Лоран Фабіус

Лоран Фабіус
Лоран Фабіус
Лоран Фабіус
Міністр закордонних і європейських справ Франції
16 травня 2012 — 11 лютого 2016
ПрезидентФрансуа Олланд
ПопередникАлен Жюппе
НаступникЖан-Марк Еро
Прем'єр-міністр Франції
17 липня 1984 — 20 березня 1986
ПрезидентФрансуа Міттеран
ПопередникП'єр Моруа
НаступникЖак Ширак

Народився20 серпня 1946(1946-08-20) (78 років)
Париж, Франція
Відомий якполітик, дипломат, лектор, міністр закордонних справ
КраїнаФранція
Alma materліцей Людовика Великого, Вища нормальна школа, Національна школа адміністрації (1973), Інститут політичних досліджень (1968) і ліцей Жансон-де-Саї
Політична партіяСоціалістична партія
БатькоAndré Fabiusd
У шлюбі зФрансуаза Кастро (розведений)
ДітиThomas Fabiusd, Victor Fabiusd і David Fabiusd
Нагороди
Національний орден за заслуги в званні Великого Хреста орден Зірки Румунії великий офіцер ордена Почесного легіону Knight of the National Order of Quebec Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Великий хрест ордена «За заслуги перед Польщею» Командорський Хрест із зіркою ордена Відродження Польщі Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Великий хрест ордена Сонця Перу Grand Officer of the National Order of Mali

honorary doctor of the Nankai Universityd (2016)

Лора́н Фа́біус (фр. Laurent Fabius; нар. 20 серпня 1946(19460820), Париж) — французький політик, член Соціалістичної партії (PS), колишній прем'єр-міністр Франції (19841986). Став прем'єр-міністром в 37 років, наймолодшим за всю історію П'ятої республіки.

16 травня 2012 був призначений міністром закордонних і європейських справ Франції в новому уряді соціалістів Жана-Марка Еро та перебував на посаді до 11 лютого 2016.

Біографія

Лоран Фабіус народився 20 серпня 1946 року в Парижі в сім'ї багатого артдилера ашкеназького єврея Андре Фабіуса і його дружини Луїзи (уродж. Мортімер). Має двох синів від колишньої дружини продюсера Франсуази Кастро.

Після закінчення одного з найпрестижніших вищих навчальних закладів Франції, Вищої школи адміністрації, Фабіус працював аудитором Державної ради. Був вперше обраний в Національні збори в 1978 році від Соціалістичної партії (СПФ). Незабаром після цього він увійшов у коло наближених лідера соціалістів Франсуа Міттерана. Коли Міттеран був обраний президентом в 1981 році, Лоран Фабіус став міністром бюджету, а через два роки — прем'єр-міністром. Він виступав за «новий» французький соціалізм, відкритий ринковій економіці. Вийшов у відставку після поразки соціалістів на парламентських виборах 1986 року.

Фабіуса, як і Жоспена, розглядали як наступника Міттерана. Однак, він не зміг стати першим секретарем СПФ на з'їздах 1988 і 1990 років, попри підтримку самого Міттерана. 1988 року в 41 рік став наймолодшим президентом Національних зборів. У 1992 врешті-решт став першим секретарем СПФ, але пішов після розгромної поразки на парламентських виборах 1993 року.

Хоча Фабіус був символом сучасного французького соціалізму, його політичне ім'я сильно постраждало після скандалу з трансфузією зараженої вірусом СНІДу крові. Будучи виправданий в суді, він залишився замішаний у скандалі в громадській думці. Фабіус знову став президентом Національних зборів у 1997, потім міністром економіки (20002002) в кабінеті Ліонеля Жоспена. Після відходу Жоспена з політики Фабіус без успіху намагався стати секретарем СПФ, після чого заявив, що він змінив свої погляди і увійшов в ліве крило партії.

Він очолював табір соціалістів, які виступали проти ратифікації Європейської конституції, але 1 грудня 2004 СПФ висловилася за Конституцію. Однак, Фабіус і після цього виступав у таборі противників Конституції і його навіть розглядали як лідера руху. Коли французи проголосували проти Європейської конституції на референдумі 2005 року, йому дозволили залишитися в партії, але позбавили посади в Національному виконавчому комітеті партії. 2007 року разом із Сеголен Руаяль і Домініком Стросс-Каном претендував на місце кандидата в президенти від СПФ, але при голосуванні відстав від обох.

Фабіус свого часу перебував у близьких стосунках з моделлю Карлою Бруні, нинішньою дружиною Саркозі.

Нагороди

Див. також

Посилання