Росс 154
| Росс 154 | |
| Маса | 3,38028E+29 кг |
|---|---|
| Каталожний код | 2MASS J18494929-2350101[1], HIP 92403[1], IRAS 18467-2353[1], GJ 729[1], AAVSO 1843-23[1], 1ES 1846-23.8[1], 1RXS J184948.7-235003[1], 2EUVE J1849-23.8[1], ASAS J184948-2350.0[1], CD-23 14742[1], CSI-23-18467[1], EUVE J1849-23.8[1], GCRV 11260[1], HIC 92403[1], JP11 5165[1], JP11 5166[1], JP11 5192[1], LFT 1437[1], LHS 3414[1], LPM 688[1], LTT 7462[1], NLTT 47045[1], PLX 4338[1], PLX 4338.00[1], PPM 734465[1], TYC 6859-1332-1[1], UBV M 42977[1], UCAC4 331-182994[1], V1216 Sgr[1], Zkh 282[1], AC -24 2833-183[1], AC -24 2822-183[1], Ci 20 1108[1], [GKL99] 365[1], PM J18498-2350[1], WEB 15960[1] і Gaia DR2 4075141768785646848[1] |
| Першовідкривач або винахідник | Frank Elmore Rossd |
| Дата відкриття (винаходу) | 1925 |
| Сузір'я | Стрілець[2] |
| Відстань від Землі | 2,9751 ± 0,0006 парсек[3] |
| Швидкість обертання зорі | 3 ± 1,5 км/с[4] |
| Паралакс | 336,1228 ± 0,0641 кутова мілісекунда[3] |
| Схилення власного руху | −193,55 ± 0,105 кутова мілісекунда на рік[3] |
| Пряме піднесення власного руху | 639,348 ± 0,127 кутова мілісекунда на рік[3] |
| Радіальна швидкість | −10,631 км/с[4] |
| Тип змінної зорі | Зорі типу BY Дракона |
| Спектральний клас | M3.5Ve[5] |
| Видима зоряна величина | 10,495[6] |
| Світність | 1,45464E+24 ват |
| Абсолютна зоряна величина | 13,07 |
| Металічність | −0,18[7] |
| Радіус | 0,24 сонячний радіус |
| Епоха | J2000.0[3] |
| Пряме піднесення | 4,92978165065 радіан[3] |
| Схилення | 0 радіан[3] |
| Ефективна температура | 3240 K[7] |
 Росс 154 у Вікісховищі | |
Росс 154 (лат. Ross 154, інше позначення — V1216 Sgr) — зоря в сузір'ї Стрільця, червоний карлик. Є однією з найближчих зір (дев'ятою за відстанню). Неозброєним оком її не видно.
Історія
Уперше зорю Росс 154 зазначив у каталозі американський астроном Френк Елмор Росс 1925 року; вона увійшла до його четвертого переліку нових змінних зір[8]. 1926 року, порівнявши її положення з положенням на фотографічних пластинах, отриманих раніше іншим американським астрономом, Едвардом Емерсоном Барнардом, Росс додав зорю до свого другого переліку зір, власний рух яких вдається виміряти[9]. Первинну величину паралаксу — 0,362 ± 0,006 кутових секунд — виміряв 1937 року Волтер О'Коннелл (Walter O'Connell), скориставшись фотографічними пластинами, отриманими за допомогою Єльського телескопа в Йоганнесбурзі (Південна Африка). Ці вимірювання свідчили, що зоря є шостою за відстанню від Сонця серед відомих на той час зір[10].
Характеристики
Росс 154 — тьмяна й відносно холодна зоря (червоний карлик) спектрального класу M3,5 V. Розташована на відстані приблизно 9,69 світлового року від Сонця[11]. Це найближча зоря в південному сузір'ї Стрільця.
Належить до зір головної послідовності. Має видиму зоряну величину 10,44[12]. В ідеальних умовах спостереження Росс 154 потребує телескопа з апертурою щонайменше 6,5 см (3 дюйми)[13].
Світність зорі становить 0,0038 сонячної, маса — 17 % маси Сонця, діаметр — 24 % сонячного[14], температура поверхні — 3105 K[15]. За оцінками, вік зорі становить менше одного мільярда років[5рус]. Росс 154 є спалахуючою зорею типу UV Кита. Спостереження за допомогою Космічної рентгенівської обсерваторії Чандра свідчать, що інтенсивність випромінювання Росс 154 у рентгенівському діапазоні дорівнює сонячній або навіть перевищує її. Позначення в каталозі змінних зір — V1216 Стрільця.
Спалахи
Виявилося, що зоря Росс 154 є спалахуючою зорею типу UV Кита (відомою також під назвою Лейтен 726-8 B), для якої середній інтервал між максимумами спалахів становить приблизно дві доби[16]. Перші ознаки змінності спостерігали в Австралії 1951 року, коли зоряна величина Росс 154 зросла на 0,4m[17]. Зазвичай під час спалаху яскравість зорі збільшується на 3–4 величини[18].
Потужність магнітного поля на поверхні зорі оцінюється в 2,2 ± 0,1 кілогауса[19].
Рентгенівське випромінювання
Росс 154 є джерелом рентгенівського випромінювання, яке було зафіксоване кількома рентгенівськими обсерваторіями. Стабільне рентгенівське випромінювання становить близько 9 × 1027 ерг−1[20]. Рентгенівське випромінювання зорі під час спалаху спостерігалося Обсерваторією Чандра; під час спалаху його потужність становила 2,3 × 1033 ерг[20].
Спектральний клас M3,5V[12] є ознакою того, що цей червоний карлик генерує енергію шляхом злиття ядер атомів водню у ядрі зорі. За оцінками, яскравість Росс 154 становить лише 0,38 % сонячної[21]. На противагу Сонцю, у якому конвекція відбувається лише в зовнішніх шарах, у червоного карлика такої малої маси в конвекції бере участь усе тіло зорі[22]. Відносно висока швидкість обертання свідчить, що Росс 154, найімовірніше, є молодою зорею з оцінюваним віком менше мільярда років[20]. Металічність зорі становить приблизно половину сонячної[20].
Жодних супутників малої маси на орбіті навколо Росс 154 не виявлено[23]. Не знайдено також ознак надлишкового інфрачервоного випромінювання, яке вказувало б на наявність навколозоряного пилу. Такі уламкові диски рідко зустрічаються в системах зір спектрального класу M із віком більше 10 мільйонів років, оскільки впродовж цього часу зоряний вітер встигає їх розвіяти[24].
Рух у просторі
Складники вектора просторової швидкості Росс 154 становлять: [U; V; W] = [–12,2; –1,0; –7,2] км/с[25]. Зоря не входить до складу жодної рухомої групи зір[26] й обертається навколо центра Чумацького шляху на відстані 27,65–30,66 тисяч світлових років (8,48–9,40 кілопарсек) від нього орбітою з ексцентриситетом 0,052[27]. Її невелика просторова швидкість відносно Сонця вказує на те, що вона є зорею Покоління I[28]. Найближче до Сонця Росс 154 підійде приблизно через 157 000 років, наблизившись до відстані 6,39 ± 0,10 св. року (1,959 ± 0,031 парсек)[29].
Найближче оточення зорі
Перелічені нижче зоряні системи розташовані на відстані в межах 10 світлових років від Росс 154:
| Зоря | Спектральний клас | Відстань, св. років |
| Зоря Барнарда | M3,8 V | 5,5 |
| Лакайль 8760 | M2 Ve | 7,4 |
| Глізе 674 | M3 V | 7,7 |
| Вольф 1061 | M3 V | 8,1 |
| α Центавра AB | G2 V / K0 V | 8,1 |
| Проксима Центавра | M5,5 Ve | 8,2 |
| Глізе 682 | M3,5 V | 8,7 |
| ε Індіанця | K5 Ve | 8,9 |
| 70 Змієносця AB | K0 Ve / K5 Ve | 9,3 |
| Лакайль 9352 | M0,5 Ve | 9,6 |
| EZ Водолія ABC | M5 V / M / M | 9,5 |
| Сонце | G2 V | 9,7 |
У культурі
- Планета Електра в системі Росс 154, яку колонізують земляни, є одним із місць дії в науково-фантастичному оповіданні Валентини Журавльової «Орлятко».
Див. також
Примітки
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап SIMBAD Astronomical Database
- ↑ VizieR
- ↑ а б в г д е ж Gaia Data Release 2 / Data Processing and Analysis Consortium, European Space Agency — 2018.
- ↑ а б M. Lampón, R. Luque, B. Arroyo-Torres et al. The CARMENES search for exoplanets around M dwarfs. High-resolution optical and near-infrared spectroscopy of 324 survey stars // Astron. Astrophys. / T. Forveille — EDP Sciences, 2018. — Vol. 612. — P. 49–49. — ISSN 0004-6361; 0365-0138; 1432-0746; 1286-4846 — doi:10.1051/0004-6361/201732054 — arXiv:1711.06576
- ↑ Henry T. J. A 3D search for companions to 12 nearby M dwarfs // Astron. J. / J. G. III, E. Vishniac — NYC: IOP Publishing, AAS, University of Chicago Press, AIP, 2015. — Vol. 149, Iss. 3. — P. 106. — ISSN 0004-6256; 1538-3881 — doi:10.1088/0004-6256/149/3/106 — arXiv:1501.05012
- ↑ C. Koen, D. Kilkenny, F. van Wyk et al. UBV(RI)CJHK observations of Hipparcos-selected nearby stars // Mon. Not. R. Astron. Soc. / D. Flower — OUP, 2010. — Vol. 403, Iss. 4. — P. 1949–1968. — ISSN 0035-8711; 1365-2966 — doi:10.1111/J.1365-2966.2009.16182.X
- ↑ а б Boyajian T. S., Feiden G. A., Braun K. v. et al. How to constrain your M dwarf: measuring effective temperature, bolometric luminosity, mass, and radius // Astrophys. J. / E. Vishniac — IOP Publishing, 2015. — Vol. 804, Iss. 1. — P. 64. — ISSN 0004-637X; 1538-4357 — doi:10.1088/0004-637X/804/1/64 — arXiv:1501.01635
- ↑ Ross, Frank E. (1926). New variable stars, (fourth list). Astronomical Journal. 37: 91. Bibcode:1927AJ.....37...91R. doi:10.1086/104790.
- ↑ Ross, Frank E. (February 1926). New proper-motion stars, (second list). Astronomical Journal. 36 (856): 124–128. Bibcode:1926AJ.....36..124R. doi:10.1086/104699.
- ↑ O'Connell, Walter (February 1938). A faint star of large parallax. Astronomical Journal. 46 (1078): 204. Bibcode:1938AJ.....46..204O. doi:10.1086/105447.
- ↑ van Leeuwen, F. (November 2007). Validation of the new Hipparcos reduction. Astronomy and Astrophysics. 474 (2): 653–664. arXiv:0708.1752. Bibcode:2007A&A...474..653V. doi:10.1051/0004-6361:20078357.
- ↑ а б Staff (1 січня 2008). The One Hundred Nearest Star Systems. Research Consortium on Nearby Stars. Архів оригіналу за 29 березня 2013. Процитовано 12 червня 2008.
- ↑ Mills, H. Robert (1994). Practical Astronomy: A User-friendly Handbook for Skywatchers. Horwood Publishing. с. 199. ISBN 1-898563-02-0.
- ↑ Johnson, H. M.; Wright, C. D. (1983). Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun. Astrophysical Journal Supplement Series. 53: 643–711. Bibcode:1983ApJS...53..643J. doi:10.1086/190905.—see p. 693.
- ↑
Johnson, H. M. & Wright, C. D. (Nov. 1983). Predicted infrared brightness of stars within 25 parsecs of the sun (англ.). Astrophysical Journal Supplement Series (ISSN 0067-0049), vol. 53, Nov. 1983, p. 643-711. Архів оригіналу за 16 лютого 2012. Процитовано 17 вересня 2009.
{cite web}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Jarrett, A. H.; Grabner, G. (1976). On the Period Between Flares of V1216 Sagittarii. Information Bulletin on Variable Stars (1221): 1. Bibcode:1976IBVS.1221....1J.
- ↑ Mayall, Margaret W. (February 1953). Variable Star Notes. Journal of the Royal Astronomical Society of Canada. 47: 23–28. Bibcode:1953JRASC..47...23M.
- ↑ Costa, R.; Cristaldi, S.; Rodono, M. (1970). Cooperative Observations of the Flare Star V1216 Sgr. Information Bulletin on Variable Stars. 461: 1–4. Bibcode:1970IBVS..461....1C.
- ↑ Reiners, A.; Basri, G. (February 2007). The First Direct Measurements of Surface Magnetic Fields on Very Low Mass Stars. The Astrophysical Journal. 656 (2): 1121–1135. arXiv:astro-ph/0610365. Bibcode:2007ApJ...656.1121R. doi:10.1086/510304.
- ↑ а б в г Wargelin, B. J. та ін. (2008). X-Ray Flaring on the dMe Star, Ross 154. The Astrophysical Journal. 676 (1): 610–627. arXiv:0712.2791. Bibcode:2008ApJ...676..610W. doi:10.1086/528702.
- ↑ Pettersen, B. R. (1980). Physical parameters of solar neighbourhood flare stars. Astronomy and Astrophysics. 82 (1–2): 53–60. Bibcode:1980A&A....82...53P.
- ↑ Reiners, A.; Basri, G. (March 2009). On the magnetic topology of partially and fully convective stars. Astronomy and Astrophysics. 496 (3): 787–790. arXiv:0901.1659. Bibcode:2009A&A...496..787R. doi:10.1051/0004-6361:200811450.
- ↑ Hinz, Joannah L. та ін. (2002). A Near-Infrared Wide-Field Proper Motion Search for Brown Dwarfs. The Astronomical Journal. 123 (4): 2027–2032. arXiv:astro-ph/0201140. Bibcode:2002AJ....123.2027H. doi:10.1086/339555.
- ↑ Plavchan, Peter; Jura, M.; Lipscy, S. J. (October 2005). Where Are the M Dwarf Disks Older Than 10 Million Years?. The Astrophysical Journal. 631 (2): 1161–1169. arXiv:astro-ph/0506132. Bibcode:2005ApJ...631.1161P. doi:10.1086/432568.
- ↑ Annotations on V* V1216 Sgr object. SIMBAD. Архів оригіналу за 21 липня 2011. Процитовано 18 квітня 2010.
- ↑ Montes, D. та ін. (2001). Late-type members of young stellar kinematic groups - I. Single stars. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 328 (1): 45–63. arXiv:astro-ph/0106537. Bibcode:2001MNRAS.328...45M. doi:10.1046/j.1365-8711.2001.04781.x.
- ↑ Allen, C.; Herrera, M. A. (1998). The galactic orbits of nearby UV Ceti stars. Revista Mexicana de Astronomia y Astrofisica. 34: 37–46. Bibcode:1998larm.confE.115A.
- ↑ Veeder, G. J. (1974). Old disk flare stars. Astronomical Journal. 79: 702–704. Bibcode:1974AJ.....79..702V. doi:10.1086/111600.
- ↑ Bobylev, V. V. (March 2010). Searching for stars closely encountering with the solar system. Astronomy Letters. 36 (3): 220–226. arXiv:1003.2160. Bibcode:2010AstL...36..220B. doi:10.1134/S1063773710030060.
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||