Csepel

Csepel
47°19′49″ пн. ш. 19°00′58″ сх. д. / 47.330277777778° пн. ш. 19.016111111111° сх. д. / 47.330277777778; 19.016111111111
ТипАкціонерне товариство
Правова формаакціонерне товариство Редагувати інформацію у Вікіданих
ГалузьАвтомобилестроение
Засновано1949
Закриття (ліквідація)1996 Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираУгорщина, Будапешт
Попередні назвиWeiss
ПродукціяАвтозапчастини та шасі, вантажні автомобілі
CMNS: Csepel у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Вантажівка Csepel очолює Великий марш Секлерів у 2013 році.

Csepel (укр. Че́пель) — угорський виробник вантажних автомобілів, автобусних шасі та автокомпонентів (зчеплення, коробок передач, кермових механізмів).

Історія компанії

Різні вантажівки Csepel на сірникових етикетках 1960-х років.

Передісторія

У зв'язку зі змінами політичної та економічної обстановки після Другої світової війни уряд враховував проблеми автомобільного транспорту. Після закінчення радикальних перетворень, що включали націоналізацію компаній[1][2][3], і відповідно до положень новоствореного РЕВ, Угорщина зосередилася на виробництві автобусів і вантажівок. З початком виробництва на новостворених заводах Ikarus та Csepel Auto розпочався новий розділ в історії угорської автомобільної промисловості.

У 1945—1948 роках, протягом першої трирічки угорські автомобільні та тракторні компанії МАВАГ та RÁBA продовжували випускати свій довоєнний модельний ряд.

Budapest Székesfővárosi Közlekedési Részvénytársaság (укр. Будапешт Секешфевороши Кёзлекедеші Решвенітаршашаг) (BSZKRT, у просторіччя зазвичай званий «Beszkárt»[4]) запросили сучасний дизельний двигун і автобус. Виробник MÁVAUT також просили новий тип автобуса на 30—35 осіб; Міністерство оборони запитували 1,3- та 3,5-тонні позашляховики; Міністерство сільського господарства закликало розробити нового типу трактора. Центр важкої промисловості виявив, що придбання іноземної ліцензії дозволяє швидко задовольнити ці потреби. Було виділено три заводи: Gräf & Stift (Австрія), Steyr (Австрія) та MAN (Німеччина)[джерело?].

Початок

У 1949 році в однойменному передмісті Будапешта на місці зруйнованих наприкінці війни підприємств Weiss був збудований великий машинобудівний комбінат Csepel. Спеціалізація підприємства — верстатобудування, виробництво автомобільних компонентів[5], автобусних шасі, а з 1950 по 1989 роки вироблялися вантажні автомобілі. Csepel стали першими вантажівками, виробництво яких було організовано нещодавно створеної Угорської Народної Республіки.

Першим директором заводу був Ференцне Біро, інженер-механік, який здобув вищу освіту в Москві, молодший брат Матіаша Ракоші[6][7][8][9]. Витяг із установчого договору від 18 листопада 1949 року:

Національна економічна рада у повноваженнях, делегованих урядом Угорської Народної Республіки, від 3 листопада 1949, 322/16/1949. У своєму рішенні № CSEPEL AUTÓGYAR вирішили створити національну компанію.

а. / Зареєстрований офіс національної компанії: Budapest, V., Akademie u. 9.

Місцезнаходження: Сігетсентміклош,

b. / Предмет компанії: виробництво автомобілів та двигунів, а також тракторних двигунів,

c. / Термін діяльності компанії: безстроковий,

d. / За компанію відповідає міністр важкої промисловості.[8]

Перші моделі вантажівок були розроблені на базі вантажівок австрійської фірми Steyr. 21 грудня 1949 за ліцензією Steyr був побудований перший 4-циліндровий двигун Csepel[10]. 3 квітня 1950 року був побудований перший автомобіль Csepel[11][12][13] з двигуном власного виробництва, який був випробуваний генеральним директором Ференцем Біро у дворі заводу. У цей же період була побудована ще одна вантажівка Csepel D-350[14]. У цьому року було випущено 1666 штук. Виробництво моделей D-350 (дизель) та B-350 (бензин) тривало з 1950 по [[1958|1958 рік[джерело?]]].

З 5 по 12 вересня 1950 року 8 гоночних вантажівок Csepel D та B-350 брали участь у міжнародних перегонах на надійність та швидкість, організованих Польською автомобільною асоціацією. Угорський Csepelek був першим, хто прийшов до фінішу у 2000-кілометровій складній гонці у Варшаві та посів перше місце у категорії дизельних двигунів, а також друге місце у категорії бензинових двигунів, випередивши вже відомі міжнародні бренди. Завдяки цим подіям та досягнутому результату, вантажівка Csepel 350 та компанія, якій ледве виповнилося п'ять місяців, здобули міжнародне визнання[джерело?].

До 1960-х років Csepel виробляв бортові вантажівки та сідельні тягачі[15] (вони у складі автопоїздів вантажопідйомністю 10 тонн широко поставлялися в країни соцтабору, в тому числі і в СРСР), шасі для автобусів «Ікарус»[16][17], гусеничні тягачі К800[18] з вантажною платформою, кранові шасі, пожежні та спеціальні машини.

Період розквіту

У період із 1968 по 1975 рік у РЕВ відбулися структурні зміни: головним завданням Угорщини стало виробництво автобусів. Усі виробничі потужності повинні були сфокусуватися на цьому[джерело?]. Кабіни вантажівок Csepel спочатку виготовляла Лабораторія робіт (угор. Labor Műszeripari Művek) в Естергомі, потім Jelcz[19] та Star у Польщі[20].

У 1968 році компанія Rába у Дьєрі почала виробляти ліцензовані двигуни MAN та вантажівки Rába нового покоління.[джерело?].

У 1970-х роках комбінат розробив нову гаму вантажних автомобілів, широко застосовуючи кооперацію з підприємствами країн соц. табору і насамперед Польщі. Однак, купівля ліцензії вантажних автомобілів західнонімецької компанії MAN та виробництво їх заводом Rába у Дьєрі серйозно вдарили по «Чепелю». На відміну від сучасних вантажівок Raba, продукція виробництва серйозно застаріла[21]. З 1952 по 1975 комбінат виробляв також мотоцикли марки «Панонія»[22][23]. Однак у зв'язку з падінням експортного попиту на них від їх виробництва довелося відмовитися[джерело?].

Занепад

Виробництво двигунів Csepel припинилося в 1975 році, після чого вантажівки Csepel в основному виготовлялися коштом RÁBA невеликими серіями[джерело?]. Замість власних двигунів на вантажівки починають встановлюватися вироблені в Угорщині двигуни Rába-MAN[23]. З 1975 по 1980 на заводі так само вироблялися шведські всюдиходи Volvo C202 Laplander[20][24][25][26]. За 1980-ті роки обсяг виробництва важких вантажівок скоротився з 3—5 тисяч до 1 тисячі одиниць на рік, завод практично повністю переключається на виробництво шасі та інших агрегатів для «Ікарусів»[27], а вантажівки збирають на замовлення. З 1989 року завод повністю переключився на виробництво шасі та автокомпонентів[джерело?].

Останніми роками

Компанія, в якій до кінця 1986 року працювало близько 10—000 осіб[28][29], була ліквідована в 1992 році через неплатоспроможність[30][31][32][33]. До 1993 року у компанії залишилося 2000 співробітників[34]. 1996 року через нездатність Ikarus оплатити російські замовлення постачальник «Автомобільний завод Csepel»[джерело?]. Хоча власні фінансові проблеми і призвели до закриття Csepel, Ikarus все ще виробляв автобуси у 2016 році на трьох своїх заводах: у Будапешті, Матіасфолд; Секешфехерваре, графство Фейєр; і Сегеде, повіт Чонград[20].

Успіхи в автоспорті

У 2007 році вантажівка D344 EZF успішно пройшла гонку «Будапешт — Бамако» (Малі, Африка) у категорії Tour[джерело?].

У 2009 році пожежна машина D420, побудована на шасі моделі D344, також успішно завершила цю гонку[35].

Галерея

  • Csepel D-350 у 1955 році.
  • Вантажівка Csepel D-350 зі спеціальним кузовом у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Все ще використовуємий Csepel D-352 в Чехії.
  • Новинний фургон Csepel 130 у Військово-історичному парку Кечель (2012 рік)
  • Csepel D-705 (1972 рік)
  • Csepel D-705 у Ростоку, колишньої НДР (1960 рік)
  • Оновлений Csepel 450, представлений Tata у вересні 2006 року.
  • Військова вантажівка Csepel D-344 у Військово-історичному парку Кечель (2012 рік).
  • Пожежний автомобіль P-1500 N2 "TASZÁR" військового аеропорту Чепеля у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Пожежний автомобіль Csepel D-344 у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Вантажівка Csepel D-344 модифікації EZF у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Автомобіль будівельної майстерні Csepel D-346 EZF у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Військова вантажівка хімічного захисту FMG-67 на шасі Csepel D-346 у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Водна транспортна вантажівка Csepel D-346 у Військово-історичному парку Кечель (2011 рік).
  • Позашляховик Csepel D-566 у Військово-історичному парку Кечель (2012 рік).
  • Автокран Csepel D-566 у Військово-історичному парку Кечель (2012).
  • Автомобіль майстерні з технічного обслуговування танків Csepel D-566 у Військово-історичному парку Кечель (2012).

Див. також

Примітки

  1. ↑ European Economies Since the Second World War / Bernard J. Foley. — Macmillan Education UK, 1998. — 240 с. — ISBN 9781349265657.
  2. ↑ György Markos. Magyarország gazdasági földrajza. — Közgazdasági és Jogi Könyvkiadó, 1962. — 581 с.
  3. ↑ Sándor Balogh, Sándor Jakab. The history of Hungary after the Second World War, 1944-1980. — Kultura, 1986. — 270 с. — ISBN 9789631324341.
  4. ↑ Magyar nyelvör. — Magyar Tudományos Akadémia, 1960. — Т. 84. — С. 359.
  5. ↑ Ipargazdaság / Múszaki és Természettudományi Egyesületek Szövetsége. — Lapkiadó Vállalat, 1975. — Т. 27-28. — С. 17.
  6. ↑ Balogh-Ebner Márton (5 лютого 2017). Rákosi Mátyás öccse, Biró Ferenc karrierje az 1940-es évek második felében. Napi Történelmi Forrás (угор.). Процитовано 6 червня 2022.
  7. ↑ Felföldi Jenő. Visszatekintés szépkorúan. — Könyv Guru, 2019. — 484 с.
  8. ↑ а б Andras Kiss. A Csepel Autogyar története / Magyar Szocialista Munkáspárt, Központi Bizottság, Párttörténeti Intézet // Múltunk : folyóirata. — 2007. — Köt. 52, sz. 2 (27 január). — O. 53.
  9. ↑ Raphael Patai. The Jews of Hungary. — Wayne State University Press, 1996. — С. 630. — ISBN 9780814325612.
  10. ↑ Ipargazdaság / Múszaki és Természettudományi Egyesületek Szövetsége. — Lapkiadó Vállalat, 1969. — Т. 21-22. — С. 25.
  11. ↑ Elet és tudomány / Magyar Természettudományi Társulat, Tudományos Ismeretterjesztő Társulat. — 1971. — Т. 26. — С. 1419.
  12. ↑ The Commercial Motor. — Temple Press Limited, 1952. — Т. 96. — С. 397.
  13. ↑ ATZ, Automobiltechnische Zeitschrift. — Franck, 1952. — Т. 54. — С. 397.
  14. ↑ Hungarian Technical Abstracts / Műszaki Dokumtációs Kőzpont. Orszángos Műszaki Kőnyvtár. — Kíadó, 1949. — Т. 1-9.
  15. ↑ Handbook on the Satellite Armies / United States. Department of the Army. — Headquarters, Department of the Army, 1960. — 177 с.
  16. ↑ Banco Mundial. The Transition from Socialism in Eastern Europe / Arye L. Hillman, Branko Milanović. — World Bank, 1992. — С. 145. — ISBN 9780821321485.
  17. ↑ Hungary's Automotive Sector: Looking for Markets and Suppliers / Economist Intelligence Unit (Great Britain) // International Motor Business. — Economist Intelligence Unit. — Iss. 141-144. — P. 82.
  18. ↑ Führung von Einsatzkräften / Gyula Mezey, Herbert Strunz. — Lang, 2011. — С. 484. — ISBN 9783631610251.
  19. ↑ Polish Economic News. — U.S. Government Printing Office, 1984. — С. 11.
  20. ↑ а б в A. J. Jacobs. Automotive FDI in Emerging Europe. — Palgrave Macmillan UK, 2017. — С. 235. — ISBN 9781137407863.
  21. ↑ Csepel története / Jenő Adamovits. — Kossuth Könyvkiadó, 1965. — 500 с.
  22. ↑ Entisten rautaesiripun maiden ja niitä edeltäneiden valtioiden moottoripyörät. — Books on Demand, 2018. — С. 31. — ISBN 9789528001096.
  23. ↑ а б Branko Remek. Automobil a spalovací motor. — Grada, 2012. — С. 116. — ISBN 9788024735382.
  24. ↑ United Nations. Economic Commission for Europe. Techno-economic Aspects of the International Division of Labour in the Automotive Industry. — UN, 1983. — С. 63. — ISBN 9780119080667.
  25. ↑ Bart Harmannus Vanderveen. World Directory of Modern Military Vehicles. — Warne, 1983. — С. 80. — ISBN 9780723231653.
  26. ↑ "Hungarian Volvo", a success on the trial course / Magyar Kereskedelmi Kamara, NIKEX Nehézipari Külkereskedelmi Vállalat // Hungarian Heavy Industries. — Будапешт, 1975. — Vol. 25-27 (27 January). — P. 40.
  27. ↑ D. M. W. N. Hitchens, J. E. Birnie, K. Wagner, J. Hamar. Competitiveness of Industry in the Czech Republic and Hungary. — Avebury, 1995. — С. 202. — ISBN 9781859720424.
  28. ↑ Laszlo Kurti. Youth And The State In Hungary. — Pluto Press. — С. 110. — ISBN 9780745317915.
  29. ↑ The Journal of Communist Studies. — Frank Cass, 1990. — Т. 6. — С. 66.
  30. ↑ Hungary / Economist Intelligence Unit. — Economist Intelligence Unit, 1993. — 35 с.
  31. ↑ Country Report / Economist Intelligence Unit. — Великобритания : The Unit, 1992. — С. 26.
  32. ↑ Jámbor Gyula. Volt egyszer MAGYAR autóbusz. — Publio Kiadó Kft. — С. Раздел 12. — ISBN 9781301479702.
  33. ↑ 1-23 // Magyar közlöny. — Demeter Géza, 1993. — С. 167.
  34. ↑ Central express: kelet-európai hangulatképek, 1993. [ VHS leletek ] TV műsorok annó (угор.). YouTube. 2 січня 2022. Процитовано 11 червня 2022.
  35. ↑ Aginger (17 січня 2009). Budapest-Bamako rally 2009, start. Dreamstime (англ.). Процитовано 11 червня 2022. [Архівовано 2013-12-10 у Wayback Machine.]

Посилання