Erythropitta
| Erythropitta | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Піта суматранська (Erythropitta venusta)
| ||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||
| ||||||||||||||
Види
| ||||||||||||||
|
15-17. Див.текст | ||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||
|
Erythropitta — рід горобцеподібних птахів родини пітових (Pittidae).
Таксономія
Традиційно всі піти зазвичай розміщувались у роді Pitta, єдиному роді з родини Pittidae. Молекулярне філогенетичне дослідження 2006 року виявило, що піти належать до трьох окремих груп, тому рід був розділений, а деякі види переміщені у два воскреслих родах, Erythropitta та Hydrornis[1]. Рід Erythropitta був запроваджений у 1854 році французьким натуралістом Шарлем Люсьєном Бонапартом[2]. Назва Erythropitta поєднує в собі давньогрецьке слово eruthros «червоний» з назвою роду Pitta.[3]
Піти цього роду мають нижню частину червоного або малинового кольору, спину зеленувату або синювату і короткий хвіст. Вони в основному невеликі за розміром.[1]
Види
Рід містить 15-17 видів, що поширені у Південно-Східній Азії, один вид зустрічається в Австралії.[4]
- Erythropitta arquata (Gould, 1871) — піта червоноголова
- Erythropitta caeruleitorques (Salvadori, 1876) — піта сангізька
- Erythropitta celebensis (Müller & Schlegel, 1845) — піта сулавеська
- Erythropitta dohertyi (Rothschild, 1898) — піта сулайська
- Erythropitta erythrogaster (Temminck, 1823) — піта червоночерева
- Erythropitta gazellae (Neumann, 1908)
- Erythropitta granatina (Temminck, 1830) — піта гранатова
- Erythropitta kochi (Brüggemann, 1876) — піта лусонська
- Erythropitta macklotii (Temminck, 1834)
- Erythropitta meeki (Rothschild, 1898) — піта луїзіадська
- Erythropitta novaehibernicae (Ramsay, 1878)
- Erythropitta palliceps (Brüggemann, 1876) — піта сіауська
- Erythropitta rubrinucha (Wallace, 1862) — піта південномолуцька
- Erythropitta rufiventris (Heine, 1860) — піта північномолуцька
- Erythropitta splendida (Mayr, 1955)
- Erythropitta ussheri (Gould, 1877) — піта сабаганська
- Erythropitta venusta (Müller, 1836) — піта суматранська
Примітки
- ↑ а б Irestedt, M.; Ohlson, J.I.; Zuccon, D.; Källersjö, M.; Ericson, P.G.P. (2006). Nuclear DNA from old collections of avian study skins reveals the evolutionary history of the Old World suboscines (Aves: Passeriformes) (PDF). Zoologica Scripta. 35 (6): 567—580. doi:10.1111/j.1463-6409.2006.00249.x. Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2020. Процитовано 10 лютого 2015. [Архівовано 2020-02-23 у Wayback Machine.]
- ↑ Bonaparte, Charles Lucien (1854). L'Ateneo Italiano; raccolta di documenti e memorie relative al progresso delle scienze fisiche compilato da S. de Luca e D. Müller. Т. 2. Paris: Masson. с. 317. Архів оригіналу за 19 травня 2021. Процитовано 19 травня 2021.
- ↑ Jobling, J.A. (2018). del Hoyo, J.; Elliott, A.; Sargatal, J.; Christie, D.A.; de Juana, E. (ред.). Key to Scientific Names in Ornithology. Handbook of the Birds of the World Alive. Lynx Edicions. Процитовано 13 січня 2019.
- ↑ Irestedt, M., Ohlson, J. I., Zuccon, D., Källersjö, M. & Ericson, P. G. P. (2006). Nuclear DNA from old collections of avian study skins reveals the evolutionary history of the Old World suboscines (Aves: Passeriformes) (PDF). Zoologica Scripta. 35: 567—580. doi:10.1111/j.1463-6409.2006.00249.x. Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2020. Процитовано 10 лютого 2015. [Архівовано 2020-02-23 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |