NOAA-19

NOAA-19
NOAA-19
Основні параметри
Повна назва	NOAA-19
COSPAR ID	2009-005A
Організація	Національне управління океанічних і атмосферних досліджень
Виготівник	Lockheed Martin
Оператор	Національне управління океанічних і атмосферних досліджень
Тип апарата	Метеорологічний супутник
Вихід на орбіту	6 Лютого 2009 10:22:00 UTC
Ракета-носій	Delta II 7320-10C (Delta D338)
Космодром	Ванденберг (авіабаза), SLC-2W
Технічні параметри
Маса	1479 кг
Потужність	833 Вт
Джерела живлення	сонячні панелі
Орбітальні дані
Тип орбіти	Геоцентрична
Нахил орбіти	98.70°
Період обертання	102.00 хвилини

NOAA-19 - американський метеорологічний супутник серії POES, Національного управління океанічних та атмосферних досліджень США. Було запущено 6 лютого 2009 року. До запуску позначався NOAA-N (NOAA-N Prime), ця назва широко використовується і зараз.

6 вересня 2003 супутник був серйозно пошкоджений під час робіт на заводі Lockheed Martin Space Systems в Саннівейлі (Каліфорнія): супутник впав на підлогу в той момент, коли проводився його поворот в горизонтальне положення. Розслідування НАСА дійшло висновку, що причиною був брак дисципліни у виконанні процедур на заводі: поки перекидний візок, що використовується в цій процедурі, знаходився на складі, технік видалив двадцять чотири болти, що утримують адаптер, не задокументувавши цю дію. Команда, яка потім використовувала візок для повороту супутника, не перевірила болти, як передбачалося процедурою, як переміщати апарат.

Вартість відновлення становила 135 мільйонів доларів. Lockheed Martin відмовилася від прибутку з цього проекту, щоб оплатити роботи з ремонту; пізніше компанія зазнала витрат у 30 млн доларів на витрати, пов'язані з цим інцидентом; залишок суми було сплачено урядом США.^[1]

NOAA-N Prime несе на собі набір приладів, що збирають дані для прогнозування погоди та клімату. Як і попередники NOAA-N забезпечує отримання зображень хмар і деталей поверхні, а також вертикальних профілів температури та вологості, які використовуються потім у цифрових моделях прогнозу погоди. Також збираються дані про розподіл озону у верхніх шарах атмосфери та стан навколоземного простору.^[2]

Основними приладами є:

• Advanced Very High Resolution Radiometer (AVHRR/3) ;
• High Resolution Infrared Radiation Sounder (HIRS/4);
• Advanced Microwave Sounding Unit (AMSU-A);
• Space Environment Monitor (SEM/2);
• Solar Backscatter Ultraviolet Spectral Radiometer (SBUV/2);
• Microwave Humidity Sounder (MHS).

Перші три прилади були розроблені з розрахунку на роботу протягом трьох років, SBUV/2 - двох років, MHS - п'яти років.

Частоти для збору наукових даних і послуг зв'язку на наземних станціях:

Серію NOAA планувалося замінити серією NPOESS наступного покоління до того, як цей проект було скасовано. Натомість Suomi NPP була запущена в 2011 році як міст до Об'єднаної полярної супутникової системи (JPSS). Перший супутник JPSS був запущений у 2017 році.