Давньотюркська рунічна писемність (тюр.Orhun Yazıtları, кит.鄂尔浑文字) — писемність, що застосовувалася для записів на тюркських мовах в VIII—XII століттях.
Орхонська писемність — являла собою писемність єдиної літературної мови (наддіалектне койне) того часу, яка зазвичай називається мовою орхоно-єнісейських написів. Виділяються 7 груп: ленсько-прибайкальська, єнісейська, монгольська, алтайська, східно-туркестанська, середньоазійська, східно-європейська. Відповідно, вони належать племінному союзу куриканів, Киргизькому каганату, Східно-тюркському каганату, Західно-тюркському каганату, Уйгурському каганату в Монголії, Уйгурській державі в Східному Туркестані, булгарам, хозарам та печенігам.
Знаки
Орхоно-Єнісейський алфавіт (класичний період)
Використання
Символи
Транслітерація и транскрипція
голосні
A
/a/, /e/
I
/ɯ/, /i/, /j/
O
/u/, /o/, /w/
U
/ø/, /y/, /w/
приголосні
які поєднуються
з голосними: (¹) — заднього, (²) — переднього рядів
Thomsen Vilhelm Ludvig Peter. Inscriptions de l'Orkhon déchiffrées. Helsingfors, 1896.
Щербак А. М. Тюркская руника: происхождение древнейшей письменности тюрок, границы её распространения и особенности использования / А. М. Щербак; Институт лингвистических исследований РАН. — СПб.: Наука, 2001. — 152 с. — 1 000 экз. — ISBN 5-02-028472-6.
1класифікація мови або мовної групи спірна; 2 застосування терміну «мова» суперечливо (див. Проблема «мова чи діалект»); † мертві, які розділились чи змінились; (†) можливо вимерлі мови; ‡ змішані мови