Премія журналу НІН

НІН-ова нагорода
серб. НИН-ова награда
Країна Тижневик НІН
Югославія СФРЮ (1954—1992)
Югославія Югославія (1992—2006)
Сербія Сербія (2006—)
Тип щорічна літературна премія
Вручається: авторам, що пишуть сербською
Підстава за найкращий роман року
Статус вручається
На честь: NiN (журнал)d Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагородження
Засновано: 1954
Перше: 1955
Нагороджено: 61 на 1 лютого 2016
Нагороджені:
Q9606110? Редагувати інформацію у Вікіданих (0)
Черговість

CMNS: Премія журналу НІН у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Премія журналу НІН або НІН-ова нагорода (серб. НИН-ова награда) — провідна літературна нагорода Сербії (раніше Югославії), яка присуджується журналом «НіН»[en] (серб. Недељне информативне новине). Щороку нею нагороджується автор найкращого на думку журі сербського роману.

Організацією конкурсу опікується редакція найповажнішого сербського тижневика НІН (друкується з 1935) та уповноважене нею журі. До участі допускаються лише книги сербських авторів видані протягом останнього календарного року. Підбиття підсумків та церемонія нагородження проходить у січні наступного року. Звання лауреата НІН-ової нагороди є вкрай престижним, результати конкурсу широко висвітлюються національними ЗМІ, все це практично гарантує твору-переможцю статус бестселера.

Серед лауреатів премії особливо виділяється Оскар Давичо — єдиний до сьогодні, хто зміг здобути три перемоги в конкурсах (1956, 1963, 1964), та єдиний, чиї твори були визнані найкращими два роки поспіль. Першою жінкою-лауреатом стала Дубравка Угрешич у 1988 році. Данило Кіш та Мілислав Савич є двома авторами, що відмовилися від НІН-ової нагороди.

В 1959 році премія не була вручена, аби стимулювати авторів до написання творів вищого ґатунку.

Лауреати премії

За часів Соціалістичної Федеративної Республіки Югославія

За часів Союзної Республіки Югославія

За часів Союзної держави Сербії та Чорногорії

  • 2003 — Владан Матієвич — «Писац издалека»
  • 2004 — Владимир Тасич — «Киша и хартија»
  • 2005 — Миро Вуксанович — «Семољ земља»

В сучасній Сербії

  • 2006 — Светислав Басара — «Успон и пад Паркинсонове болести»[1]
  • 2007 — Драган Великич — «Руски прозор»
  • 2008 — Владимир Пиштало — «Тесла, портрет међу маскама»[2]
  • 2009 — Гроздана Олуїч — «Гласови у ветру»[3]
  • 2010 — Гордана Чирянич — «Оно што одувек желиш»[4]
  • 2011 — Слободан Тишма — «Бернардијева соба»
  • 2012 — Александар Гаталица — «Велики рат»[5]
  • 2013 — Горан Гоцич — «Таи»[6]
  • 2014 — Філіп Давид — «Кућа сећања и заборава»[7]
  • 2015 — Драган Великич — «Иследник»[8]
  • 2016 — Ивана Димич — «Арзамас»[9]
  • 2017 — Дејан Атанацкович — «Лузитанија»[10]
  • 2018 — Владимир Табашевич — «Заблуда Светог Себастијана»
  • 2019 — Саша Ілич — «Пас и контрабас»[9]
  • 2020 — Светислав Басара — «Контраендорфин»[9]
  • 2021 — Милена Маркович — «Деца»[9]
  • 2022 — Даница Вукичевич — «Унутрашње море»[9]

Джерела

Список переможців на сайті тижневика НІН з посиланнями на короткі статті про результати конкурсів 1954—1993.

Примітки