Джуліо Натта

Джуліо Натта
італ. Giulio Natta
Народився26 лютого 1903(1903-02-26)
Porto Mauriziod, Імперія, Лігурія, Італія[1][2]
Помер2 травня 1979(1979-05-02) (76 років)
Бергамо, Італія[1]
·хвороба Паркінсона
КраїнаІталія Італія
Діяльністьхімік, винахідник, викладач університету
Alma materМіланський технічний університет
ГалузьОрганічна хімія
ЗакладМіланський технічний університет, Римський університет
ЧленствоАкадемія наук СРСР
Французька академія наук
Російська академія наук
Національна академія наук Італіїd
Туринська академія наук[1]
Нагороди
Особ. сторінкаgiulionatta.it
CMNS: Джуліо Натта у Вікісховищі

Джуліо́ На́тта (італ. Giulio Natta; 26 лютого 1903, Імперія — 2 травня 1979, Бергамо) — італійський хімік-органік. Іноземний член АН СРСР (1966). Нагороджений Великою золотою медаллю ім. М. В. Ломоносова (1969).

Біографія

У 1924 році закінчив Міланський технічний університет; з 1925 року працював там же асистентом. З 1927 року — професор загальної хімії. У 1933—1935 роках — директор інституту загальної хімії при університеті в Павії. У 1935—1937 роках — декан фізико-хімічного факультету Римського університету. З 1938 року — директор інституту промислової хімії при Міланському технічному університеті.

Основні роботи

Перші наукові роботи Натта були присвячені вивченню структур твердих тіл, в тому числі структур каталізаторів і деяких органічних полімерів. У 1938 році почав дослідження, пов'язані з виробництвом синтетичного каучуку, і вперше здійснив поділ бутадієна і бутена-1. У 1954 році відкрив метод стереоспеціфічної полімеризації. У 1957 році завдяки дослідженням Натта на промисловій установці отримано ізотактичний поліпропілен. Результатом інших його робіт стало створення нових типів еластомерів. Внесок Натта і його школи в хімію полімерів полягає у відкритті нового класу полімерів з впорядкованою структурою — стереорегулярних полімерів.

Нобелівська премія

У 1963 році отримав Нобелівську премія з хімії спільно з німецьким хіміком Карлом Ціглером: «За відкриття у галузі хімії та технології високомолекулярних полімерів»

Примітки

  1. ↑ а б в www.accademiadellescienze.it
  2. ↑ Istituto dell'Enciclopedia Italiana Enciclopedia on line

Див. також

  • Каталізатор Ціглера — Натта
Антуан Лоран Лавуазьє Це незавершена стаття про хіміка.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.