Деякі науковці для позначення цього звуку використовують символ дзвінкого заясенного фрикатива — /ʒ/[1]. В таких випадках, власне глухий заясенний фрикатив записують як /ʒʲ/.
Спосіб творення — сибілянтний фрикативний, тобто повітря скеровується по жолобку на спинці язика за місцем творення на гострий кінець зубів, що спричиняє високочастотну турбулентність.
Це ротовий приголосний, тобто повітря виходить крізь рот.
Це центральний приголосний, тобто повітря проходить над центральною частиною язика, а не по боках.
Механізм передачі повітря — егресивний легеневий, тобто під час артикуляції повітря виштовхується крізь голосовий тракт з легенів, а не з гортані, чи з рота.
Canepari, Luciano (1992). Il MªPi – Manuale di pronuncia italiana [Handbook of Italian Pronunciation] (Italian). Bologna: Zanichelli. ISBN88-08-24624-8.
Hanulíková, Adriana; Hamann, Silke (2010). Slovak. Journal of the International Phonetic Association. 40 (3): 373–378. doi:10.1017/S0025100310000162. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 14 червня 2022.
Sadowsky, Scott; Painequeo, Héctor; Salamanca, Gastón; Avelino, Heriberto (2013). Mapudungun. Journal of the International Phonetic Association. 43 (1): 87–96. doi:10.1017/S0025100312000369. Архів оригіналу за 6 листопада 2018. Процитовано 14 квітня 2016.
Wells, J. C.Sounds Interesting: Observations on English and General Phonetics. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — 217 с. — ISBN 978-1107074705.
Коартикульовані приголосні Ця таблиця містить фонетичні символи МФА, які деякі браузери можуть неправильно зображати. Якщо символи в парі, справа розміщується дзвінкий приголосний.