Акт про цифрові послуги

Регламент (ЄС) № 2022/2065
Регламент Європейського Союзу
Текст, що стосується Європейської економічної зони
НазваРегламент (ЄС) № 2022/2065 Європейського парламенту та Ради (ЄС) від 19 жовтня 2022 року про єдиний ринок цифрових послуг (Акт про цифрові послуги)
Ким прийнятийЄвропейським парламентом і Радою Європейського Союзу
Прийнятий підст. 114 ДФЄС
Офіційний вісник ЄСOJ L 277, 27.10.2022, ст. 1–102
Історія
Голосування в Європарламенті5 липня 2022
Голосування в Раді ЄС4 жовтня 2022
Дата набрання чинности19 жовтня 2022
Дата введення в дію16 листопада 2022
Підготовчі тексти
Пропозиція Європейської комісіїCOM/2020/825 фінальний
Інше законодавство
ВиправляєДиректива 2000/31/ЄС
Чинне законодавство

Акт про цифрові́ послу́ги[1] (АЦП; англ. Digital Services Act, DSA) — нормативно-правовий акт Європейського Союзу, прийнятий у 2022 році, який стосується незаконного контенту, прозорої реклами та дезінформації. Він оновлює Директиву про електронну торгівлю 2000 року[en][2][3] і був запропонований разом із Актом про цифрові ринки (DMA).

DSA застосовується до онлайн-платформ і посередників, таких як соціальні мережі, торгові майданчики та крамниці застосунків.[4] Основні вимоги включають розкриття регуляторам того, як працюють їхні алгоритми, надання користувачам пояснень щодо рішень модерації вмісту та впровадження суворішого контролю над цільовою рекламою. Він також накладає спеціальні правила на «дуже великі» онлайн-платформи та пошукові системи (ті, що мають понад 45 мільйонів активних користувачів на місяць у Європейському Союзі).[5]

Мета

Урсула фон дер Ляєн запропонувала «новий акт про цифрові послуги» під час своєї кандидатури на пост президентки Європейської комісії в 2019 році.[6]

Вираженою метою DSA є оновлення правової бази Європейського Союзу щодо незаконного контенту на посередниках, зокрема шляхом модернізації Директиву про електронну торгівлю 2000 року[en]. Роблячи це, DSA має на меті гармонізувати різні національні закони в Європейському Союзі, які виникли для боротьби з незаконним контентом на національному рівні.[2] Найпомітнішим серед цих законів є німецький NetzDG[en] і подібні закони в Австрії (Kommunikationsplattformen-Gesetz) і Франції (Loi Avia[en]). З прийняттям Акту про цифрові послуги на європейському рівні ці національні закони довелося вносити поправки.[7]

Насправді це означатиме нове законодавство щодо незаконного контенту, прозорої реклами та дезінформації.[3]

Нові зобов'язання платформних компаній

DSA має на меті «регулювати практику модерації контенту на платформах соціальних мереж» і боротися з незаконним контентом.[8] Він організований у п’ять розділів, з найважливішими розділами, які регулюють звільнення від відповідальности посередників (розділ 2), зобов’язання посередників (розділ 3), а також рамки співпраці та правозастосування між Європейською комісією та національними органами влади (розділ 4).

DSA зберігає чинне правило, згідно з яким компанії, які розміщують чужі дані, несуть відповідальність, якщо їм повідомляється, що ці дані є незаконними.[8] Це так зване «умовне звільнення від відповідальности» принципово відрізняється[9][10] від широких імунітетів, наданих посередникам відповідно до еквівалентного правила («Розділ 230 CDA[en]») у Сполучених Штатах.

DSA застосовується до постачальників посередницьких послуг, які пропонують свої послуги користувачам із Європейського Союзу, незалежно від того, чи зареєстрований постачальник посередницьких послуг у Європейському Союзі.[11]

На додаток до звільнення від відповідальности, DSA запровадить широкий набір нових зобов’язань щодо платформ, зокрема, спрямовані на розкриття регуляторним органам, як працюють їхні алгоритми, тоді як інші зобов’язання створять прозорість щодо того, як приймаються рішення про видалення вмісту та на шляху рекламодавців до цільових користувачів. Європейський центр алгоритмічної прозорости[en] був створений, щоб допомогти забезпечити це.[12]

У статті Time за грудень 2020 року говориться, що хоча багато його положень застосовуються лише до платформ, які мають понад 45 мільйонів користувачів у Європейському Союзі, акт може мати наслідки за межами Європи. Платформи, включаючи Facebook, Twitter, TikTok і дочірню компанію Google YouTube, відповідатимуть цьому порогу та підлягатимуть новим зобов’язанням.[13]

Internet Policy Review від 16 листопада 2021 року перерахував деякі нові зобов’язання, зокрема обов’язкові вимоги «повідомлення та дії», наприклад, дотримання основних прав, обов’язкове відшкодування за рішення про видалення вмісту, а також комплексне управління ризиками та систему авдиту.[14]

Компанії, які не дотримуються нових зобов’язань, ризикують отримати штраф у розмірі до 6% від їх глобального річного обороту. Крім того, Європейська комісія може застосовувати періодичні штрафи в розмірі до 5% від середньодобового обороту в усьому світі за кожен день затримки у дотриманні засобів правового захисту, тимчасових заходів і зобов’язань. Як крайній захід, якщо порушення продовжується та завдає серйозної шкоди користувачам і тягне за собою кримінальні правопорушення, пов’язані з загрозою життю чи безпеці осіб, Європейська комісія може вимагати тимчасового призупинення діяльности платформи.[15]

Великі онлайн-платформи

23 квітня 2023 року Європейська комісія опублікувала перший список із 19 онлайн-платформ, які повинні відповідати вимогам, починаючи з 25 серпня 2023 року.[16] Вони включають наступні дуже великі онлайн-платформи (VLOP) із понад 45 мільйонами активних користувачів у Європейському Союзі станом на 17 лютого 2023 року.[17]

Дуже великі онлайн-пошукові системи (VLOSE):

Amazon і Zalando подали позов до Загального Суду, стверджуючи про нерівне ставлення порівняно з іншими великими роздрібними торговцями, а також про те, що їхня основна бізнес-модель полягає в тому, що роздрібна торгівля не розповсюджує контент/продукти третіх сторін. Zalando стверджував, що критеріям і методології бракує прозорости, наприклад, у тому, як вони підраховують активних користувачів, тоді як Amazon заявив, що правила VLOP є непропорційними для її бізнес-моделі, і попросив звільнити їх від прозорости щодо цільової реклами.[18][19]

Станом на грудень 2023 року 13 VLOP отримали запити на інформацію (RFI),[15] процедуру, необхідну для перевірки відповідности DSA, і один піддається офіційному розгляду.[20] 20 грудня 2023 року було додано ще 3 платформи, усі з яких надають вміст для дорослих.[21]

Законодавча історія

Європейська комісія подала DSA разом із Актом про цифрові ринки (DMA) до Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу 15 грудня 2020 року.[4][22] DSA підготували члени Комісії фон дер Ляєн Марґрете Вестаґер (виконавча віцепрезидентка Європейської комісії з питань «Європа, придатна для цифрової епохи») і Тьєррі Бретон (європейський комісар з питань внутрішнього ринку).[23]

Акт про цифрові послуги значною мірою ґрунтується на необов’язковій рекомендації Комісії № 2018/314 від 1 березня 2018 року[24], коли йдеться про незаконний контент на платформах. Однак він йде далі у розгляді таких тем, як дезінформація та інші ризики, особливо від дуже великих онлайн-платформах. У рамках підготовчого етапу Європейська комісія розпочала публічні консультації щодо пакету для збору доказів у період з липня по вересень 2020 року.[25][26] Оцінка впливу була опублікована разом із пропозицією 15 грудня 2020 року з відповідною доказовою базою.[27]

Європейський парламент призначив данську соціал-демократку Крістель Шалдемозе[en] доповідачкою Акту про цифрові послуги. 20 січня 2022 року Європейський парламент проголосував за внесення змін до DSA щодо реклами без відстеження та заборони використання даних неповнолітніх для таргетованої реклами, а також за нове право користувачів вимагати відшкодування збитків.[28] Після витіку файлів Facebook[en] і слухань інформаторки Facebook Френсіс Гауґен[en] у Європейському парламенті,[29] Європейський парламент посилив правила боротьби з дезінформацією та шкідливим контентом, а також посилив вимоги до авдиту.[30]

Рада Європейського Союзу ухвалила свою позицію щодо акту 25 листопада 2021 року.[31] Найважливіші зміни, запроваджені державами-членами, полягають у тому, щоб доручити Європейській комісії контроль за дотриманням нових правил після звинувачень і скарг про те, що Ірландська служба захисту даних не ефективно контролює правила блоку щодо захисту даних щодо компаній-платформ.[32]

6 квітня 2022 року Європейський парламент офіційно схвалив Акт про управління даними (DGA).[33] Він встановлив правову основу для спільного простору даних у Європі, що збільшить обмін даними в таких секторах, як фінанси, охорона здоров’я та навколишнє середовище.[33][34]

Оскільки Російська Федерація використовувала платформи соціальних медіа для поширення дезінформації про повномасштабне російське вторгнення в Україну в 2022 році, європейські політики відчули більшу необхідність у законодавстві, щоб забезпечити прозорість і належне регулювання основних технологічних платформ, повідомляє The Washington Post.[35] 22 квітня 2022 року Рада Європейського Союзу та Європейський парламент досягли угоди щодо Акту про цифрові послуги в Брюсселі після шістнадцятигодинних переговорів.[36][37] Як повідомляє The Washington Post, угода, досягнута в Брюсселі, зміцнює план, що складається з двох проєктів регламентів  — Акту про цифрові послуги та Акту про цифрові ринки, актів, що регулюють конкуренцію. Останній спрямований на те, щоб запобігти зловживанню владою проти менших конкурентів з боку більших «брамників» (ґейткіперів).[35]

5 липня 2022 року Європейський парламент схвалив DSA і DMA.[38] Після цього 4 жовтня 2022 року Європейська Рада остаточно схвалила DSA.[39] DSA було прийнято 19 жовтня 2022 року та опубліковано в Офіційному віснику Європейського Союзу 27 жовтня 2022 року.[1] Він набрав чинности[en] 16 листопада 2022 року.[40] Більшості онлайн-платформ було надано 15 місяців для виконання його положень (до 17 лютого 2024[41]). Однак «дуже великі» онлайн-платформи та пошукові системи після визначення їх як таких мали лише чотири місяці, щоб виконати вимоги (до 23 серпня 2023 року).[38]

Вплив Європейського суду з прав людини

DSA було прийнято разом із Актом про цифрові ринки та Планом дій щодо демократії.[42] Остання з них зосереджена на розгляді нюансів правового тлумачення свободи слова на цифрових платформах, фундаментального права, яким широко керувалися Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) і Європейська конвенція з прав людини.[43] Відповідно, на План дій щодо демократії, а згодом і на DSA, суттєво вплинули справи ЄСПЛ Delfi AS проти Естонії[en] та Magyar Tartalomszolgáltatók Egyesülete та Index.hu Zrt проти Угорщини, які окреслили рамки для оцінки відповідальности посередників на цифрових платформах.[44]

У справі Delfi AS проти Естонії[en] ЄСПЛ застосував аналіз пропорційности, коли розглядав, чи було рішення естонських судів про притягнення онлайн-платформи Delfi до відповідальности за ворожнечу, розміщену її користувачами, пропорційним обмеженням права Delfi на свободу вираження поглядів.[45] Суд визнав, що, враховуючи серйозний характер ненависти, дії естонських судів були виправданими для захисту прав інших.[46] Іншими словами, ЄСПЛ підтвердив відповідальність онлайн-платформ за розповсюдження ненависті їхніми користувачами, підкресливши, що можна очікувати, що платформи вживатимуть проактивних заходів для контролю вмісту, коли існує явний ризик заподіяння шкоди від незаконних коментарів. Цей випадок підкреслив відповідальність платформ щодо запобігання поширенню шкідливого контенту.[45]

З іншого боку, справа MTE та Index.hu проти Угорщини проілюструвала тонкі межі свободи слова на цифрових платформах.[47] Застосовуючи аналіз пропорційности, ЄСПЛ встановив, що угорські суди не змогли знайти справедливий баланс між захистом репутації та забезпеченням свободи слова.[48] Угорські суди наклали сувору відповідальність на платформи за коментарі користувачів, які були образливими, але не мали мову ненависти, що є непропорційним втручанням у право платформ на свободу вираження поглядів. ЄСПЛ постановив, що накладання суворої відповідальности на платформи за коментарі користувачів без урахування характеру коментарів або контексту, у якому вони були зроблені, може порушити свободу вираження поглядів. Це рішення підкреслило необхідність балансу між захистом репутації та дотриманням свободи слова на цифрових платформах.[47]

Ці рішення ЄСПЛ забезпечили важливі правові прецеденти, які сформували процес прийняття рішень Європейським Союзом у рамках DSA. Зокрема, DSA спирається на розмежування ЄСПЛ між різними типами незаконного контенту, а також на аналіз пропорційности в обох випадках, включивши нюанси щодо відповідальности посередників і гарантуючи, що заходи, вжиті платформами, необґрунтовано не обмежують свободу вираження думок користувачів та інформацію.[49]

Реакції

Реакція мас-медіа на Акт про цифрові послуги була неоднозначна. У січні 2022 року редакційна колегія The Washington Post заявила, що США можуть повчитися на цих правилах[50], тоді як інформаторка Френсіс Гауґен заявила, що це може встановити «золотий стандарт» регулювання в усьому світі.[51] Технічна журналістка Кейсі Ньютон[en] стверджувала, що DSA сформує технологічну політику США (див. також Брюссельський ефект[en]).[52] Майк Маснік з Techdirt[en] похвалив DSA за забезпечення права анонімно оплачувати цифрові послуги, але розкритикував акт за відсутність положень, які вимагали б судового рішення для видалення незаконного контенту.[53]

Науковці почали критично розглядати Акт про цифрові послуги.[54][55] Деякі науковці висловлюють занепокоєння, що Акт про цифрові послуги може бути надто жорстким, занадто приписаним,[56] надмірно зосередженим на індивідуальних рішеннях щодо контенту або нечітких оцінках ризиків.[57]

Організації громадянського суспільства, такі як Electronic Frontier Foundation, закликають до посилення захисту конфіденційности.[58] Human Rights Watch вітає прозорість і засоби правового захисту для користувачів, але закликає припинити зловживання стеженням і профілюванням.[59] Amnesty International привітала багато аспектів пропозиції щодо балансу основних прав, але також попросила подальших обмежень на рекламу.[60] Правозахисна організація Avaaz порівняла Акт про цифрові послуги з Паризькою угодою щодо зміни клімату.[61]

Після нападу ХАМАС на Ізраїль у 2023 році Тьєррі Бретон написав публічні листи X, Meta Platforms, TikTok і YouTube про те, як їхні платформи дотримуються DSA щодо контенту, пов’язаного з конфліктом і майбутніми виборами. Лабораторія цифрових криміналістичних досліджень Атлантичної ради повідомила, що листи Бретона не відповідали процесам DSA, а група захисту цифрових прав Access Now[en] розкритикувала листи Бретона за «хибний еквівалент» між незаконним контентом і дезінформацією.[62]

Технічні компанії неодноразово критикували тяжкість правил і ймовірну нечіткість Акту про цифрові послуги[63], хоча їх звинувачували в лобіюванні з метою підірвати деякі з більш далекосяжних вимог законодавців, зокрема щодо заборони цільової реклами,[64] і також гучні вибачення Сундара Пічаї перед Бретоном за витік планів Google лобіювання проти акту про цифрові послуги.[65]

Двопартійна група американських сенаторів назвала DSA та DMA дискримінаційними, стверджуючи, що законодавство «зосереджуватиметься на правилах, що стосуються кількох американських компаній, але не регулюватиме подібні компанії в Європі, Китайській Народній Республіці, Російській Федерації та інших державах».[66][67] Зокрема, після затримання Павла Дурова у Франції в 2024 році через відмову Telegram модерувати канали й групи[68], викликала підозри в Європейській комісії щодо того, чи не бреше онлайн-платформа про кількість своїх користувачів з метою уникнення поширення Акту про цифрові послуги на багатоплатформовий месенджер. Об’єднаний дослідницький центр, який є науковою службою при Європейській комісії, розпочав незалежне дослідження щодо кількости користувачів, адже Telegram став місцем для шахрайства, поширення дитячої порнографії та зловмисного програмного забезпечення, торгівлі наркотиками та зброєю.[69]

DSA здебільшого схвально сприйняв європейський медіа-сектор.[70] Через вплив, який «брамники» (ґейткіпери) мають на вибір і контроль видимости певних журналістських статей над іншими через свої онлайн-платформи, Європейська федерація журналістів закликала законодавців Європейського Союзу ще більше підвищити прозорість систем рекомендацій платформ через DSA.[71]

Тим не менш, пізніші міжінституційні переговори щодо DSA, або трилоги, були піддані критиці за відсутність прозорости та рівноправної участи.[72] Ця критика відображає попередній досвід розробки Регламенту щодо запобігання поширенню терористичного контенту в Інтернеті, а також Загального регламенту захисту даних (GDPR).[73]

Шведський член Європейського парламенту Джессіка Стеґруд[en] стверджувала, що зосередженість DSA на запобіганні поширенню дезінформації та «шкідливого контенту» підірве свободу слова.[74]

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б Regulation - 2022/2065 - EN - DSA - EUR-Lex.
  2. ↑ а б Stolton, Samuel (18 серпня 2020). Digital agenda: Autumn/Winter Policy Briefing. Euractiv (брит.). Архів оригіналу за 4 вересня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  3. ↑ а б Espinoza, Javier (28 жовтня 2020). Internal Google document reveals campaign against EU lawmakers. Financial Times. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2020.
  4. ↑ а б The Digital Services Act package. Directorate-General CONNECT of the European Commission. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  5. ↑ Roth, Emma (25 серпня 2023). The EU’s Digital Services Act goes into effect today: here’s what that means. The Verge (англ.). Процитовано 1 серпня 2024.
  6. ↑ Candidate for President of the European Commission Ursula von der Leyen, 'A Union that strives for more: My agenda for Europe' (2019) [Архівовано 17 липня 2019 у Wayback Machine.] (PDF).
  7. ↑ Primacy of EU law. EUR-Lex (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  8. ↑ а б The EU's attempt to regulate Big Tech: What it brings and what is missing. European Digital Rights (EDRi). 18 грудня 2020. Архів оригіналу за 16 квітня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  9. ↑ Wilman, Folkert (19 листопада 2020). The Responsibility of Online Intermediaries for Illegal User Content in the EU and the US (англ.). Edward Elgar. ISBN 978-1-83910-483-1.
  10. ↑ Johnson, Ashley; Castro, Daniel (22 лютого 2021). How Other Countries Have Dealt With Intermediary Liability (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  11. ↑ Questions and answers on the Digital Services Act*. European Commission. Процитовано 5 вересня 2024.
  12. ↑ Bertuzzi, Luca (19 квітня 2023). EU launches research centre on algorithmic transparency. www.euractiv.com (брит.). Архів оригіналу за 20 квітня 2023. Процитовано 20 квітня 2023.
  13. ↑ Perrigo, Billy (15 грудня 2020). How the E.U's Sweeping New Regulations Against Big Tech Could Have an Impact Beyond Europe. Time. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  14. ↑ The Digital Services Act: risk-based regulation of online platforms. Internet Policy Review. 16 листопада 2021. Архів оригіналу за 23 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  15. ↑ а б The enforcement framework under the Digital Services Act | Shaping Europe’s digital future. digital-strategy.ec.europa.eu (англ.). Процитовано 19 грудня 2023.
  16. ↑ Brodkin, Jon (25 квітня 2023). EU names 19 large tech platforms that must follow Europe's new Internet rules. Ars Technica (амер.). Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 25 квітня 2023.
  17. ↑ DSA: Very Large Online Platforms and Search Engines. European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 26 квітня 2023.
  18. ↑ Tar, Julia (11 липня 2023). Amazon joins Zalando in challenging very large online platform designation. Euractiv. Процитовано 26 серпня 2023.
  19. ↑ Rauer, Nils (13 липня 2023). Unpacking Amazon's legal challenge to its Digital Services Act designation. Pinsent Masons. Процитовано 26 серпня 2023.
  20. ↑ Press corner. European Commission - European Commission (англ.). Процитовано 19 грудня 2023.
  21. ↑ Commission designates second set of Very Large Online Platforms under the Digital Services Act. digital-strategy.ec.europa.eu (англ.). Процитовано 29 грудня 2023.
  22. ↑ Espinoza, Javier; Hindley, Scott (16 грудня 2019). Brussels' plans to tackle digital 'gatekeepers' spark fevered debate. Financial Times. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  23. ↑ EU Digital Services Act set to bring in new rules for tech giants. BBC News (брит.). 15 грудня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 24 січня 2021.
  24. ↑ Commission Recommendation (EU) 2018/334 of 1 March 2018 on measures to effectively tackle illegal content online. EUR-Lex (англ.). 6 березня 2018.
  25. ↑ Press corner. European Commission - European Commission (англ.). Архів оригіналу за 27 грудня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  26. ↑ Europe asks for views on platform governance and competition tools. TechCrunch (амер.). 2 червня 2020. Процитовано 2 вересня 2020.
  27. ↑ Impact assessment of the Digital Services Act | Shaping Europe's digital future. digital-strategy.ec.europa.eu (англ.). 15 грудня 2020. Архів оригіналу за 2 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  28. ↑ Digital Services Act: regulating platforms for a safer online space for users | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). 20 січня 2022. Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  29. ↑ Frances Haugen to MEPs: EU digital rules can be a game changer for the world | News | European Parliament. www.europarl.europa.eu (англ.). 11 серпня 2021. Архів оригіналу за 29 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  30. ↑ Facebook whistleblower Frances Haugen speaks to EU parliament. TechCrunch (амер.). 9 листопада 2021. Процитовано 10 квітня 2022.
  31. ↑ What is illegal offline should be illegal online: Council agrees position on the Digital Services Act. www.consilium.europa.eu (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  32. ↑ Ireland's privacy watchdog sued over Google adtech inaction. TechCrunch (амер.). 15 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  33. ↑ а б Data governance: Parliament approves new rules boosting intra-EU data sharing | News | European Parliament. 6 квітня 2022. Архів оригіналу за 29 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
  34. ↑ Daly, Sidley Austin LLP-Ken; Zdzieborska, Monika; Shajko, Fiona (27 квітня 2022). EU Data Governance Act - Edging Closer to a European Single Market for Data. Lexology. Архів оригіналу за 8 червня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
  35. ↑ а б Zakrzewski, Cat (22 квітня 2022). Europe to slap new regulations on Big Tech, beating U.S. to the punch. The Washington Post. ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
  36. ↑ Satariano, Adam (22 квітня 2022). E.U. Takes Aim at Social Media's Harms With Landmark New Law. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 23 жовтня 2022. Процитовано 29 квітня 2022.
  37. ↑ Foo Yun Chee (22 квітня 2022). EU sets new online rules for Google, Meta to curb illegal content. Reuters. Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2022.
  38. ↑ а б Digital Services: landmark rules adopted for a safer, open online environment (англ.). 5 липня 2022. Архів оригіналу за 16 жовтня 2022. Процитовано 5 липня 2022.
  39. ↑ The EU Digital Services Act - Europe's New Regime for Content Moderation. 4 жовтня 2022. Архів оригіналу за 10 жовтня 2022. Процитовано 10 жовтня 2022.
  40. ↑ O'Donnell, Meghan (5 лютого 2024). When Does the Digital Services Act (DSA) Come Into Effect?. Trolley (амер.). Процитовано 1 серпня 2024.
  41. ↑ Digital Services Act starts applying to all online platforms in the EU. European Commission. 16 лютого 2024. Процитовано 1 серпня 2024.
  42. ↑ Heldt, Amélie P. (2022), EU Digital Services Act: The White Hope of Intermediary Regulation, Palgrave Global Media Policy and Business, Cham: Springer International Publishing: 69—84, ISBN 978-3-030-95219-8, процитовано 16 травня 2024
  43. ↑ Freedom of Expression, Law, Democracy and the European Court of Human Rights, Cambridge University Press, 2 листопада 2020: 84—119, процитовано 16 травня 2024
  44. ↑ Ombelet, Pieter-Jan; Kuczerawy, Aleksandra (20 лютого 2016). Delfi revisited: the MTE & Index.hu v. Hungary case. CiTiP blog. Процитовано 16 травня 2024.
  45. ↑ а б Delfi AS v. Estonia. Global Freedom of Expression (англ.). Процитовано 16 травня 2024.
  46. ↑ Susi, Mart (April 2014). Delfi AS v. Estonia. American Journal of International Law. 108 (2): 295—302. doi:10.5305/amerjintelaw.108.2.0295. ISSN 0002-9300.
  47. ↑ а б Magyar Tartalomszolgáltatók Egyesülete and Index.hu Zrt v. Hungary. Global Freedom of Expression (англ.). Процитовано 16 травня 2024.
  48. ↑ Magyar Tartalomszolgáltatók Egyesülete and Index.hu Zrt v. Hungary (2016). hudoc.echr.coe.int. Процитовано 16 травня 2024.
  49. ↑ The Digital Services Act and the EU as the Global Regulator of the Internet | Chicago Journal of International Law. cjil.uchicago.edu. Процитовано 16 травня 2024.
  50. ↑ The U.S. could learn from Europe's online speech rules. The Washington Post (амер.). ISSN 0190-8286. Архів оригіналу за 31 січня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  51. ↑ EU could set 'gold standard' on big tech - Haugen (англ.). RTÉ.ie. 8 листопада 2021. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  52. ↑ European values are starting to define U.S. tech privacy, says journalist. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  53. ↑ Masnick, Mike (28 січня 2022). EU Parliament's 'More Thoughtful' Approach To Regulating The Internet Still A Complete Disaster. Techdirt. Процитовано 12 жовтня 2023.
  54. ↑ DSA Observatory – a hub of expertise on the DSA package (амер.). Архів оригіналу за 3 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  55. ↑ DSA in Perspective Seminar Series. Brussels Privacy Hub. Архів оригіналу за 16 травня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  56. ↑ Keller, Daphne (2022). The DSA's Industrial Model for Content Moderation. Verfassungsblog: On Matters Constitutional (de-DE) . doi:10.17176/20220224-121133-0. Архів оригіналу за 9 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  57. ↑ Douek, Evelyn (10 січня 2022). Content Moderation as Systems Thinking. Harvard Law Review. 136 (4). doi:10.2139/ssrn.4005326. SSRN 4005326.
  58. ↑ Schmon, Christoph (20 січня 2022). DSA: EU Parliament Vote Ensures a Free Internet, But a Final Regulation Must Add Stronger Privacy Protections. Electronic Frontier Foundation (англ.). Архів оригіналу за 8 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  59. ↑ EU: Put Fundamental Rights at Top of Digital Regulation. Human Rights Watch (англ.). 7 січня 2022. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  60. ↑ Amnesty International Position on the Proposals for a Digital Services Act and a Digital Markets Act. European Institutions Office (брит.). 30 березня 2021. Архів оригіналу за 4 лютого 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  61. ↑ Nicotra, Luca (24 лютого 2022). Could the EU be on the cusp of a Paris Agreement For The Internet?. www.euractiv.com (брит.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  62. ↑ Smalley, Suzanne (27 жовтня 2023). European Commission misfires in initial DSA enforcement, experts say. The Record. Recorded Future. Процитовано 24 березня 2024.
  63. ↑ Documents (брит.). Архів оригіналу за 19 травня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  64. ↑ How corporate lobbying undermined the EU's push to ban surveillance ads | Corporate Europe Observatory. corporateeurope.org. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  65. ↑ Espinoza, Javier (13 листопада 2020). Google apologises to Thierry Breton over plan to target EU commissioner. Financial Times. Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  66. ↑ Finance Committee Leaders Wyden and Crapo: Biden Administration Must Fight Back Against Discriminatory Digital Trade Policies | The United States Senate Committee on Finance. www.finance.senate.gov (англ.). Архів оригіналу за 23 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  67. ↑ Lawmakers Argue Pending European Tech Laws Disadvantage American Firms. Nextgov.com (англ.). 2 лютого 2022. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022.
  68. ↑ У Telegram прокоментували затримання Дурова: Дотримуємося законів ЄС. Українська правда (укр.). Процитовано 22 січня 2025.
  69. ↑ Ярема, Олена (29 серпня 2024). У Євросоюзі проводять розслідування щодо Telegram через можливе заниження ним кількості користувачів. detector.media (укр.). Процитовано 22 січня 2025.
  70. ↑ Bertuzzi, Luca (25 червня 2021). Digital Brief: Calls for biometrical ban, online marketplaces' threat, Germany's antitrust crusade. www.euractiv.com (брит.). Архів оригіналу за 27 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  71. ↑ Killeen, Molly (25 червня 2021). Media sector eyes opportunity to rebalance relations with online platforms. Euractiv (брит.). Архів оригіналу за 26 червня 2021. Процитовано 29 червня 2021.
  72. ↑ Allen, Asha (29 квітня 2022). The EU's Opaque Policy-Making Has Never Been Clearer. WIRED. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 3 травня 2022.
  73. ↑ Skiera, Bernd; Miller, Klaus; Jin, Yuxi; Kraft, Lennart; Laub, René; Schmitt, Julia (2022). Skiera, Bernd (ред.). The impact of the GDPR on the online advertising market. Frankfurt am Main: Skiera, Bernd. ISBN 978-3-9824173-0-1. OCLC 1303894344.
  74. ↑ Stegrud, Jessica (25 квітня 2022). The EU's Digital Services Act is undermining free speech, Brussels Report. Brussels Report (амер.). Архів оригіналу за 11 жовтня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.

Посилання