Єремія III Константинопольський

Єремія III Константинопольський
грец. Ιερεμίας Γ΄
Народився	1650 Патмос, Додеканес, Південні Егейські острови, Греція
Помер	1735 Афон, Айон-Орос[d], Греція
Країна	Османська імперія
Діяльність	православний священник
Знання мов	грецька
Посада	Константинопольський патріархат і митрополит
Конфесія	православ'я
Медіафайли у Вікісховищі

Патріарх Єремія III (грец. Ιερεμίας Γ΄; пом. жовтень 1735, Велика Лавра, Афон) — єпископ Константинопольської православної церкви, патріарх Константинопольський.

Біографія

Народився між 1650 та 1660 роками на острові Патмос^[1]. Там же був висвячений у сан священника. Служив священником на острові Халки, а потім у Митрополії Кесарії Каппадокійської.

У листопаді 1707 став митрополитом Кесарії Каппадокійської, змінивши покликаного на Константипольську кафедру Кипріяна^[2].

23 (25) березня 1716 року обраний патріархом Константинопольським.

На початку свого правління патріарх Єремія спробував запровадити деякі зміни до порядку дотримання Петровського посту. Згідно з думкою грецького історика Афанасія Комніна-Іпсіланті, в 1719 році деякі жителі Фанара почали порушувати Петровський піст. Патріарх Єремія вирішив домогтися того, щоб і порушники посту, які тільки скорочували його тривалість, не засуджувалися, і ті, що суворо постили, заспокоїлися. Він скликав Собор у Константинополі та запропонував прийняти постанову про те, щоб надалі Петровський піст мав певну тривалість, як і інші церковні пости, а саме не більше 20 днів. На Соборі окрім деяких архієреїв та кліриків Константипольського Патріархату був присутній патріарх Єрусалимський Хрисанф (Нотара). Прийняттю рішення Єремії про пост завадили його противники з народу — головним чином продавці риби та сировари. Зацікавлені у справі з комерційної точки зору, вони зібралися біля будівлі патріархії та почали голосно кричати, що архієреї хочуть спотворити християнську віру. Цей протест подіяв на учасників Собору, і, попри згоду з пропозицією патріарха, вони не ухвалили рішення про пост.

Десятилітнє патріарство Єремії було найдовшим періодом безперервного правління одного ієрарха у XVIII столітті, оскільки османська влада практикувала частию зміну настоятелів Константинопольської Церкви. Крім цього Єремії вдалося впоратися з двома спробами повалити його, ймовірно за звинуваченням у підтримці Московського царства: 1 січня 1718 р.оку Митрополит Прузський Кирило був обраний новим патріархом, але Єремія повернувся на престол вже 17 січня; в 1720 році він був заарештований і його суперник, попередній Патріарх Кирило IV, правив з 10 по 22 січня, коли був повернений Єремія.

1718 року московський цар Петро I у листі запитував думку патріарха Єремії щодо визнання дійсності хрещення протестантів. Єремія, спираючись на рішення свого попередника патріарха Кипріяна щодо католиків, визнав, що протестанти, які перейшли до Православ'я, потребують не перехрещення, а лише миропомазання (якщо вони не проходили конфірмацію раніше).

Однак після того, як прийняття унії з Римом внесло розкол в Антіохійський Патріархат, Патріарх Єремія разом з іншими східними патріархами в 1722 засудив «помилки латинян».

У 1721 році Петро I звернувся до Єремії та інших східних патріархів з клопотанням про визнання ними Святішого Синоду як керівного органу Російської Православної Церкви замість інституту патріаршества. Наприкінці 1723 року Константинопольський і Антіохійський патріархи особливою грамотою визнали Святіший Синод своїм «у Христі братом», що має рівну патріаршу гідність.

Після того, як мелькити в Дамаску обрали прозахідного Кирила Танаса новим патріархом Антіохійським, Єремія оголосив ці вибори недійсним, відлучив його від Церкви, і призначив молодого ченця Сильвестра новим патріархом. 8 жовтня 1724 року очолив архієрейську хіротонію Сильвестра^[3].

Єремія був остаточно повалений на 19 листопада 1726 після його конфлікту з правителем Молдавії Григоре II Гікою, який виник через відмову патріарха Єремії надати розлучення братові Гіки, і був засланий на гору Сінай^[4].

В 1732 Єремія був повернутий з заслання і 15 вересня 1732 обраний патріархом Константинопольським вдруге.

Але вже в березні 1733 року пішов на спочинок оскільки отримав параліч, після чого пішов на Афон у Велику Лавру, де помер у жовтні 1735 року.

Примітки

п о р Константинопольські єпископи, архієпископи та патріархи Візантійські єпископи (38-330) Андрій Стахій Онисим Полікарп I Плутарх Седекіон Діоген Елевферій Фелікс Полікарп II Афінодор Евзой Лаврентій Аліпій Пертінакс Олімпіан Марк I Філадельф Киріак I Кастін Євгеній I Тит Дометій Руфін Проб Митрофан Александр Константинопольські архієпископи (330—451) Александр Павло I Євсевій Македоній I Євдоксій Євагрій Демофіл Максим I Григорій I Нектарій Іван Золотоустий Арсакій Аттик Сісіній I Несторій Максиміан Прокл Флавіан Анатолій Константинопольські патріархи, візантійський період (451—1453) Анатолій Геннадій I Акакій Фравіта Євфимій Македоній II Тимофій I Іван II Єпіфаний Анфім I Міна Євтихій Іван III Іоанн IV Киріак II Фома I Сергій I Пірр Павло II Петро Фома II Іван V Костянтин I Феодор I Георгій I Павло III Каллінік I Кир Іван VI Герман I Анастасій Костянтин II Микита I Павло IV Тарасій Никифор I Феодотій I Антоній I Іван VII Мефодій I Ігнатій I Фотій I Стефан I Антоній II Микола I Євфимій I Стефан II Трифон Феофілакт Поліект Василій I Антоній III Микола II Сісіній ІІ Сергій II Євстафій Олексій Михайло I Костянтин III Іван VIII Косьма I Євстратій Миколай III Іван IX Лев Михаїл II Косьма II Миколай IV Феодот II Неофіт I Костянтин IV Лука Михаїл III Харитон Феодосій I Василій II Микита II Леонтій Досіфей Георгій II Іван X Михаїл IV† Феодор II† Максим II† Мануїл I† Герман II† Мефодій II† Мануїл II† Арсеній† Никифор II† Герман III Йосип I Іван XI Григорій II Афанасій I Іван XII Ніфонт I Іван XIII Герасим I Ісайя Іван XIV Ісидор I Калліст I Філофей Макарій Ніл Антоній IV Калліст II Матвій I Євфимій II Йосип II Митрофан II Григорій III Афанасій II Константинопольські патріархи, османський період (1453—1923) Геннадій II Ісидор II Йоасаф I Софроній I Марк II Симеон I Діонісій I Рафаїл I Максим III Ніфонт II Максим IV Йоаким I Пахомій I Феолепт I Єремія I Йоанникій I Діонісій II Йоасаф II Митрофан III Єремія II Пахомій II Феолепт II Матвій II Гавриїл I Феофан I Мелетій I Неофіт II Рафаїл II Кирило I Тимофій II Григорій IV Антим II Кирило II Афанасій III Неофіт III Парфеній I Парфеній II Йоанникій II Кирило III Паїсій I Парфеній III Гавриїл II Парфеній IV Діонісій III Климент I Мефодій III Діонісій IV Герасим II Афанасій IV Яків Каллінік II Неофіт IV Гавриїл III Неофіт V Кипріян Афанасій V Кирило IV Косьма III Єремія III Каллінік III Паїсій II Серафим I Неофіт VI Кирило V Каллінік IV Серафим II Йоанникій III Самуїл Мелетій II Феодосій II Софроній II Гавриїл IV Прокопій Неофіт VII Герасим III Григорій V Каллінік V (IV) Єремія IV Кирило VI Євгеній II Антим III Хрисант І Агафангел І Константій I Константій II Григорій VI Антим IV Антим V Герман IV Мелетій III Антим VI Кирило VII Йоаким II Софроній III Йоаким III Йоаким IV Діонісій V Неофіт VIII Антим VII Костянтин V Герман V Мелетій IV Константинопольські патріархи, турецький період (після 1923) Григорій VII Костянтин VI Василій III Фотій II Веніямин I Максим V Афінагор I Димитрій I Варфоломій I † у екзилі в Нікеї   Портал «Православ'я» Список Константинопольських патріархів

Словники та енциклопедії Prabook Довідкові видання Consortium of European Research Libraries Нормативний контроль Freebase: /m/0gvvt3k · GND: 140375570 · VIAF: 103897407