Герард 'т Гофт
Герард 'т Гофт (нід. Gerardus (Gerard) 't Hooft) (нар. 5 липня 1946, Ден-Гелдер, Нідерланди) — нідерландський фізик у галузі дослідження елементарних частинок. Лауреат Нобелівської премії з фізики 1999 року разом зі своїм вчителем Мартінусом Вельтманом за прояснення квантової структури електро-слабкої взаємодії. Родич іншого нідерландського Нобелівського лауреата з фізики Фріца Церніке.
Біографія
Закінчив навчання з фізики та математики в Утрехтському університеті в 1966 році. Здобув докторський ступінь з теоретичної фізики в 1969 році. В 1972—1974 роках працював у ЦЕРНі. Після недовгого перебування у Гарварді та у Стенфорді в 1977 році призначений професором фізики в Утрехтському університеті. Був запрошеним професором у Каліфорнійському технічному інституті (1981), університетах Бостона (1989) та Дьюка (1989).
У 1993 р. висунув гіпотезу голографічного принципу побудови Всесвіту, який, однак, не знаходить свого підтвердження[6].
Див. також
- 9491 Туфт — астероїд, названий на честь вченого[7].
- Супердетермінізм
Примітки
- ↑ Gerardus 't Hooft — Nobel Foundation.
- ↑ Munzinger Personen
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #133780333 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ NNDB — 2002.
- ↑ Учёные выяснили, является ли Вселенная голограммой. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 грудня 2015.
- ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.
Це незавершена стаття про науковця. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Посилання
- Інформація на сайті Нобелівського комітету [Архівовано 17 жовтня 2010 у Wayback Machine.]