Пет Баркер

Пет Баркер
Pat Barker
Народилася8 травня 1943(1943-05-08)[1][2][…] (81 рік)
Thornaby-on-Teesd, Thornabyd, Стоктон-он-Тіз (район), Велика Британія[4]
Країна Велика Британія
Діяльністьписьменниця, письменниця-романістка, сценаристка, історикиня
Сфера роботилітературна діяльністьd[5] і проза[5]
Alma materЛондонська школа економіки та політичних наук[4] і Даремський університет
Мова творіванглійська
Жанрроман
Magnum opusUnion Street[d], Blow Your House Downd, The Century's Daughterd, Regeneration Trilogyd, Another Worldd, Border Crossingd, Double Visiond, Life Classd і Toby's Roomd
ЧленствоКоролівське літературне товариство
У шлюбі зDavid Barkerd
ПреміїБукерівська премія (1995)
CMNS: Пет Баркер у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Баркер.

Пет Ба́ркер (англ. Pat Barker; нар. 8 травня 1943) — британська феміністська письменниця, одна з найвпливовіших англійських романістів сучасності. Лауреатка багатьох нагород (зокрема, Букерівської премії) за твори на тему спогадів, травм, виживання та відновлення жінок робітничого класу. ЇЇ роботи описуються як конкретні, чіткі і розказані прямо.[6][7] У 2012 році журнал The Observer назвав трилогію «Регенерація» одним із «10 найкращих історичних романів».[8]

Життєпис

Пет Баркер народилася в сім'ї робітничого класу в Торнабі-он-Тіс у Північному Райдінгу Йоркширу, Англія, 8 травня 1943 року.[9] Її мати Мойра померла у 2000 році; особа її батька невідома. Згідно з «Таймс», Мойра завагітніла «після п'яної гулянки у Ренсі». У соціальному кліматі, де позашлюбність вважалася соромом, вона говорила людям, що дитина, яка народилася, була її сестрою. Вони жили з бабусею Баркер Еліс і вітчимом Вільямом, поки її мати не одружилася і не переїхала, коли Пет було 7 років. В інтерв'ю The Guardian у 2003 році Баркер розповіла, що вирішила залишитися з бабусею «через любов до неї, а також тому, що мій вітчим не був прихильний до мене, а я до нього». Її дідусь і бабуся керували рибним магазином, який прогорів, і сім'я була, як вона розповіла The Times у 2007, «бідною, як церковні миші; ми жили на державну допомогу — „на млинці“, як називала це моя бабуся».[10] У 11 років Пет отримала місце в гімназії, відвідуючи гімназію Короля Джеймса в Кнаресборо та гімназію Грейнджфілд у Стоктоні-он-Тіс.[11]

Баркер, яка каже, що завжди була затятою читачкою, вивчала міжнародну історію в Лондонській школі економіки в 1962-65 роках.[12] Закінчивши навчання в 1965 році, вона повернулася додому, щоб доглядати за своєю бабусею, яка померла в 1971 році.

У 1969 році в пабі вона познайомилася з Девідом Баркером, професором зоології та неврологом, на 20 років старшим за неї, який залишив свій шлюб, щоб жити з нею. Народила двох дітей, і вони одружилися в 1978 році, після його розлучення. Їхня донька Анна Баркер Ральф — письменниця. Пет Баркер овдовіла у січні 2009 року.[13]

Творчість

У віці близько 20 років Баркер почала писати художні твори. Її перші три романи так і не були опубліковані, і, як вона сказала в інтерв'ю The Guardian у 2003 році, «не заслуговували на це: я була чутливою жіночою письменницею, а це не те, чим я є насправді. У моєму голосі відчувається приземленість і непристойність».[14]

Її першим опублікованим романом був «Юніон-стріт» (1982), який складався з семи взаємопов'язаних історій про жінок англійського робітничого класу, чиє життя обмежене бідністю та насильством. Протягом 10 років рукопис відхилявся видавцями як надто «похмурий і депресивний». Пет Баркер познайомився з британською феміністською письменницею Енджелою Картер на письменницькому семінарі Фонду Арвон. Картер сподобалася книга, і вона сказала Баркер: «Якщо вони не можуть співчувати жінкам, яких ви створюєте, то хай їм грець», і запропонувала їй надіслати рукопис феміністичному видавництву Virago, яке прийняло його. The New Statesman назвав роман «довгоочікуваним шедевром робітничого класу», а The New York Times Book Review зауважив, що Баркер «дає відчуття письменниці, яка володіє величезною силою, яку їй навряд чи довелося використати, щоб написати першокласний перший роман».

Пізніше «Юніон-стріт» було екранізовано у голлівудському фільмі «Стенлі та Айріс» (1990) з Робертом Де Ніро та Джейн Фондою в головних ролях. Баркер сказала, що фільм мало схожий на її книгу. Станом на 2003 рік роман залишався одним з найпопулярніших у видавництві «Віраго».[6]

Перші три романи Баркер — «Юніон-стріт» (1982), «Знеси свій дім» (1984) та «Англія Лайзи» (1986; спочатку опублікована під назвою «Дочка століття») — змальовували життя жінок робітничого класу в Йоркширі. Журнал BookForum описав їх як «сповнені почуттів, жорстокі та брудні, але ніколи не експлуататорські чи сенсаційні і рідко сентиментальні».[15] У книзі «Знеси свій дім» розповідається про повій, які живуть у місті на півночі Англії, і яких переслідує серійний вбивця.[16] Фільм «Англія Лізи», який газета Sunday Times назвала «сучасним шедевром», розповідає про життя жінки з робітничого класу, яка народилася на зорі ХХ століття.[17]

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ FemBio database
  3. ↑ Енциклопедія Брокгауз
  4. ↑ а б Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 61.
  5. ↑ а б Czech National Authority Database
  6. ↑ а б Про творчість Пет Баркер [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.](англ.)
  7. ↑ Jaggi, Maya (16 серпня 2003). Dispatches from the front. The Guardian.
  8. ↑ Skidelsky, William (12 травня 2012). The 10 best historical novels. the Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 15 листопада 2023.
  9. ↑ Pat Barker. British Council Literature. British Council. Процитовано 26 січня 2016.
  10. ↑ Kemp, Peter (1 липня 2007). Pat Barker's last battle? War has been her greatest obsession – and it looms large in her new novel. The Sunday Times.
  11. ↑ Brannigan, John (2005). Pat Barker: Contemporary British Novelists. Manchester University Press. с. xi and 6. ISBN 978-0-7190-6577-4.
  12. ↑ «Celebrated Alumni: UK», www.lse.ac.uk (2007) Retrieved 17 January 2008.
  13. ↑ Davies, Hannah (30 січня 2010). Novelist Pat Barker. The Journal. Архів оригіналу за 18 січня 2012. Процитовано 12 грудня 2023.
  14. ↑ Jaggi, Maya (15 серпня 2003). Dispatches from the front. The Guardian.
  15. ↑ Locke, Richard (February–March 2008). Chums of War: Pat Barker revisits the trauma of World War I. Book Forum. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 12 грудня 2023.
  16. ↑ Macmillan overview. Retrieved 25 May 2010.
  17. ↑ Webb, Belinda (20 листопада 2007). The other Pat Barker trilogy. The Guardian.

Посилання

Письменник Це незавершена стаття про письменницю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.