Населення Екваторіальної Гвінеї

Населення Екваторіальної Гвінеї
Ріст чисельності населення країни Ріст чисельності населення країни
Чисельність	740,7 тис. осіб
Густота	30,1 особи/км²
Коефіцієнт міграції	0 ‰
Природний рух
Природний приріст	▲2,51 %
Народжуваність	33,31 ‰
Фертильність	4,57 дітей на 1 жінку
Смертність	8,19 ‰
Смертність немовлят	69,17 ‰
Вікова структура
• до 14 років	40,47 %
• 15–64 років	55,52 %
• старіші за 65 років	4,01 %
Середня тривалість життя	63,85 року
• чоловіків	62,76 року
• жінок	64,97 року
Статева структура
загалом	0,99 чол./жін.
при народженні	1,03 чол./жін.
до 15 років	1,03 чол./жін.
15–64 років	0,99 чол./жін.
після 65 років	0,72 чол./жін.
Етнічні групи
Нація	екваторіальні гвінейці
Мови
Офіційна	іспанська

Населення Екваторіальної Гвінеї. Чисельність населення країни 2015 року становила 740,7 тис. осіб (166-те місце у світі)^[1]. Чисельність гвінейців стабільно збільшується, народжуваність 2015 року становила 33,31 ‰ (32-ге місце у світі), смертність — 8,19 ‰ (89-те місце у світі), природний приріст — 2,51 % (23-тє місце у світі) .

Народжуваність в Екваторіальній Гвінеї, станом на 2015 рік, дорівнює 33,31 ‰ (32-ге місце у світі)^[1]. Коефіцієнт потенційної народжуваності 2015 року становив 4,57 дитини на одну жінку (24-те місце у світі)^[1]. Рівень застосування контрацепції 12,6 % (станом на 2011 рік)^[1].

Смертність в Екваторіальній Гвінеї 2015 року становила 8,19 ‰ (89-те місце у світі)^[1].

Природний приріст населення в країні 2015 року становив 2,51 % (23-тє місце у світі)^[1].

Середній вік населення Екваторіальної Гвінеї становить 19,6 року (194-те місце у світі): для чоловіків — 19,1, для жінок — 20,1 року^[1]. Очікувана середня тривалість життя 2015 року становила 63,85 року (183-тє місце у світі), для чоловіків — 62,76 року, для жінок — 64,97 року^[1].

Вікова структура населення Екваторіальної Гвінеї, станом на 2015 рік, виглядає таким чином:

• діти віком до 14 років — 40,47 % (152 305 чоловіків, 147 454 жінки);
• молодь віком 15—24 роки — 19,55 % (73 728 чоловіків, 71 086 жінок);
• дорослі віком 25—54 роки — 31,74 % (116 937 чоловіків, 118 148 жінок);
• особи передпохилого віку (55—64 роки) — 4,24 % (13 519 чоловіків, 17 884 жінки);
• особи похилого віку (65 років і старіші) — 4,01 % (12 462 чоловіки, 17 220 жінок)^[1].

Густота населення країни 2015 року становила 30,1 особи/км² (153-тє місце у світі)^[1].

Екваторіальна Гвінея середньоурбанізована країна. Рівень урбанізованості становить 39,9 % населення країни (станом на 2015 рік), темпи зростання частки міського населення — 3,12 % (оцінка тренду за 2010—2015 роки)^[1].

Головні міста держави: Малабо (столиця) — 145,0 тис. осіб (дані за 2014 рік)^[1].

п о р Найбільші міста Екваторіальної Гвінеї Оцінка 2010 року.
	№	Назва	Провінція	Населення	№	Назва	Провінція	Населення
Малабо	1	Бата	Літорал	230 469	11	Ньєфанг	Сентро-Сур	5 649
	2	Малабо	Біоко-Норте	179 273	12	Кого	Літорал	5 579
	3	Ебебіїн	Ке-Нтем	33 523	13	Нсок-Нсомо	Ке-Нтем	5 473
	4	Аконібе	Веле-Нзас	14 969	14	Ребола	Біоко-Норте	5 347
	5	Анісок	Веле-Нзас	14 620	15	Мбіні	Літорал	4 829
	6	Евінайонґ	Сентро-Сур	9 012	16	Біджабіджан	Ке-Нтем	4 802
	7	Луба	Біоко-Сур	7 889	17	Нсок	Веле-Нзас	4 361
	8	Монгомо	Веле-Нзас	7 089	18	Айене	Веле-Нзас	4 028
	9	Менгомейен	Веле-Нзас	6 881	19	Палеа	Аннобон	3 690
	10	Мікомесенг	Ке-Нтем	6 432	20	Нкімі	Сентро-Сур	3 460

Річний рівень еміграції 2015 року становив 0 ‰ (99-те місце у світі)^[1]. Цей показник не враховує різниці між законними і незаконними мігрантами, між біженцями, трудовими мігрантами та іншими.

Головні етноси країни: фанг — 85,7 %, бубі — 6,5 %, мдове — 3,6 %, аннобонці — 1,6 %, квасьо (бужеба) — 1,1 %, інші — 1,4 % населення (дані перепису 1994 року)^[1].

Офіційна мова^[2]: іспанська — розмовляє 67,6 % населення країни. Інші поширені мови: французька, фанг, бубі (згідно з даними перепису 1994 року).

Головні релігії й вірування, які сповідує, і конфесії та церковні організації, до яких відносить себе населення країни: номінальне християнство (переважно римо-католицтво) з дотриманням місцевих культів і обрядів^[1].

Рівень письменності 2015 року становив 95,3 % дорослого населення (віком від 15 років): 97,4 % — серед чоловіків, 93 % — серед жінок^[1]. (173-тє місце у світі)^[1].

Забезпеченість лікарняними ліжками у стаціонарах — 2,1 ліжка на 1000 мешканців (станом на 2010 рік)^[1]. Загальні витрати на охорону здоров'я 2014 року становили 3,8 % ВВП країни (149-те місце у світі)^[1].

Смертність немовлят до 1 року, станом на 2015 рік, становила 69,17 ‰ (14-те місце у світі); хлопчиків — 70,21 ‰, дівчаток — 68,09 ‰^[1]. Рівень материнської смертності 2015 року становив 342 випадків на 100 тис. народжень (47-ме місце у світі)^[1].

Екваторіальна Гвінея входить до складу ряду міжнародних організацій: Міжнародного руху (ICRM) і Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRCS), Дитячого фонду ООН (UNISEF), Всесвітньої організації охорони здоров'я (WHO).

Потенційний рівень зараження інфекційними хворобами в країні дуже високий. Найпоширеніші інфекційні захворювання: діарея, гепатит А, черевний тиф, малярія, гарячка денге, сказ (станом на 2016 рік)^[1].

2014 року було зареєстровано 31,6 тис. хворих на СНІД (70-те місце в світі), це 6,16 % населення в репродуктивному віці 15—49 років (11-те місце у світі)^[1]. Смертність 2014 року від цієї хвороби становила приблизно 800 осіб (71-ше місце у світі)^[1].

Частка дорослого населення з високим індексом маси тіла 2014 року становила 16,2 % (129-те місце у світі); частка дітей віком до 5 років зі зниженою масою тіла становила 5,6 % (оцінка на 2010 рік)^[1]. Ця статистика показує як власне стан харчування, так і наявну/гіпотетичну поширеність різних захворювань.

Доступ до облаштованих джерел питної води 2015 року мало 72,5 % населення в містах і 31,5 % в сільській місцевості; загалом 47,9 % населення країни^[1]. Відсоток забезпеченості населення доступом до облаштованого водовідведення (каналізація, септик): в містах — 79,9 %, в сільській місцевості — 71 %, загалом по країні — 74,5 % (станом на 2015 рік)^[1]. Споживання прісної води, станом на 2005 рік, дорівнює 0,02 км³ на рік, або 31,41 тонни на одного мешканця на рік: з яких 80 % припадає на побутові, 15 % — на промислові, 5 % — на сільськогосподарські потреби^[1].

Співвідношення осіб, що в економічному плані залежать від інших, до осіб працездатного віку (15—64 роки) загалом становить 72,9 % (станом на 2015 рік): частка дітей — 67,9 %; частка осіб похилого віку — 5 %, або 20 потенційно працездатних на 1 пенсіонера^[1]. Загалом ці показники характеризують рівень потреби державної допомоги в секторах освіти, охорони здоров'я та пенсійного забезпечення, відповідно. Дані про відсоток населення країни, що перебуває за межею бідності, відсутні. Дані про розподіл доходів домогосподарств в країні відсутні^[1].

Станом на 2013 рік, у країні 300 тис. осіб не має доступу до електромереж; 66 % населення має доступ, у містах цей показник дорівнює 93 %, у сільській місцевості — 48 %^[1]. Рівень проникнення інтернет-технологій низький. Станом на липень 2015 року в країні налічувалось 158 тис. унікальних інтернет-користувачів (167-ме місце у світі), що становило 21,3 % загальної кількості населення країни^[1].

Загальні трудові ресурси 2007 року становили 195,2 тис. осіб (173-тє місце у світі)^[1]. Безробіття 2009 року дорівнювало 22,3 % працездатного населення (173-тє місце у світі);

Згідно зі щорічною доповіддю про торгівлю людьми (англ. Trafficking in Persons Report) Управління з моніторингу та боротьби з торгівлею людьми Державного департаменту США, уряд Екваторіальної Гвінеї не докладає зусиль у боротьбі з явищем примусової праці, сексуальної експлуатації, незаконною торгівлею внутрішніми органами, законодавство не відповідає мінімальним вимогам американського закону 2000 року щодо захисту жертв (англ. Trafficking Victims Protection Act’s), країна перебуває у списку третього рівня^[3][4].

• 
  Країни-донори (червоний) і країни-реципієнти кримінальних потоків (англ.)
• 
  Глобальна боротьба з торгівлею людьми (англ.)

Статеве співвідношення (оцінка 2015 року):

• при народженні — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці до 14 років — 1,03 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 15—24 років — 1,04 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 25—54 років — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці 55—64 років — 0,76 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• у віці за 64 роки — 0,72 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої;
• загалом — 0,99 особи чоловічої статі на 1 особу жіночої^[1].

Демографічні дослідження в країні ведуться рядом державних і наукових установ:

• .

• Населення Землі
• Населення Африки

• Атлас. 10—11 клас. Економічна і соціальна географія світу / упорядники : О. Я. Скуратович, Н. І. Чанцева. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — ISBN 978-966-475-639-3.
• Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
• Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн : Навчальний посібник. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 704 с. — ISBN 978-966-580-239-6.
• Безуглий В. В., Козинець С. В. Регіональна економічна і соціальна географія світу : Навчальний посібник. — видання 2-ге, доп., перероб. — К. : ВЦ «Академія», 2007. — 688 с. — ISBN 966-580-144-9.
• Головченко В. І., Кравчук О. Країнознавство: Азія, Африка, Латинська Америка, Австралія і Океанія. — К., 2006. — 335 с. — ISBN 966-8939-04-2.
• Гудзеляк І. І. Географія населення: Навчальний посібник / І. Гудзеляк. — Л. : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. — 232 с. — ISBN 978-966-613-599-8.
• Дахно І. І. Країни світу: Енциклопедичний довідник / І. І. Дахно, С. М. Тимофієв. — К. : Мапа, 2011. — 606 с. — (Бібліотека нового українця) — ISBN 978-966-8804-23-6.
• Дахно І. І. Економічна географія зарубіжних країн : навчальний посібник. — К. : Центр учбової літератури, 2014. — 319 с. — ISBN 978-611-01-0682-5.
• Джаман В. О. Регіональні системи розселення: демографічні аспекти. — Чернівці : Рута, 2003. — 392 с. — ISBN 9665685988.
• Дорошенко Л. С. Демографія: Навчальний посібник. — К. : МАУП, 2005. — 112 с. — ISBN 966-608-442-2.
• Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — 5-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 839 с. — ISBN 978-966-346-330-8.
• Економічна і соціальна географія країн світу. Навчальний посібник / За ред. Кузика С. П. — Л. : Світ, 2002. — 672 с. — ISBN 966-603-178-7.
• Загальна медична географія світу / В. О. Шевченко [та ін.] — К. : [б.в.], 1998. — 178 с.
• Книш М. М., Мамчур О. І. Регіональна економічна і соціальна географія світу (Латинська Америка та Карибські країни, Африка, Азія, Океанія) : навч. посіб. — Л. : ЛНУ ім. Івана Франка, 2013. — 368 с. — ISBN 978-617-10-0007-0.
• Крисаченко В. С. Динаміка населення: Популяційні, етнічні та глобальні виміри. — К. : Видавництво Національного інституту стратегічних досліджень, 2005. — 368 с. — ISBN 966-554-083-1.
• Любіцева О. О., Мезенцев К. В., Павлов С. В. Географія релігій. — К. : АртЕК, 1999. — 504 с. — ISBN 966-505-006-0.
• Масляк П. О. Країнознавство. — К. : Знання, 2007. — 292 с. — (Вища освіта XXI століття)
• Масляк П. О., Дахно І. І. Економічна і соціальна географія світу / П. О. Масляк, І. І. Дахно ; за ред. П. О. Масляка. — К. : Вежа, 2003. — 280 с. — ISBN 966-7091-53-8.

• (рос.) Экваториальная Гвинея // Демографический энциклопедический словарь / главн. ред. Валентей Д. И. — М. : Советская энциклопедия, 1985. — 608 с.
• (рос.) Экваториальная Гвинея // Африка: энциклопедический справочник [в 2-х тт.] / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1987. — Т. 2. — 671 с.
• (рос.) Экваториальная Гвинея // Страны и народы. Африка. Западная и Центральная Африка / Редкол. : М. Б. Горнунг, Г. Б. Старушенко (отв. ред.) и др. — М. : «Мысль», 1979. — 301 с. — (Страны и народы) — 180 тис. прим.
• (рос.) Атлас народов мира / Отв. ред. С. И. Брук и В. С. Апенченко. — М. : ГУГК ГГК СССР и Институт этнографии им. Н. Н. Миклухо-Маклая АН СССР, 1964. — 185 с. — 20 тис. прим.
• (рос.) Численность и расселение народов мира. Этнографические очерки / под ред. С. И. Брука. — М. : Издательство АН СССР, 1962. — 487 с.
• (рос.) Лаппо Г. М. География городов: Учебное пособие для географических факультетов вузов. — М. : Туманит, изд. центр ВЛАДОС, 1997. — 476 с. — ISBN 5-691-00047-0.
• (рос.) Ягельский А. География населения. — М. : Прогресс, 1980. — 383 с.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Населення Екваторіальної Гвінеї

• World Population Prospects : [англ.] // United Nation. Department of Economic and Social Affairs. — демографічні показники населення світу.
• Global Health Observatory. Equatorial Guinea : [англ.] // World Health Organization (WHO). — медико-статистичні показники Екваторіальної Гвінеї.
• Demographic and Health Surveys : [англ.] // U.S. Agency for International Development. — репрезентативні дані про стан здоров'я і населення в країнах, що розвиваються.
• At a glance: Equatorial Guinea. Statistics and Monitoring : [англ.] // UNICEF. — статистичні дані про стан і становище дітей у Екваторіальній Гвінеї.
• Equatorial Guinea. World Bank Open Data : [англ.] // The World Bank. — статистично-економічні показники Екваторіальної Гвінеї.
• Equatorial Guinea. Country Profile : [англ.] // International Labor Organization. — економіко-статистичні показники Екваторіальної Гвінеї від Міжнародної організації праці.
• United Nations Development Programme in Equatorial Guinea : [англ.] // UNDP. — сторінка локального відділення Програми розвитку ООН.
• United Nations Economic Commission for Europe (UNECE) : [англ.]. — Європейська економічна комісія ООН (ЄЕК ООН).
• World Population Estimates : [англ.] // U.S. Census Bureau. — оцінки населення світу.