8 Флора

8 Флора 
Зображення Флори у VLT
Відкриття
ВідкривачДжон Рассел Гайнд
Місце відкриттяЛондон
Дата відкриття18 жовтня 1847
Позначення
Позначення8 Flora
Названа на честьФлора
Тимчасові позначеннявідсутні
Категорія малої планетиАстероїд головного поясу
Орбітальні характеристики[5]
Епоха 23 травня 2014 (2 456 800,5 JD)
Велика піввісь2,201255243100 а. о.
Перигелій1,857649725008 а. о.
Афелій2,544860761191 а. о.
Ексцентриситет0,156095263903
Орбітальний період1192,899981870 д
Середня орбітальна швидкість0,301785569177 °/д
Середня аномалія11,57066022345°
Нахил орбіти5,888090223769°
Довгота висхідного вузла110,9221417394°
Аргумент перицентру285,4005339198°
Фізичні характеристики
Розміри135,89 км
Маса8,47× 1018 кг[1]
4,3× 1018 кг[2][3]
Середня густина7,75±0,92 г/см³[1]
~3,3 г/см³[4]
Прискорення вільного падіння на поверхні~0,045 м/с²
Друга космічна швидкість~0,081 км/с
Період обертання12,865 год
Альбедо0,2426
Температура~180 K
макс: 276 K (+3 °C)
Спектральний типS (Толен)
Видима зоряна величина7,9[6] до 11,6
Стандартна зоряна величина6,49
Кутовий розмір0,21" до 0,053"
CMNS: 8 Флора у Вікісховищі

8 Фло́ра — великий яскравий астероїд головного поясу.

Це найближчий до Сонця великий астероїд. Жодний ближчий до Сонця астероїд не має діаметра більше 25 кілометрів (20 % від діаметра Флори). Лише за 28 років після Флори був відкриттий астероїд 149 Медуза на ближчій середній відстані від Сонця[7].

Флора є сьомим за яскравістю астероїдом із середньою зоряною величиною в протистояння +8,7[8]. Флора може досягати величини +8,1 за сприятливого протистояння поблизу перигелію, як це сталося в листопаді 2020 року, коли вона опинилась на відстані 0,88 а. о. від Землі.

Відкриття та найменування

Флора була відкрита Джоном Хайндом 18 жовтня 1847 року. Це було його друге відкриття астероїда після астероїда 7 Ірида.

Назва Флора була запропонована Джоном Гершелем від Флори, латинської богині квітів і садів, дружини Зефіра (уособлення західного вітру) і матері Весни. Грецький еквівалент — Хлоріда, у якої є власний астероїд 410 Хлоріда, але грецькою мовою 8 Флора також називається 8 Хлоріда (8 Χλωρίς).

Старий символ Флори передавався по-різному: , і т. д.

Характеристики

Аналіз кривої блиску показує, що полюс Флори вказує на екліптичні координати (β, λ) = (16°, 160°) з похибкою 10°. Це дає осьовий нахил 78° плюс-мінус десять градусів.

Флора є батьківським тілом сім'ї Флори і його найбільшим членом. На нього припадає близько 80 % від загальної маси сімейства. Тим не менш, Flora майже напевно була зруйнована ударом або ударами, які сформували сімейство, і, ймовірно, є гравітаційним агрегатом, утвореним з більшості уламків.

Спектр флори вказує на те, що її поверхневий склад є сумішшю силікатної породи (що включає піроксен і олівін) і металевих нікелю та заліза. Флора і вся сім'я Флори в цілому є хорошими кандидатами на роль батьківських тіл L-хондритових[en] метеоритів[9]. Цей тип метеоритів становить 35 % метеоритів, що падають на Землю[10].

26 липня 2013 року Флора покрила зорю 2UCAC 22807162 над частинами Південної Америки, Африки та Азії[11].

Під час спостереження 25 березня 1917 року Флора була помилково прийнята за зорю 15-ї величини TU Лева, що призвело до класифікації цієї зорі як катаклізмічної змінної типу U Близнят[12]. Ця помилка була виявлена лише в 1995 році[12].

Порівняння розмірів перших 10 астероїдів і Місяця. Флора — номер 8.
Орбіта Флори у порівнянні з орбітами Землі, Марса та Юпітера.

В культурі

У науково-фантастичному фільмі «Зелений слиз»[en] 1968 року орбітальне збурення штовхнуло астероїд Флора на курс зіткнення із Землею.

Див. також

Примітки

  1. а б Jim Baer (2008). Recent Asteroid Mass Determinations. Personal Website. Архів оригіналу за 8 липня 2013. Процитовано 27 листопада 2008.
  2. Michalak, G. (2001). Determination of asteroid masses. Astronomy & Astrophysics. 374: 703—711. doi:10.1051/0004-6361:20010731. Архів оригіналу за 4 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2008.
  3. Michalak2001 assumed masses of perturbing asteroids used in calculations of perturbations of the test asteroids.
  4. Density (D=Mass/Volume=4.376/1.317=~3.3) calculated using JPL radius of 68км and the Michalak2001 assumed mass of 4.376E+18.
  5. База даних малих космічних тіл JPL: 8 Флора (англ.) . Процитовано 2014.05.15. Останнє спостереження 2013.10.25.
  6. Donald H. Menzel and Jay M. Pasachoff (1983). A Field Guide до the Stars and Planets (вид. 2nd). Boston, MA: Houghton Mifflin. с. 391. ISBN 0395348358.
  7. Binsel, Richard P.; Gehrels, Tom and Matthews, Mildred Shapley (editors); Asteroids II; published 1989 by University of Arizona Press; pp. 1038—1040. ISBN 0-8165-1123-3
  8. The Brightest Asteroids (archived)
  9. Nesvorný, D. та ін. (2002). The Flora Family: A Case of the Dynamically Dispersed Collisional Swarm?. Icarus. 157 (1): 155—172. Bibcode:2002Icar..157..155N. doi:10.1006/icar.2002.6830.
  10. The Catalogue of Meteorites. Natural History Museum. Процитовано 28 травня 2020.
  11. Asteroid Occultation Index Page
  12. а б Schmadel, L. D.; Schmeer, P.; Börngen, F. (August 1996). TU Leonis = (8) Flora: the non-existence of a U Geminorum star. Astron. Astrophys. 312: 496. Bibcode:1996A&A...312..496S.

Посилання