Ахмет Зогу

Ахмет I Зогу ; Ahmet Zogu
	алб. Ahmet Zogu
	Ахмет I Зогу ; Ahmet Zogu
1 Король Албанії
	1 вересня 1928 — 7 квітня 1939
Попередник	Посаду започатковано
Наступник	Віктор Еммануїл III
1 Президент Албанії
	31 січня 1925 — 1 вересня 1928
Попередник	Посаду започатковано
Наступник	Посаду скасовано
8 Прем'єр-міністр Албанії
	4 грудня 1922 — 5 березня 1924
Попередник	Кшафер Юпі
Наступник	Шефкет Верладжі
13 Прем'єр-міністр Албанії
	6 січня 1925 — 30 січня 1925
Попередник	Іліас Вріоні
Наступник	Посаду скасовано
Народився	8 жовтня 1895; Бургайєт
Помер	9 квітня 1961 (65 років); Париж, Франція
Похований	Паризький цвинтар Тьєd
Відомий як	політик, монарх
Країна	Османська імперія, Незалежна Албаніяd, Князівство Албанія, Албанська республіка, Албанія під владою Німеччини і Албанія
Національність	Албанець
Alma mater	Галатасарайський ліцей
Політична партія	незалежний політик
Батько	Джемал-паша Зогу
Мати	Sadije Toptanid
У шлюбі з	Джеральдіна Аппоньї де Надь-Аппоньї
Діти	Лека Зогу
Релігія	Іслам, сунітської спрямованості
Підпис
	Медіафайли у Вікісховищі

Ахмет Зогу (алб. Ahmet Zogu, до 1922 алб. Ahmed Muhtar bej Zogolli; 8 жовтня 1895 — 9 квітня 1961) — прем'єр міністр (1922—1924), президент (1925—1928), король Албанії (1928—1939).

Життєпис

Ахмед-бей Мухтар Зоголлі народився 8 жовтня 1895 року в фортеці Бургайєт, поблизу Бурреллі. Ахмед Зогу був онуком сільського байрактара Джелял-паші Зоголли^[1] і племінником Ессад-паші Топтані^[2] і третім сином Кемаль-паші Зоголли, намісника області Маті. Зоголли було впливовим феодальним сімейством. Мати Ахмеда — Садія Топтані — була нащадком сестри великого Скандербега.

Освіту Ахмед Зоголла отримав в стамбульському коледжі Галатасарай. А згодом поміняв прізвище Зоголли (Zogolli) на Зогу (що по-албанською означає: «птах»).

У 1911 році успадкував після смерті батька посаду губернатора Маті. На цій посаді підписав в 1912 році декларацію про незалежність Албанії. Брав участь у Першій світовій війні як доброволець на боці Австро-Угорщини. Після повернення в 1919 році на батьківщину, зайнявся політикою. Був губернатором Шкодера (1920—1921), міністром внутрішніх справ (1920, 1921—1924) і військовим міністром (1921—1922).

Під час Червневої революції 1924 року втік з Албанії до Королівства сербів, хорватів і словенців. За його підтримки і за допомогою загону російських емігрантів (під командуванням полковника К. К. Улагая), Зогу зробив в Албанії в грудні 1924 року державний переворот — і з цього часу став одноосібним правителем країни^[3]: з січня 1925 року як президент республіки. 25 серпня 1928 року Ахмед Зогу проголосив себе монархом Албанії, а 1 вересня 1928 року знову обрані Установчі збори затвердили Зогу королем албанців під подвійним гучним ім'ям Зогу I^[4] Скандербег III.

Дотримуючись авторитарних позицій, Зогу, як і повалений ним Фан Нулі, хотів здійснити модернізацію Албанії. Він домігся успіхів у боротьбі з бандитизмом і у викоріненні традицій кровної помсти, сприяв об'єднанню роз'єднаних фісів (кланів, племен) шляхом будівництва доріг, лікарень і шкіл, направляв студентів у європейські університети, створив систему адміністративного поділу, ввів відповідальність чиновників перед міністерством внутрішніх справ і використовував європейські зразки при розробці кодексів кримінального, цивільного і торгового права.

Реформи вимагали фінансової підтримки та технічної допомоги, які Зогу отримував з Італії. У 1925 році італійським компаніям були надані права на розробку родовищ корисних копалин, а Національний банк, який знаходився під італійським контролем, став випускати албанські гроші й виконувати функції казначейства. У Римі було засновано Товариство з економічного розвитку Албанії, яке фінансувало будівництво доріг, мостів та інших громадських об'єктів.

У 1926 році, після ослаблення становища Зогу в результаті потужного повстання на півночі, Італія стала чинити активний вплив на зовнішню політику Албанії. 27 листопада 1926 року в Тирані Італія і Албанія підписали Договір про дружбу і безпеку (т. зв. 1-й Тіранський пакт) терміном на 5 років. Відповідно до договору, обидві країни зобов'язалися зберігати політичний, юридичний і територіальний статус-кво Албанії і не підписувати політичні та військові угоди, що завдають шкоди інтересам іншої сторони. Через рік, 22 листопада 1927 року, був підписаний Договір про оборонний союз (т. зв. 2-й Тіранський пакт) терміном на 20 років, після чого з Італії надійшло озброєння і прибули інструктори для модернізації албанської армії, яка налічувала в той час 8 тис. солдатів.

Всупереч політичному і економічному тиску з боку італійців, в 1931 році Зогу відмовився відновити 1-й Тіранський пакт. Через рік Зогу відхилив пропозицію про встановлення митного союзу з Італією і вислав багатьох італійських військових радників, а в 1933 році закрив італійські школи. Маневри італійських військових кораблів біля Дурреса в червні 1934 року не допомогли отримати нові концесії в Албанії.

19 березня 1936 року було підписано ще одну угоду між Італією та Албанією, що передбачала встановлення більш тісних фінансових і торгових відносин. Взамін на списання заборгованостей по раніше виданим кредитам і надання нової позики (в 9 млн албанських франків) і кредиту (в 3,5 млн албанських франків), Албанія зобов'язалася повернути італійських військових радників і цивільних інструкторів в державний апарат і армію. Італії надавалися нові нафтові й гірничорудні концесії, право на розвідку корисних копалин і спорудження ряду військових укріплень. Знімалися всі обмеження на ввезені в країну італійські товари.

Курс на стабільний розвиток, проголошений Зогу в 1925 році, був перерваний в квітні 1939 року, після окупації Албанії Італією. Цьому передував, фактично ультиматум з вимогою встановлення італійського протекторату над Албанією. Після окупації країни Зогу втік до Греції, потім переїхав до Лондона^[5] , а прем'єр-міністром окупаційного уряду був призначений його давній ворог Шефкет Верладжі.

На життя Ахмета Зогу було скоєне понад 50 замахів^[6].

Останні роки жив у Парижі на кошти дружини Жеральдіни, яка писала детективні романи і мемуари. У 2012 році останки короля були урочисто перепоховані в Тирані. На церемонії перепоховання були присутні президент, прем'єр-міністр країни, представники албанського, чорногорського, російського монарших будинків. Салі Беріша відзначив роль Зогу в становленні національної державності. Головній вулиці албанської столиці було повернуто найменування «Бульвар Зогу».

Примітки

↑ Фрашери, Кристо (1964). . История Албании (краткий обзор). Тирана.
↑ Elsie, Robert (2003). Historical dictionary of Albania. The Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-6188-6, 978-0-8108-7380-3.. {cite book}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)
↑ При цьому він порвав відносини з колишнім своїм покровителем Верладжі
↑ А не «Ахмед I»
↑ Королівську пару супроводжував до Лондону Ян Флемінг
↑ https://web.archive.org/web/20171201034233/http://muzey-factov.ru/tag/rulers. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. {cite web}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

Посилання

[1] Фрашери, Кристо (1964). . История Албании (краткий обзор). Тирана.

[2] Elsie, Robert (2003). Historical dictionary of Albania. The Scarecrow Press. ISBN 978-0-8108-6188-6, 978-0-8108-7380-3.. {cite book}: Перевірте значення |isbn=: недійсний символ (довідка)

[3] При цьому він порвав відносини з колишнім своїм покровителем Верладжі

[4] А не «Ахмед I»

[5] Королівську пару супроводжував до Лондону Ян Флемінг

[6] ttps://web.archive.org/web/20171201034233/http://muzey-factov.ru/tag/rulers. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. {cite web}: Пропущений або порожній |title= (довідка)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]