Bücker Bü 131

Bücker Bü 131
Призначення:навчально-тренувальний літак
Перший політ:27 квітня 1934
Прийнятий на озброєння:1935
Знятий з озброєння:1968 (ПС Іспанії)
Період використання:19351945
На озброєнні у:Люфтваффе Люфтваффе
ВПС Імператорської армії Японії
Повітряні сили Іспанії
Розробник:Bücker Flugzeugbaud
Виробник:Третій Рейх Bücker Flugzeugbau
Всього збудовано:~ 5000
Модифікації:Bü 131B, Bü 131C, Nippon Kokusai Ki-86A, Nippon Kokusai Ki-86B, Aero C-104
Конструктор:Третій Рейх Bücker Flugzeugbau
Екіпаж:2 особи
Крейсерська швидкість:170 км/год
Максимальна швидкість (МШ):183 км/год
МШ біля землі:82 км/год
Бойовий радіус:650 км
Практична стеля:4 300 м
Швидкопідйомність:1 000 м за 5 хвилин 12 сек м/с
Довжина:6,62 м
Висота:2,25 м
Розмах крила:7,4 м
Площа крила:13,5 м²
Порожній:380 кг
Споряджений:670 кг
Двигуни:1 × 4-циліндровий рядний поршневий двигун з повітряним охолодженням Hirth HM 504
Тяга (потужність):100 к.с. (75 кВт)

Bücker Bü 131 у Вікісховищі
Схематичне зображення навчального літака Bücker Bü 131

«Бюкер» Bü 131 «Юнгманн» (нім. Bücker Bü 131 Jungmann) — німецький навчально-тренувальний літак розробки компанії Bücker Flugzeugbau. Легкий двомісний літак був основним навчально-тренувальним літаком базової підготовки німецьких пілотів у другій половині 1930-х років. Використовувався Люфтваффе під час Другої світової війни. Літак Biker Bü 131 був випущений у кількості понад 5000 екземплярів і експортувався у 23 країни.

Історія

Німецький інженер Карл Бюкер після служби в Імператорських військово-морських силах Німецької імперії в Першій світовій війні звільнився та переїхав до Швеції, де став керуючим директором компанії Svenska Aero AB (не плутати зі Svenska Aeroplan AB, SAAB). Згодом він повернувся до Німеччини з Андерсом Й. Андерссоном, молодим дизайнером із SAAB. у 1932 році в Берліні-Йоганнішталі була заснована компанія Bücker Flugzeugbau GmbH. Першим літаком, розробленим молодою компанією, який увійшов у серію, став Bü 131 Jungmann.

Хоча це був перший виробничий тип Bücker Flugzeugbau, Bü 131A став останнім біпланом, побудованим у Німеччині. Він мав дві кабіни в тандемі відкритого типу та нерухоме шасі. Конструкція фюзеляжу являла собою сталеву трубу, обтягнуту тканиною та металом, крила виготовлялися з дерева та тканини. Перші екземпляри літали на 80-к.с. двигунах Hirth HM 60R. У 1936 році в серію пішов Bü 131B з 105-сильним Hirth 504A-2.

Найбільше виробництво на замовлення Люфтваффе у воєнний час здійснювалось компанією Aero у Празі.

Перші зразки Bü 131A був поставлені до Німецького повітряно-спортивного союзу (нім. Deutscher Luftsportverband). Завдяки своїм відмінним характеристикам, міцності та надійності Bü 131B був обраний основним базовим навчальним літаком для німецьких Люфтваффе, і він знаходився на озброєнні майже всіх початкових льотних шкіл Люфтваффе під час війни, а також у підрозділах нічної авіації, такі як Nachtschlacht Gruppen (NSGr) 2, 11 і 12.

Незабаром літак здобув популярність в інших країнах світу, Югославія стала першим довоєнним експортним замовником; ймовірно до 400 одиниць було поставлено в це Королівство. Згодом до замовників приєдналися Болгарія з 15 і Румунія з 40 літаками відповідно.

Ліцензійне виробництво було надане Швейцарії, яка експлуатувала 94 літаків, з яких 88 були побудовані за ліцензією «Дорньє». Близько 530 було побудовано в Іспанії, виробництво Bü 131 продовжувалось у CASA до початку 1960-х років, і вони залишалися на службі як основний навчальний літак базової підготовки льотчиків іспанських ВПС до 1968 року. Угорщина експлуатувала 315 літаків, з як десять були побудовані в Чехословаччині Tatra як Т 131, до початку Другої світової війни. У Японії було побудовано 1 037 зразків Bü 131 для Імператорської японської армійської авіаційної служби з двигунами «Хацукадзе» як «Кокусай» Кі-86 та 339 для Імператорської повітряної служби Японського флоту як «Кюсю» K9W.

Модифікації

Японський варіант літака Bü 131 — Kokusai Ki-86A
  • Bü 131A — перша версія літака з двигуном Hirth HM 60R
  • Bü 131B — модернізована версія навчально-тренувального літака, оснащеного двигуном Hirth HM 504A-2
  • Bü 131C — варіант літака, оснащеного двигуном Cirrus Minor. 1 од.
  • Nippon Kokusai Ki-86A Army Type 4 Primary Trainer — ескортний варіант літака, що вироблявся в Японії, оснащений двигуном Hitachi Ha47
  • Nippon Kokusai Ki-86B Army Type 4 Primary Trainer — версія Ki-86A з дерев'яною рамою корпусу
  • Kyushu K9W1 Momiji Navy Type 2 Trainer Model 11 — модернізований варіант літака для морської авіації флоту Японської імперії; оснащений двигуном Hitachi GK4A Hatsukaze 11
  • Tatra T.131 — літак чехословацького збирання на заводі Tatra Kopřivnice
  • Aero C-4 — серійний тип літака, що збирався в Чехословаччині
  • Aero C-104 — літак чехословацького збирання з двигуном Walter Minor 4-III; 260 од.
  • CASA 1.131 — варіант літака іспанського збирання з двигуном ENMA Tigre G-IVA або Hirth HM 504

Країни-оператори

 Третє Болгарське царство
Грецьке королівство
 Іспанія
Нідерланди Нідерланди
Третій Рейх Третій Рейх
Південна Африка
Польща Польща
 Румунське королівство
Румунія Румунія
 Перша словацька республіка
Угорщина Угорщина
Хорватія
  • Повітряні сили Незалежної Держави Хорватія
Чехословаччина Чехословаччина
  • Повітряні сили Чехословаччини
Швейцарія Швейцарія
  • Повітряні сили Швейцарії
Югославія Югославія
СФРЮ
Японська імперія

Однотипні літаки за епохою, призначенням

Див. також

Примітки

Виноски
Джерела

Посилання

Література

  • Bridgeman, Leonard. «The Bücker Bü 131B „Jungmann“.» Jane's Fighting Aircraft of World War II. London: Studio, 1946. ISBN 1-85170-493-0.
  • Gerdessen, Frederik. «Estonian Air Power 1918—1945». Air Enthusiast, No. 18, April — July 1982. pp. 61–76. ISSN 0143-5450
  • Ketley, Barry, and Mark Rolfe. Luftwaffe Fledglings 1935—1945: Luftwaffe Training Units and their Aircraft. Aldershot, GB: Hikoki Publications, 1996. ISBN 0-9519899-2-8.
  • Smith, J. R.; Kay, Antony L. (1972). German Aircraft of the Second World War. London: Putnam. ISBN 0-85177-836-4.
  • Wietstruk, Siegfried. Bücker-Flugzeugbau, Die Geschichte eines Flugzeugwerkes. D-82041 Oberhaching, Germany: Aviatik Verlag, 1999. ISBN 3-925505-28-8.(нім.)