Вранє

Місто Вранє;
	Герб
	Вранє
Основні дані
Країна	Сербія
Регіон	Пшинський округ
Агломерація	83 524 (2011)
Населення	55 138 (2011)
Площа	860 км²
Поштові індекси	17500
Часовий пояс	UTC+1
Літній час	влітку UTC+2
Автомобільний код	VR
Географічні координати	42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д.Координати: 42°33′15″ пн. ш. 21°53′50″ сх. д. / 42.55417° пн. ш. 21.89722° сх. д.
Висота над рівнем моря	487 м
Місцева влада
Мер міста	Слободан Міленкович
Вебсторінка	www.vranje.org.rs
Карта
	<img src="https://maps.wikimedia.org/img/osm-intl,9,42.554166666667,21.897222222222,300x300.png?lang=uk" width="300" height="300" decoding="async" srcset="https://maps.wikimedia.org/img/osm-intl,9,42.554166666667,21.897222222222,300x300@2x.png?lang=uk 2x" alt="Мапа">
	; Вранє
	Вранє у Вікісховищі

Вра́нє (серб. Врање, Vranje; МФА: [ʋrâɲɛ]^ⓘ) — місто та муніципалітет на півдні Сербії, адміністративний центр Пчинського округу.

У місті, за переписом 2011 року, проживає 55 138 жителів. Уперше згадується в 1093 році, але до складу сербської держави увійшло в 1207 році. У 1455 році завойоване османською армією. В епоху панування турків місто мало стратегічне значення: перебувало на перетині торгових шляхів Сербія — Македонія — Болгарія. Визволене в 1878 році. Після Другої світової війни місто стало промисловим осередком, а також залізничним вузлом. Нині місто — економічний, політичний та культурний центр Пчинського округу. Місто лежить на лівому березі Південної Морави. В місті дислокується штаб 4-ї бригади Сухопутних військ Сербії.

Історія

Першу письмову згадку про місто Вранє залишила Анна Комніна, візантійська принцеса, старша дочка імператора Візантії Олексія I Комніна і Ірини Дукенище, описуючи завоювання свого батька.

Інша згадка датована 1193 роком, коли великий жупан Рашки Стефан Неманя проголосив незалежність Сербії від Візантії. Однак до складу Сербської держави Вранє увійшло лише в 1207 році, коли Стефан II Неманич взяв під контроль це місто.

Після розпаду середньовічної сербської держави, Вранє стало самостійною державою під управлінням кесаря Угліше — Господаря Вранє, Пряшева і Куманова. Ця держава проіснувала аж до битви на Косовому полі, після якої Вранє включили до складу залежної від Османської імперії Сербської держави під орудою Стефана Лазаревича. 14 червня 1445 року турки захопили місто і тримали його під своїм контролем аж до 31 січня 1878 року, коли його зайняла сербська армія під командуванням Йована Белімарковіча. На початку XX століття населення міста налічувало близько 12 000 мешканців.

У ході Балканських і двох світових воєн Вранє знову був об'єктом для завоювань. Під час Першої балканської війни в 1912 році тут проводилася військова операція проти османської армії під особистим командуванням короля Петра I Карагеоргійовича. У Першу світову війну болгари окупували Вранє в ніч проти 17 жовтня 1918 року. Через два роки місто визволили.

Під час Другої світової війни німці захопили Вранє та передали його під управління тоді ще союзної болгарської держави. За чотири роки окупації в місті розстріляли близько 700 осіб. У бойових діях при визволенні міста брали участь 12 000 солдатів. Місто визволили 7 вересня 1944 року.

Населення

У етнічному складі населення Вранє більшість становлять серби — за даними останнього перепису (2011), їхня питома частка становила 91,7 %. Численною є громада ромів (4,99 % загалу). Також у місті проживають болгари, македонці, чорногорці, хорвати, албанці, словаки, словенці, українці та представники інших етносів.

Більшість вірян належать до православних церков. У місті діє єпархіальне управління Сербської православної церкви.

Динаміку зміни чисельності міського населення демонструє таблиця, наведена нижче:

Рік/Роки	Населення, мешканців	Рік	Населення, мешканців	Рік/Роки	Населення, мешканців	Рік	Населення, мешканців
1093	3900	1386	5800	1800	10 564	1878	15 875
1900	27 586	1905	34 110	1910	39 487	1921	48 817
1948	11 252	1953	13 465	1961	17 999	1971	28 613
1981	44 094	1991	51 818	2002	56 458	2011	55 138^[1]

Етнічний склад за переписом 2011-го року^[2]
Національність		%
Серби	91,70
Роми	4,99
Болгари	0,83
Македонці	0,39
Чорногорці	0,08
Горанці	0,08
Хорвати	0,05
Югослави	0,03
Мусульмани	0,03
Албанці	0,02
Словаки	0,01
Словенці	0,01
Угорці	0,01
Босняки	0,01
Бунєвці	0,01
Німці	0,01
Русини	0,01
Румуни	0,01
Українці	0,01
Інші	0,07
Невідомо	1,77
Разом: 55.138

Адміністративний поділ

Місто Вранє складається з двох муніципальних утворень: муніципалітета Вранє та селища міського типу Вранска-Баня. До їх муніципальних районів входять такі населені пункти^[3]:

Муніципалітет Вранє

Александровац
Барбарушинце
Барелич
Белі Брег
Боджин Дел
Бресніца
Булєсовце
Буштранє
Вішевце
Власе
Вранє
Вртогош
Голємо Село
Горна Отуља
Горна Жапско
Горна Пуношевце
Горна Требешиње
Горна Нерадовац
Градна
Гумєріште
Давідовац
Добрежанце
Дона Отуля
Дона Жапско
Дона Пуношевце
Дона Требешинє
Дона Нерадовац
Драгобужде
Дрєновац
Дубніца
Дулан
Дупелєво
Златокоп
Катун
Клашніце
Копаняне
Кочура
Крушева
Купінінце
Лалінце
Лєпчинце
Луково
Марганце
Мєчковац
Міджаковце
Міджовце
Міланово
Мілівожце
Моштаніца
Наставце
Нова Брезовіца
Облічка Сєна
Остра Глава
Павловац
Плєчковіца
Ранутовац
Ратаж
Рібінце
Рістовац
Рождаце
Русце
Сікірже
Смілєвич
Содерце
Среднє Дел
Станце
Стара Брезовіца
Стрішак
Стропско
Струганіца
Студена
Суві Дол
Сурдул
Тесовіште
Тібужде
Трстена
Тумба
Фуковац
Фурковіца
Урманіца
Ушевце
Црни Луг
Честелін

смт Вранска-Баня
Бабина Поляна Буяновац Вранска-Баня Дуга Лука Ізумно Клісуріца Корбєвац Корбул Крива Фежа Кумарєво Лєва Ріка Ліповац Нєсврта Паневля Првонек Прєвалац Себевранє Слівніца Старий Глог Топлац Црни Врх

Клімат

Вранє має помірно-континентальний клімат. Найтеплішим місяцем є липень (з середньою температурою 22° C), а найхолоднішим — січень (з середньою температурою 3° С).

Клімат Вранє
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Абсолютний максимум, °C	16,1	21,7	26,0	31,5	32,4	37,0	39,7	38,0	35,6	30,6	25,0	16,0	39,7
Середній максимум, °C	3,0	6,2	11,3	16,7	21,6	24,8	27,3	27,6	24,0	18,0	10,6	4,6	16,3
Середній мінімум, °C	−3,9	−1,8	1,3	5,4	9,6	12,6	13,9	13,8	10,5	6,0	1,8	−2,2	5,6
Абсолютний мінімум, °C	−25	−22	−13	−4,3	0,0	2,3	5,0	4,5	−2,4	−7	−12,6	−17,7	−25
Норма опадів, мм	41.4	43.4	46.0	51.7	65.0	70.9	50.4	38.7	45.4	46.2	62.9	52	614
Джерело: Сербський гідрометеорологічний центр

Відомі люди, пов'язані з містом

Радоє Доманович — сербський сатирик
Борисав Станкович — сербський письменник
Миролюб Євтич — сербський політолог

Міста-побратими

Галерея

Церква Святого Миколи
Пам'ятник Бориславу Станковичу
Біля дому Борислава Станковича
Карта-мозаїка на площі міста
Національний музей у місті Вранє
Хамам

Панорама міста

Примітки

↑ «Књига 9». Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.
↑ Етничка структура након пописа 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 22 березня 2017.
↑ Попис становништва, домаћинстава и станова 2011. у Републици Србији. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 березня 2017.
↑ ^а ^б ВИДЕЛИ ОД ЈАГОДИНЕ: Врање добија излаз на Егејско море. Курир. 2. 10. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.
↑ Лазић, Никола (Октобар 2010). Градоначелник на камили. Врањске (Врање). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.
↑ Успостављени пријатељски односи између Врања и Велења. Југмедиа. 19. 9. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.
↑ Miasta partnerskie i zaprzyjaźnione Nowego Sącza. Urząd Miasta Nowego Sącza (пољском). Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 1. 8. 2013..
↑ Побратимили се Врање и грчки град Трикала. 19. 3. 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 1. 12. 2013.
↑ Село Брјуховецко добило српског побратима. 9tv.ru. Руска реч. Процитовано 1. 12. 2013..

Література

Вукановић, Татомир (1978). Врање - етничка историја и културна баштина врањског гравитационог подручја у доба ослобођења од Турака 1878. Раднички универзитет у Врању. с. 4–5. (серб.)
М. Костић (1969). Јужно Поморавље - Економско-географске одлике. Лесковачки зборник књ. 9. с. 195–202. (серб.)
Ј. Ф. Трифуновски. Врањска котлина, књ. 1. с. 11. (серб.)
О. Костић. Грделичка клисура и Врањска котлина. Природни услови, ерозија и шумска привреда. с. 45. (серб.)
М. Костић (1968). Врањско-Бујановачка котлина, књ. 4. Врањски гласник. с. 185–186. (серб.)
Ј. Ф. Трифуновски (1954). Врање. Годишен зборник на Филозовскитот факултет на Универзитетот во Скопје, кн. 7. с. 123. (серб.)

[1] «Књига 9». Становништво, упоредни преглед броја становника 1948, 1953, 1961, 1971, 1981, 1991, 2002, подаци по насељима. webrzs.stat.gov.rs. Београд: Републички завод за статистику. мај 2004. ISBN 86-84433-14-9.

[2] Етничка структура након пописа 2011. Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 22 березня 2017.

[3] Попис становништва, домаћинстава и станова 2011. у Републици Србији. Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 22 березня 2017.

[pobratimi-4] а ^б ВИДЕЛИ ОД ЈАГОДИНЕ: Врање добија излаз на Егејско море. Курир. 2. 10. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.

[5] Лазић, Никола (Октобар 2010). Градоначелник на камили. Врањске (Врање). Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.

[6] Успостављени пријатељски односи између Врања и Велења. Југмедиа. 19. 9. 2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 1. 12. 2013.

[Nowy_Sącz_twinnings-7] Miasta partnerskie i zaprzyjaźnione Nowego Sącza. Urząd Miasta Nowego Sącza (пољском). Архів оригіналу за 23 травня 2013. Процитовано 1. 8. 2013..

[pobratimi2-8] Побратимили се Врање и грчки град Трикала. 19. 3. 2012. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 1. 12. 2013.

[9] Село Брјуховецко добило српског побратима. 9tv.ru. Руска реч. Процитовано 1. 12. 2013..

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]