Мішель Ідальго
![]() | |||||||||||||||||||||||||||||
![]() | |||||||||||||||||||||||||||||
Мішель Ідальго у 2009 році | |||||||||||||||||||||||||||||
Особисті дані | |||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Народження | 22 березня 1933 | ||||||||||||||||||||||||||||
Леффренкук, Франція | |||||||||||||||||||||||||||||
Смерть | 26 березня 2020[1][2][…] (87 років) ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||
8th arrondissement of Marseilled, Марсель[4][2][5] ![]() | |||||||||||||||||||||||||||||
Зріст | 168 см | ||||||||||||||||||||||||||||
Вага | 68 кг | ||||||||||||||||||||||||||||
Громадянство | ![]() ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||
Позиція | півзахисник | ||||||||||||||||||||||||||||
Юнацькі клуби | |||||||||||||||||||||||||||||
?-1952 | ![]() | ||||||||||||||||||||||||||||
Професіональні клуби* | |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
Національна збірна | |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
Тренерська діяльність** | |||||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||
Звання, нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||
Нагороди | |||||||||||||||||||||||||||||
* Ігри та голи за професіональні клуби | |||||||||||||||||||||||||||||
** Тільки на посаді головного тренера. | |||||||||||||||||||||||||||||
Міше́ль Ідальго́ (фр. Michel Hidalgo; 22 березня 1933, Леффренкук — 26 березня 2020, Марсель) — французький футболіст, що грав на позиції півзахисника. Виступав, зокрема, за «Реймс» та «Монако», з якими став триразовим чемпіоном Франції, а також по два рази вигравав національний Кубок та Суперкубок. Забив один з голів у фіналі першого в історії розіграшу Кубка європейських чемпіонів.
По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. Тренував національну збірну Франції, з якою вперше в історії триколірних став чемпіоном Європи.
Клубна кар'єра
Народився 22 березня 1933 року в місті Леффренкук. Вихованець футбольної школи клубу «УС Норманд».
У дорослому футболі дебютував 1952 року виступами за «Гавр», в якому провів два сезони, взявши участь лише у 47 матчах чемпіонату.
1954 року перейшов до «Реймса», у складі якого вперше став чемпіоном та володарем Суперкубка Франції у 1955 році, а потім у 1956 році разом зі своєю командою в першому розіграші Кубка європейських чемпіонів дійшов до фіналу, де грав у вирішальному матчі з мадридським «Реалом». У тому фіналі на 10-й хвилині рахунок був уже 2:0 на користь французів, але до 30-ї хвилини іспанці відіграли обидва м'ячі. У другому таймі на 62-й хвилині саме Ідальго знову вивів «Реймс» вперед, але в підсумку переміг «Реал», забивши у ворота «Реймса» ще два м'ячі.
У наступному році Ідальго перейшов в клуб «Монако». З «монегасками» він завоював ще два титули чемпіона Франції, двічі виграв Кубок Франції і одного разу національний Суперкубок. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Монако» у 1966 році.
Єврокубки
Провів 3 сезони у клубних турнірах під егідою УЄФА, і всі в Кубку чемпіонів. У 10 матчах він забив 1 гол (у першому фіналі першого розіграшу 1955-56) мадридському «Реалу» в складі «Реймса», тогочасного гранда французького клубного футболу. Ще два євросезони Ідальго виступав у формі «Монако».
Статистика виступів у єврокубках
Сезон | Клуб | Турнір | Досягнення | Матчі | Перемоги | Нічиї | Поразки | Голи |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1955-56 | ![]() |
Кубок чемпіонів | ![]() |
4 | 3 | 0 | 1 | 1 |
1961-62 | ![]() |
Кубок чемпіонів | 1/16 фіналу | 2 | 0 | 0 | 2 | 0 |
1963-64 | Кубок чемпіонів | 1/8 фіналу | 4 | 1 | 1 | 2 | 0 | |
ВСЬОГО | ![]() |
1 євросезон | 4 | 3 | 0 | 1 | 1 | |
![]() |
2 євросезони | 6 | 1 | 1 | 4 | 0 | ||
ВСЬОГО за кар'єру | 3 євросезони | 10 | 4 | 1 | 5 | 1 |
Усі матчі та голи Мішеля Ідальго у єврокубках
Усі матчі та голи Мішеля Ідальго у єврокубках | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
№ | Сезон | Турнір | Раунд | Господарі | Рахунок | Гості | Голи | Інше |
1 | 1955-56 | Кубок чемпіонів | 1/8 (1) | ![]() |
0:2 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | |
2 | 1/2 | ![]() |
2:0 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | |||
3 | ![]() |
0:1 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | ||||
4 | Фінал | ![]() |
4:3 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
![]() |
|||
5 | 1961-62 | Кубок чемпіонів | 1/16 | ![]() |
2:3 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | |
6 | ![]() |
3:2 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | ||||
7 | 1963-64 | Кубок чемпіонів | 1/16 | ![]() |
7:2 [Архівовано 24 березня 2017 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | |
8 | ![]() |
1:1 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | ||||
9 | 1/8 | ![]() |
1:0 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— | |||
10 | ![]() |
1:3 [Архівовано 29 жовтня 2016 у Wayback Machine.] | ![]() |
— |
(1) — перший матч;
Виступи за збірну
5 травня 1962 року Мішель провів свій єдиний матч у складі національної збірної Франції — товариську гру проти збірної Італії (1:2)
Кар'єра тренера
Розпочав тренерську кар'єру відразу після завершення ігрової кар'єри, очоливши дублюючу команду «Монако». Також молодий фахівець працював у нижчоліговій «Ментоні» граючим тренером. Пізніше Ідальго став президентом UNFP, французького союзу гравців.
В березні 1976 року був призначений головним тренером збірної Франції. На той момент найвищими досягненнями французького футболу були третє місце на чемпіонаті світі 1958 року і четверте місце на Євро-1960. Відтоді французька команда брала участь лише в одному чемпіонаті світу — в 1966 році, — але посіла останнє місце у групі і жодного разу не пробивалася на чемпіонат Європи. Першим досягненням Ідальго стала перемога у відбірковому турнірі чемпіонату світу 1978 року; однак, приїхавши в Аргентину, французи знову не зуміли вийти з групи.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/2f/Michel_Hidalgo_%281981%29.jpg/200px-Michel_Hidalgo_%281981%29.jpg)
Далі Мішеля Ідальго чекала невдача: команда знову не пройшла відбірковий турнір чемпіонату Європи 1980 року, проте таки вийшла на чемпіонат світу 1982 року, що проходив в Іспанії. Чемпіонат французи почали з поразки від збірної Англії — 1:3, пропустивши перший м'яч вже на 1й хвилині гри, але все-таки вийшли з групи в наступний етап. Далі збірна Франції грала набагато впевненіше і дійшла до знаменитого півфінального матчу зі збірною ФРН, в якому була дуже близька до перемоги. Рахунок відкрили німецькі футболісти, але Мішель Платіні забив гол з пенальті. До кінця другого тайму зберігся рахунок 1:1. Зате в додатковий час, на 92-й хвилині, захисник Франції Маріус Трезор забив другий гол. Після пропущеного м'яча постійні атаки вела збірна ФРН, але на 98-й хвилині збірної Франції вдалася контратака, в якій Ален Жиресс забив третій м'яч. Проте в час, що залишився, німцям вдалося зрівняти рахунок і фінальний свисток зафіксував знову нічию 3:3. Цей півфінал увійшов в історію футболу ще й тому, що в ньому вперше на чемпіонатах світу доля переможця вирішувалася в серії пенальті, і перемогу з рахунком 5:4 здобули німецькі футболісти. А команді Франції довелося грати матч за третє місце зі збірною Польщі. Але навіть склад французів на цей матч показав, що третє місце їх вже не цікавить — не грав ані Мішель Платіні, ані деякі інші провідні французькі футболісти і збірна Польщі перемогла 3:2, ставши третім призером.
Зате вже два роки французи приймали в себе Євро-1984. Груповий турнір збірна Франції пройшла легко, здобувши три перемоги. Потім французи зіграли півфінальний матч зі збірною Португалії. Тут, як і в півфіналі попереднього чемпіонату світу, після другого тайму рахунок був 1:1. На початку додаткового часу португальці вийшли вперед. Зрівняти рахунок французам вдалося лише на 115-й хвилині, це зробив захисник Жан-Франсуа Домерг. А за хвилину до кінця додаткового часу іні забив переможний гол. Здобувши перемогу з рахунком 3:2, збірна Франції вперше вийшла у фінал чемпіонату Європи. Там, 27 червня 1984 на паризькому стадіоні «Парк де Пренс» збірна Франції перемогла збірну Іспанії з рахунком 2:0. Перший м'яч на 57-ій хвилині забив Мішель Платіні, а на останній хвилині гри Брюно Беллон поставив переможну крапку.
Після перемоги в чемпіонаті Європи Мішель Ідальго вирішив покинути пост головного тренера збірної Франції. Наступні два роки він працював технічним директором збірної, а у 1986 році продовжив працювати з марсельським «Олімпіком», де провів 5 років.
Потім Ідальго знову залишив тренерську роботу і став вести футбольну передачу на телебаченні Монако. Але в 2004 році прийняв пропозицію очолити збірну Конго, проте пропрацював у команді менше року.
Статистика виступів
Сезон | Клуб | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | |||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Дивізіон | Ігор | Голів | Ігор | Голів | Турнір | Ігор | Голів | ||
1952—1953 | ![]() |
Дивізіон 1 | 19 | 4 | - | - | - | - | - |
1953—1954 | Дивізіон 1 | 28 | 9 | 4 | 1 | - | - | - | |
1954—1955 | ![]() |
Дивізіон 1 | 23 | 11 | 3 | 1 | ЛК | 2 | 0 |
1955—1956 | Дивізіон 1 | 16 | 8 | 2 | 0 | КЄЧ | 4 | 1 | |
1956—1957 | Дивізіон 1 | 27 | 4 | 3 | 4 | - | - | - | |
1957—1958 | ![]() |
Дивізіон 1 | 30 | 5 | 4 | 2 | - | - | - |
1958—1959 | Дивізіон 1 | 28 | 4 | 2 | 0 | - | - | - | |
1959—1960 | Дивізіон 1 | 34 | 10 | 6 | 1 | - | - | - | |
1960—1961 | Дивізіон 1 | 33 | 5 | 7 | 2 | - | - | - | |
1961—1962 | Дивізіон 1 | 28 | 1 | 6 | 0 | КЄЧ | 2 | 0 | |
1962—1963 | Дивізіон 1 | 38 | 1 | 8 | 0 | - | - | - | |
1963—1964 | Дивізіон 1 | 20 | 0 | 3 | 0 | КЄЧ | 4 | 0 | |
1964—1965 | Дивізіон 1 | 31 | 0 | 4 | 0 | - | - | - | |
1965—1966 | Дивізіон 1 | 14 | 0 | 1 | 0 | - | - | - | |
Всього | 369 | 62 | 53 | 11 | - | 12 | 1 |
Статистика виступів за збірну
![Франція](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/c/c3/Flag_of_France.svg/20px-Flag_of_France.svg.png)
Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
---|---|---|---|---|---|---|---|
5-5-1962 | Флоренція | Італія ![]() |
2 – 1 | ![]() |
товариський матч | - | ![]() |
Усього | Матчів | 1 | Голів | 0 |
Титули і досягнення
Як гравця
Чемпіон Франції (3):
- Володар Кубка Франції (2):
- «Монако»: 1959–60, 1962–63
- Володар Суперкубка Франції (2):
Як тренера
Чемпіон Європи (1):
Примітки
- ↑ а б Michel Hidalgo, emblématique sélectionneur de l'équipe de France de football, est mort
- ↑ а б в Mundo Deportivo — Barcelona: Grupo Godó, 1906. — ISSN 2014-0548
- ↑ а б GeneaStar
- ↑ https://www.francebleu.fr/amp/infos/societe/michel-hidalgo-emblematique-selectionneur-de-l-equipe-de-france-de-football-est-mort-1552045296
- ↑ Fichier des personnes décédées mirror
Посилання
- Мішель Ідальго на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Мішель Ідальго на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Тренерська статистика на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль Мішеля Ідальго на сайті pari-et-gagne.com [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
- Профіль Мішеля Ідальго на сайті Федерації футболу Франції fff.fr [Архівовано 4 листопада 2016 у Wayback Machine.] (фр.)
- Мішель Ідальго на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)