Позов про невиконання зобов'язань

Європейський Союз

Це одна із статей, що входять до серії: Політичний устрій Європейського Союзу

Держави-члени (27) Австрія Бельгія Болгарія Греція Данія Естонія Ірландія Іспанія Італія Кіпр Латвія Литва Люксембург Мальта Нідерланди Німеччина Польща Португалія Румунія Словаччина Словенія Угорщина Фінляндія Франція Хорватія Чехія Швеція Держави-кандидатки Албанія Боснія та Герцеговина Молдова Північна Македонія Сербія Україна Чорногорія Держави, переговори про вступ яких призупинені Грузія Туреччина Держави-заявниці Косово Спеціальні території Бельгійсько-німецькі відносини[en] Франко-німецькі відносини Нідерландсько-німецькі відносини[en] ЄС-3 Вихід

Договори та декларації Декларація Шумана (1950) Паризький договір (1951) Європейська декларація (1951) Звіт Спаака (1956) Римські договори (1957) Договір про Євроатом (1957) Брюссельський договір (1965) Урочиста декларація (1983) Єдиний європейський акт (1986) Маастрихтський договір (1992) Амстердамський договір (1997) Ніццький договір (2001) Берлінська декларація (2007) Лісабонська угода (2007) Стаття 7[en] Стаття 50 Право на неучасть Договори про приєднання 1972, 1979, 1985, 1994, 2003, 2005, 2011 Договори про вихід 1984, 2020 Інші угоди Шенгенська угода (1985) Угода про Європейську економічну зону (1992) Розірвані договори та угоди Європейська конституція (2004) Перегляд членства Сполученого Королівства (2015–2016)

Право Acquis communautaire: Примат (Справа 6/64) Субсидіарність Регламент Директива Рішення Рекомендація Висновок Хартія основних прав

Виконавчі інституції Європейська рада Президент: Шарль Мішель (АЛДЄ) Саміти Європейська комісія ІІ Комісія фон дер Ляєн Президентка: Урсула фон дер Ляєн (ЄНП) Віцепрезидент Європейської комісії[en] Європейський комісар Європейська публічна служба Генеральна секретарка[en]: Ілзе Юхансоне[en]

Законодавчі інституції Законодавча процедура Головування у Раді Європейського Союзу Угорщина (липень–грудень 2024) Конфігурації РЗП РМЗС РМЕФС Єврогрупа РСГР[en] РЗСПОЗЗПС[en] COMPET[en] РТТЕ[en] ЕР[en] РЮВС[en] РОМКС[en] Голосування Генеральний секретаріат[en] Генеральна секретарка[en]: Тереза Бланшет[en] Підготовчі органи Ради ЄС Комітет постійних представників Робоча група ради[en] Європейський парламент (депутати) Президентка: Роберта Мецола Найбільші фракції: ЄНП: Манфред Вебер СіД: Іратхе Ґарсія Депутат Європарламенту (705) Бюро[en] Віцепрезидент[en] Квестор[en] Конференція[en] Комітети Національні парламенти

Судові інституції Суд Європейського Союзу Суд Справедливости Члени Генеральний адвокат Судові рішення[en] Загальний Суд

Аудиторські інституції Європейський суд аудиторів Інші установи Служба внутрішнього авдиту ЄК[en] Комітет ЄП з бюджетного контролю[en] Рада з економічних і фінансових питань Офіс боротьби з шахрайством Прокуратура

Європейський центральний банк Президентка: Крістін Лаґард ЄСЦБ ЕМС Банкноти євро Монети євро

Інші установи Євратом Атомна енергетика[en] Економічний і монетарний союз Валюти Єврогрупа Єврозона Розширення єврозони ERM Шенгенська зона Шенгенська угода Прюмська конвенція Шенгенська інформаційна система Візова інформаційна система[en] Візова політика Розширення Шенгенської зони Європейська економічна зона Спільний комітет ЄЕЗ[en] Європейське посвідчення особи Мікродержави та Європейський Союз Група Європейського інвестиційного банку Інвестиційний банк Інвестиційний фонд Інституції ЄІБ Європейський стабілізаційний механізм Договір про створення Європейського стабілізаційного механізму Європейський університетський інститут Європейський університетський інститут Єдиний патентний суд Унітарний патент[en] Агентства Децентралізовані агентства ЄС Агентства єдиного ринку Агентства СЗБП Агентства ПСБЮ Агентства ЄСФН[en] Органи ЄМВ Виконавчі органи ЄС Агентства Євроатома Децентралізовані незалежні органи ЄС Європейський інститут інновацій і технологій[en] Прокуратура Організації ЄС Європейська рада із захисту даних[en] Орган для європейських політичних партій та європейських політичних фондів Спільні підприємства ЄС та Євроатома Інші незалежні установи Європейський інспектор із захисту даних Європейський омбудсмен Дорадчі органи[en] Комітет регіонів Соціально-економічний комітет Комітет з питань політики та безпеки Військовий комітет Європейського Союзу[en] Космічна рада ЄС/ЄКА[en] Міжвідомчі установи Офіс публікацій Європейського Союзу[en] Служба зовнішніх справ Європейський офіс відбору персоналу[en] Офіс боротьби з шахрайством Європейська школа управління

Внутрішня політика Бюджет Митний союз Угоди про вільну торгівлю[en] Внутрішній ринок Простір свободи, безпеки та юстиції Політики: Сільськогосподарська Енергетична Рибна Регіональна Громадянство: Паспорти Пан'європейська ідентичність Пан'європеїзм Євроскептицизм Європейський банківський союз Європейський банківський нагляд[en] Єдиний механізм вирішення Союз ринків капіталу[en] Європейська система фінансового нагляду[en] Інтеграція: Наддержавність Єврофедералізм СШЄ Європа різних швидкостей Посилене співробітництво Право на неучасть Вихід

Зовнішня політика Високий представник: Жозеп Боррель Служба зовнішніх справ Спільна зовнішня та безпекова політика Спільна політика безпеки та оборони Розширення Подальше розширення Угода про асоціацію з Європейським Союзом Єдиний міграційний простір

Вибори Фракції Виборчі округи Фракції Spitzenkandidat Розподіл[en] Політична фундація[en] Референдуми Європейські вибори 1979[en], 1984[en], 1989[en], 1994, 1999[en], 2004[en] 2009[en], 2014, 2019, 2024, 2029 (наступні) Політичні партії ЄНП СіД ЄКР АЛДЄ ЄВА ЄКР ЛЗП Зелені — ЄВА ЄОЛ/ЛЗП ЄСПД Незалежні

Недіючі організації Європейські Спільноти (ЄС) Європейська спільнота з вугілля та сталі Європейська економічна спільнота Західноєвропейський союз Європейський Конвент п о р

По́зов про невикона́ння зобов'я́зань (англ. Actions for failure to fulfil obligations; фр. Recours en manquement) — процедура відповідно до законодавства Європейського Союзу, визначена в статтях 258, 259 і 260 Договору про функціонування Європейського Союзу (Лісабонський договір). Він подається до Суду Європейського Союзу проти держави-члена, звинуваченої у невиконанні своїх зобов’язань, що випливають з Договорів або вторинного законодавства Союзу.

Європейська комісія, як і будь-яка держава-член, імовірно, подасть такий тип апеляції, але на практиці втручається переважно Комісія, «охоронець договорів». У рамках цієї процедури також вимагається подати обґрунтований висновок (навіть якщо це не заявник), вказавши, в чому полягають недоліки оскаржуваної держави, і які заходи слід вжити для вирішення цієї проблеми. Якщо ці дві умови не виконуються, апеляція не приймається. Якщо цей висновок не було надано протягом трьох місяців після подання заяви державою-членом (стаття 259 ДФЄС, параграф 4), така відсутність висновку з боку Комісії не перешкоджає одній із держав-членів подати позов про бездіяльність.

Якщо порушення буде встановлено Судом, відповідна держава зобов’язана вжити відповідних заходів для його усунення. : з моменту прийняття Договору про Європейський Союз у Маастрихті суддя Союзу може накласти штраф на непокірну державу, якщо остання, після винесення проти неї судового рішення за невиконання зобов’язань, не виконує своїх зобов’язань за договорами. Однак слід зазначити, що Суд ЄС не має засобів видати судову заборону на скасування положень національного законодавства, які суперечать Договорам. : це завдання покладається на державу-порушницю (Комісія вимагала включити цю можливість в договори ще в 1975 році, але так і не було виконано).

Держава, яка не виконала своїх зобов’язань за Договором, може у виняткових випадках подати заяву про форс-мажорні обставини, які перешкодили цьому виконанню, але Суд ЄС залишається дуже вимогливим до цього пункту. У рішенні 1985 року «Комісія проти Італії,^[1] суд визнав, що обставини, про які йде мова, а саме напад на адміністративну будівлю, недостатні для виправдання постійного характеру бездіяльности. Крім того, у рішенні 1987 року у справі «Комісія проти Греції»,^[2] Суд вважав, що обставини, пов’язані із загальним страйком, оголошеним заздалегідь, були передбачуваними. Таким чином, відповідна держава-член повинна буде стверджувати, що виконати вимогу було абсолютно неможливо.

Позов можна подати електронною поштою або поштою,^[3] використовуючи онлайн-форму, яка допоможе структурувати позов. Цю форму також можна заповнити безпосередньо онлайн.^[4] Європейська комісія підтверджує отримання скарги протягом 15 робочих днів і розглядає скаргу протягом наступних 12 місяців. Залежно від складности позову може знадобитися додатковий час. Позивач може вимагати під час подання про нерозголошення його особи.

Надання СЄС повноважень скасовувати національні положення зробило б його де-факто федеральним юрисдикцією, здатною замінити держави-члени, можливість, яку останнім було б важко передбачити. З іншого боку, правова система Союзу відповідає інтегрованій, а не накладеній системі, у якій національні суди несуть відповідальність за застосування законодавства Союзу і не підпорядковані безпосередньо Суду.^[5]

Окрім застосування законодавства Спільноти державою, визнаною винною в недотриманні Договорів, застосування позову про невиконання зобов’язань мало вплив на функціонування Союзу та застосування його права.

Процедура порушення іноді може мати наслідки для законодавства Союзу: саме після того, як держави-члени були неодноразово засуджені за невиконання статті 49 ДЄС щодо вільного руху послуг,^[6][7] Комісія запропонувала проєкт Директиви про послуги на внутрішньому ринку (більш відома як Директива Болкештейна^[en]).

12 липня 2005 року Суд ЄС зобов'язав Францію (справа «Комісія проти Французької Республіки», C-304/02) сплатити на рахунок «власних ресурсів» Європейської Спільноти штраф у розмірі €57,761,250 за кожний шестимісячний період з дати винесення рішення, в якому не були дотримані правила щодо розміру вилову хека. Франція також була оштрафована на суму 20 000 000 євро. Це найвищий штраф, коли-небудь накладений на державу-члена ЄС. Порушення було виявлено ще в 1991 році.

• Регламент про умовність верховенства права
• Преюдиційний запит
• Позов про бездіяльність
• Позов про визнання рішень недійсними
• Позов про відповідальність