Арман Фальєр

Арман Фальєр
фр. Armand Fallières Редагувати інформацію у Вікіданих
Президент Франції
18 лютого 1906 — 18 лютого 1913
ПопередникЕміль Лубе
НаступникРаймон Пуанкаре
Народився6 листопада 1841(1841-11-06)[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мезен Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер22 червня 1931(1931-06-22)[1][2][…] (89 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Ланн Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованийМезен Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якполітик, адвокат, правник Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Франція Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПравничий факультет Паризького університетуd і Тулузький університет Редагувати інформацію у Вікіданих
Політична партіяDemocratic Republican Allianced Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зJeanne Fallièresd Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиAndré Fallièresd Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Андрія Первозванного Collar of the Order of Charles III орден Серафимів knight of the Order of Saints Maurice and Lazarus Великий магістр ордена Почесного легіону Королівський Вікторіанський ланцюг Кавалер ордена Слона
 Роботи у Вікіджерелах
 Медіафайли у Вікісховищі

Арма́н Фальє́р (фр. Armand Fallières фр. вимова: [aʁmɑ̃ faljɛʁ]; 6 листопада 1841, Мезен, департамент Лот і Гаронна, — 22 червня 1931, Мезен, департамент Лот і Гаронна) — французький державний діяч, президент Франції (Третя республіка, 1906—1913).

Біографія

Дід був ковалем, батько — землеміром та судовим приставом. Почав займатися політичною діяльністю з 1870-х років. У 1883 р. нетривалий час перебував на посаді прем'єр-міністра. Потім протягом 16 років обіймав різні міністерські посади. У 1899 році, після обрання Еміля Лубе на посаду президента республіки, змінив його на посаді голови Сенату, а у 1906 році змінив Еміля Лубе на посаді президента Франції, перемігши на виборах Поля Думера.

Брав активну участь в укріпленні Антанти, але був рішучім противником війни з Німеччиною. Офіційно зустрівся з імператором Миколаю Другим у Шербурі. Залишаючи посаду у 1913 році (після закінчення семирічного терміну перебування на посаді та відмови балотуватися на наступний термін), він заявив маючи на увазі жорстку анти-німецьку позицію свого наступника Раймона Пуанкаре: «Я залишаю місце війні». Ці слова були пророчими, адже Перша світова війна розпочалась вже 1914 року.

Був рішучим противником смертної кари та на посаді президента помилував багатьох засуджених до страти злочинців.

Примітки

  1. ↑ а б senat.fr
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б Sycomore / Assemblée nationale

Література

  • Stéphane Baumont, Fallières ou la République de la province, Éché, 1988.
  • Hubert Delpont et Janine Dréano-Sestacq, Fallières, la République aux champs, AVN, 1996, 258 pages.
  • Frédéric Lavignette, L'affaire Liabeuf. Histoires d'une vengeance, Fage éditions, 2011.
Попередник: Президент Франції
Наступник:
Еміль Лубе
Раймон Пуанкаре
Політика Франції Це незавершена стаття про французького політика чи політикиню.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.