Акілле Варці

Акілле Варці італ. Achille Varzi[1][2]
Акілле Вардці на перегонах Тарга Флоріо у 1930 році
Загальна інформація
Національність	італієць
Громадянство	Італія  Королівство Італія
Народження	8 серпня 1904(1904-08-08) Галліате, П'ємонт, Королівство Італія[3][2]
Смерть	1 липня 1948(1948-07-01) Траса Бремгартен, Бремгартен-бай-Берн, Bern Districtd, Берн, Швейцарія[3][2]
Поховання	cemetery of Galliated
Батько	Менотті Вардці
Мати	Піна Коллі Ланці
Дружина	Норма Коломбо
Вебсторінка	Офіційний сайт
Спорт
Вид спорту	Мотоспорт, автоспорт
Команда	Bugatti, Ferrari, Auto Union
Завершення виступів	1 липня 1948
Особисті рекорди	чемпіон Італії з мотоперегонів у класі 350cc (1923) чемпіон Італії з мотоперегонів у класі 500cc (1926)
Нагороди
Акілле Варці у Вікісховищі

Акілле Варці^[4] (італ. Achille Varzi; 8 серпня 1904, Галліате — 1 липня 1948, Бремгартен) — італійський мото- і автогонщик.

Акілле Варці був одним з найкращих автогонщиків 1930-х років, але у найзначніших гонках поступався першістю Таціо Нуволарі. На відміну від нього, Варці вів гонки з холодним розрахунком і лише двічі побував у аваріях, в останній з яких загинув. Розпочав кар'єру у 1920-х роках з мотогонок, вигравши у 1923 році на мотоциклі Garelli підряд 8 гонок, здобувши титул чемпіона Італії у класі 350cc. У 1926 році на мотоциклі Sunbeam Варці виграв чемпіонат Італії у класі 500cc, а у 1929 році став віце-чемпіоном того ж класу на Terzo Bandini^[de].

З 1928 почав виступати на автогонках і вже у 1929 виграв три Гран-Прі на Alfa Romeo P2. Знову ж на Alfa Romeo у 1930 виграв Targa Florio, а на Maserati — Кубок Ачербо у Пескара, Гран-Прі Монца (усі в Італії) та Сан-Себастьяну (в Іспанії). Далі виступав за команду Bugatti (1931/33), вигравши Гран-Прі Франції (1931), Монако, Триполі (1933). На Alfa Romeo Енцо Феррарі, серед іншого, виграв Mille Miglia 1934^[de]. На сезон 1935 перейшов до Auto Union, але практично був усунутий від змагань, оскільки у Третьому Райху за кермом бажали бачити гонщиків-німців. У цей період захопився морфієм, жінками, маючи бурхливий роман з Ільзою Пітч — дружиною його товариша, гонщика Пауля Пітча. Але на виступах у 21 гонці довів, що він є одним з небагатьох гонщиків, що оволоділи технікою їзди на задньомоторному Auto Union. У 1935 йому вдалось виграти Гран-Прі Тунісу, Кубок Ачербо, в 1936 обіграв товариша по команді Ганса Штука на Гран-прі Триполі. З 1937 спорадично брав участь у змаганнях, виступивши у вересні востаннє у Гран-прі Італії. На тренуваннях він обійшов переможця Бернда Роземейєра з Auto Union, а у гонці став шостим. На цей час було відомо, що команда Auto Union не продовжуватиме з ним контракту. Після цього він надовго пропав з поля зору, подолавши наркотичну залежність, знову одружившись.

Акілле Варці повернувся у 1946 році до команди Alfa-Romeo, вигравши Гран-Прі Турину 1946^[it] і зайнявши у решті гонок місця нижче третього. На тренуванні у дощову погоду на трасі Бремгартен Формула-1 — Гран-прі ШвейцаріїГран-Прі Швейцарії 1 липня 1948 його машину занесло. Він отримав смертельні поранення після її перекидання.

Після цього FIA ввела обов'язкове носіння гонщиками шоломів. У Формулі-1 1950 взяла участь команда Scuderia Achille Varzi на Maserati 4CL e 4CLT^[it]. Виграв 23 Гран-Прі.

• Daniele Agrati, Roberto Patrignani: Agrati Garelli — 80 anni di storia (1999) ISBN 8879112031 (італ.)
• Peter Kirchberg, Grand Prix Report AUTO UNION 1934 bis 1939 (1982) ISBN 3879438765 (італ.)

• Офіційний сайт (італ.)