Антоніо Таяні

Антоніо Таяні
італ. Antonio Tajani
Таяні на саміті Європейської народної партії в 2006 р.
Міністр закордонних справ Італії
Нині на посаді
На посаді з	22 жовтня 2022
Президент	Серджіо Матарелла
Прем'єр-міністр	Джорджа Мелоні
Попередник	Луїджі Ді Майо
Голова Європейського парламенту
17 січня 2017 — 3 липня 2019
Попередник	Мартін Шульц
Наступник	Давид Сассолі
Єврокомісар з питань промисловості та підприємництва
9 лютого 2010 — 1 липня 2014
Попередник	Гюнтер Ферхойген
Наступник	Фердінандо Феросі
Єврокомісар з питань транспорту
9 травня 2008 — 9 лютого 2010
Попередник	Жак Барро
Наступник	Сіім Каллас
Депутат Європарламенту від Італії
19 липня 1994 — 9 травня 2008
Президент	Жозе Баррозу
Народився	4 серпня 1953(1953-08-04) (70 років) Рим, Італія
Відомий як	політик, правник, журналіст
Громадянство	Італія
Національність	італієць
Alma mater	Римський університет ла Сапієнца
Політична партія	Вперед, Італіє
У шлюбі з	є
Діти	двоє
Професія	правник
Релігія	християнство
Нагороди
antoniotajani.it
Висловлювання у Вікіцитатах
Медіафайли у Вікісховищі

Анто́ніо Таяні (італ. Antonio Tajani, нар. 4 серпня 1953, Рим) — італійський політичний діяч, голова Європарламенту, єврокомісар з питань промисловості та підприємництва, також один з п'ятьох заступників Голови Європейської Комісії Баррозу. Міністр закордонних справ Італії з 22 жовтня 2022 року в уряді Джорджі Мелоні^[1][2].

Закінчив юридичний факультет Університету «Ла Сапіенца» в Римі, працював на радіо. У 1994 був обраний депутатом Європарламенту; був очільником партії «Вперед, Італіє» в ЄП, а також учасником багатьох комісій та делегацій. У травні 2008 замінив Франко Фраттіні на місці представника Італії в Єврокомісії. За його призначення на посаду комісара з питань транспорту проголосували 507 депутатів Європарламенту; проти — 53.

9 лютого 2010 в оновленому складі Єврокомісії отримав портфель комісара з питань промисловості та підприємництва, а також залишився на посаді віце-очільника ЄК.

17 січня 2017 Антоніо Таяні обраний президентом Європейського парламенту^[3][4]. 22 жовтня 2022 року став міністром закордонних справ Італії в уряді Джорджі Мелоні.

• Захист із права в Римському університеті «Ла Сапієнца».
• 1982: професійний журналіст, редактор відділу парламентських справ тижневика Il settimanale.
• 1982: диктор програми новин Radio 1 телерадіокомпанії RAI.
• 1983: керівник римської редакції газети Il Giornale, що належить родині Сільвіо Берлусконі.
• Спеціальний посланець до Лівану, Радянського Союзу і Сомалі.
• 1994: речник прем'єр-міністра Італії Сільвіо Берлусконі.
• 2001: депутат Римської міської ради.
• З 2002: заступник голови Європейської народної партії.

• Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (Україна, 4 вересня 2023) — за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку державного суверенітету та територіальної цілісності України, популяризацію Української держави у світі^[5].

• Європарламентська біографія Антоніо Таяні (в тому числі промови, запити і пропозиції)
• Antonio Tajani, Official Media Gallery [Архівовано 27 квітня 2011 у Wayback Machine.]
• http://expres.ua/news/2017/01/26/224880-poroshenko-zvernuvsya-novoobranogo-prezydenta-yevroparlamentu [Архівовано 26 січня 2017 у Wayback Machine.]

п о р Чинні міністри закордонних справ країн Європи  Європейського Союзу (Жозеп Боррель)  Австрії (Александер Шалленберг) •  Албанії (Ольта Джачка) •  Андорри (Марія Убах Фонт) •  Бельгії (Аджа Лябіб) •  Білорусі (Сергій Алейник) •  Болгарії (Димитр Главчев) •  Боснії і Герцеговини (Ельмедин Конакович) • Ватикану (Пол Річард Галлахер) •  Великої Британії (Девід Леммі) •  Греції (Георгос Герапетрітіс) •  Данії (Ларс Люкке Расмуссен) •  Естонії (Маргус Тсахкна) •  Ірландії (Міхал Мартін) •  Ісландії (Тордіс Колбрун Рейкфьорд Гильфадоттір) •  Іспанії (Хосе Мануель Альбарес) •  Італії (Антоніо Таяні) •  Латвії (Байба Браже) •  Литви (Ґабріелюс Ландсберґіс) •  Ліхтенштейну (Домінік Гаслер) •  Люксембургу (Жан Ассельборн) •  Мальти (Єн Борґ) •  Молдови (Ніку Попеску) •  Монако (Ізабель Берро) •  Нідерландів (Вопке Гукстра) •  Німеччини (Анналена Бербок) •  Норвегії (Аннікен Гуйтфельдт) •  Північної Македонії (Буяр Османі) •  Польщі (Радослав Сікорський) •  Португалії (Жуан Гомес Кравіньйо) •  Росії (Сергій Лавров) •  Румунії (Лумініца Одобеску) •  Сан-Марино (Лука Беккарі) •  Сербії (Івиця Дачич) •  Словаччини (Юрай Бланар) •  Словенії (Таня Файон) •  Угорщини (Петер Сіярто) •  України (Дмитро Кулеба) •  Фінляндії (Еліна Валтонен) •  Франції (Стефан Сежурне) •  Хорватії (Гордан Грлич Радман) •  Чехії (Ян Ліпавський) •  Чорногорії (Ранко Кривокапич) •  Швейцарії (Ігнаціо Кассіс) •  Швеції (Тобіас Більстрем)

п о р Голови Європейського парламенту Голови Загальної асамблеї, 1952—1958 Поль-Анрі Спаак · Альчіде де Гаспері · Джузеппе Пелла · Ганс Фурлер Голови Парламентської асамблеї, 1958—1962 Робер Шуман · Ганс Фурлер Голови парламенту, що призначається, 1962—1979 Гаетано Мартіно · Жан Дювьєсар · Віктор Лееманс · Ален Поер · Маріо Шельба · Вальтер Берендт · Корнеліс Беркхаувер · Жорж Спеналь · Еміліо Коломбо Голови виборного парламенту, з 1979 Сімона Вейль · Піт Данкерт · П'єр Пфлімлен · Чарльз Генрі Пламб · Енріке Барон Креспо · Егон Клепш · Клаус Генш · Хосе Марія Хіль-Роблес Хіль-Дельгадо · Ніколь Фонтен · Пет Кокс · Жозеп Боррель · Ганс-Герт Петтерінг · Єжи Бузек · Мартін Шульц · Антоніо Таяні · Давид Сассолі · Роберта Мецола

п о р Друга комісія Баррозу (2010—2014) Президент: Жозе Мануел Баррозу Перший віце-президент: Кетрін Ештон Закордонні справи і політика безпеки Кетрін Ештон Юстиція, фундаментальні права та громадянство Вів'єн Редінг (2010—2014) Мартіна Райхертс (2014) Конкуренція Хоакін Альмунія Транспорт Сіім Каллас Цифрові технології Нелі Крус Промисловість та підприємництво Антоніо Таяні (2010—2014) Фердінандо Неллі Феросі (2014) Міжінституційні відносини та адміністрування Марош Шефчович Економіка, фінанси та Євро Оллі Рен (2010—2014) Юркі Катайнен (2014) Навколишнє середовище Янез Поточнік Розвиток Андріс Пієбалґс Внутрішній ринок та послуги Мішель Барньє Освіта, культура, багатомовність та молодь Андроула Васіліу Оподаткування, митний союз, аудит та боротьба з шахрайством Альгірдас Шемета Торгівля Карел де Гюхт Охорона здоров'я та права споживачів Джон Даллі (2010—2012) Тоніо Бордж (2012—2014) Дослідження, інновації та наука Маїре Геоґкехан Фінансове планування та бюджет Януш Левандовський (2010—2014) Яцек Домінік (2014) Рибальство та морські справи Марія Даманакі Гуманітарна допомога та кризове реагування Крісталіна Георгієва Енергетика Гюнтер Етінгер Регіональна політика Йоганнес Ган Кліматичні зміни Конні Гедеґорт Розширення та європейська політика сусідства Штефан Фюле Зайнятість, праця та соціальна сфера Ласло Андор Внутрішні справи Сісілія Мальмстрьом Сільське господарство і розвиток сільських районів Дачіан Чолош Захист прав споживачів Невен Міміца

п о р Перша комісія Баррозу (2004—2010) Президент: Жозе Мануел Баррозу Перший віце-президент: Маргот Вальстрьом Міжінституційні відносини та стратегія комунікацій Маргот Вальстрьом Промисловість та підприємництво Гюнтер Ферхойген Юстиція, свобода та безпека Франко Фраттіні (2004—2008) Жак Барро (2008—2010) Транспорт Жак Барро (2004—2008) Антоніо Таяні (2008—2010) Адміністративні справи, аудит та боротьба з шахрайством Сіім Каллас Економіка та фінанси Хоакін Альмунія Внутрішній ринок та послуги Чарлі МакКріві Сільське господарство та розвиток сільських районів Маріанн Фішер Боел Конкуренція Нелі Крус Торгівля Пітер Мандельсон (2004—2008) Кетрін Ештон (2008—2009) Рибальство та морські справи Джо Борг Навколишнє середовище Ставрос Дімас Охорона здоров'я та права споживачів Маркос Кіпріану (2004—2008) Андроула Васіліу (2008—2010) Розвиток та гуманітарна допомога Луї Мішель (2004—2009) Карел де Гюхт (2009—2010) Розширення Оллі Рен Зайнятість, соціальна сфера та рівні можливості Володимир Шпідла Оподаткування та митний союз Ласло Ковач Фінансове планування та бюджет Даля Грибаускайте (2004—2009) Альгірдас Шемета (2009—2010) Закордонні справи та європейська політика сусідства Беніта Ферреро-Вальднер Освіта та культура Ян Фігель Регіональна політика Данута Хюбнер (2004—2009) Павел Самецкі (2009—2010) Енергетика Андріс Пієбалґс Дослідження, інновації та наука Янез Поточнік Цифрові технології Вів'єн Редінг Захист прав споживачів Меглена Кунєва Багатомовність Леонард Орбан

п о р Європейські комісари з питань промисловості та підприємництва   Гвідо Колона ді Паліано (1967—1970) • Альтьєро Спінеллі (1970—1977) • Етьєн Давіньйон (1977—1985) • Карл-Хайнц Нар'єс (1985—1989) • Мартін Бангеман (1989—1999) • Ерккі Лііканен (1999—2004) • Оллі Рен (2004) • Гюнтер Ферхойген (2004—2010) • Антоніо Таяні (2010—2014) • Фердінандо Неллі Феросі (2014) • Ельжбета Беньковська (2014—2019)

п о р Європейські комісари з питань транспорту   Мішель Раскен (1958) • Ламберт Шаус (1958—1967) • Віктор Бодсон (1967—1970) • Альберт Копп (1970—1973) • Карло Скарасціа-Мугноцца (1973—1977) • Річард Бюрк (1977—1981) • Гіоргіос Контогеоргіс (1981—1985) • Стенлі Клінтон Дейвіс (1985—1988) • Карел ван Мірт (1989) • Абель Матутес (1993—1994) • Марселіно Ореха Агірре (1994—1995) • Ніл Кіннок (1995—1999) • Лойола Паласіо (1999—2004) • Жак Барро (2004—2008) • Антоніо Таяні (2008—2010) • Сіім Каллас (2010—2014) • Віолета Булк (2014—2019) • Адіна-Іоана Валеан (з 2019)

У месенджерах Телеграм У соціальних мережах Instagram · Instagram · Facebook · Twitter Генеалогія та некрополістика WikiTree Словники та енциклопедії Велика каталанська енциклопедія · Велика норвезька енциклопедія · Шведська національна енциклопедія · Brockhaus Enzyklopädie · Encyclopedia Treccani · Internetowa encyklopedia PWN Довідкові видання Munzinger IBA · OpenSanctions Нормативний контроль BNB: TajaniAntonio1953- · CONOR.SI: 301250403 · Freebase: /m/05v9gg · GND: 1121726526 · GTAA: 1673299 · ICCU: SBLV272642 · ISNI: 0000000023764100 · LCCN: n83141860 · MAK: 9810702602005606 · PTBNP: 1457210 · SHARE: 324737 · SUDOC: 13775678X · VIAF: 75228901