. Кто был кто во второй мировой войне. Союзники Германии. Москва, 2003

Примітки

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.

Посилання