Томаш Собоцький

Томаш Собоцький
пол. Tomasz Sobocki
Томаш Собоцький
Томаш Собоцький
Герб родини Собоцьких Долива
Войський ленчицький
1532 — 1547
Чашник великий коронний
1539 — 1547
МонархСигізмунд I Старий
ПопередникМартин Зборовський
НаступникЯн Тарло[pl]
Бургграф краківський
1544 — 1547
ПопередникЯн Лютомірський[pl]
НаступникЯн Оцеський
канцлер великий коронний
1544 — 1547
ПопередникПавел Дунін-Вольський
НаступникСамуель Мацейовський
Народився1508 Редагувати інформацію у Вікіданих
Померне раніше 14 січня 1547 і не пізніше 6 лютого 1547
Краків, Королівство Польське
ПохованийChurch of the Nativity of the Virgin Mary in Sobotad[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Відомий якдипломат, державний діяч
КраїнаКоролівство Польське Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУніверситет Мартіна Лютера Редагувати інформацію у Вікіданих
Рід Собоцькі гербу Долива
БатькоТомаш Собоцький
МатиЕльжбета Бєлавська
БратиЯкуб, Брикци

Томаш Собоцький гербу Долива (нар. бл. 1508 — пом. 1547) — польський державний діяч, дипломат, чашник великий коронний (1539—1547), бургграф краківський (1544—1547), канцлер великий коронний (1544—1547).

Життєпис

Народився Томаш близько 1508 року в сім'ї Томаша Собоцького, дідича Соботи, та Ельжбети Бєлавської. Мав сестру Дороту, дружину каштеляна цєханувського та черського і воєводи мазовецького Яна Дзєжґовського[pl]; також братів Якуба та Брикци[pl], каштеляна ґостинінського.

10 червня 1525 року, разом із братом Якубом, Томаш Собоцький записався до Віттенберзького університету, був учнем Філіппа Меланхтона[2]. Собоцький був прихильником Реформації та поділяв її ідеологію з оточуючими[3].

Завдяки протекції чоловіка сестри, черського каштеляна Яна Дзєжґовського, Томаш Собоцький вдало розпочав кар'єру. Як королівський придворний Сигізмунда Старого 1532 року отримав уряд войського ленчицького[2], який обіймав до кінця життя[4]. Протягом 1533—1535 років перебував із королем у Литві. 1535 року як посол їздив до угорського короля Яноша Заполья із запрошенням на шлюб Ядвіги Ягеллонки та бранденбурзького курфюрста Йоахіма II Гектора. 1536 року Собоцький отримав у Вільні наказ прийняти мазовецькі староства на користь королівської скарбниці від Анни з Одровонжів. Однак його намагання виконати королівський мандат виявилися безрезультатними. 11 червня 1536 Томаш Собоцький із братами Якубом і Брикци отримали привілей на заснування на німецькому праві міста Добжелін[2].

У березні 1537 року Томаш Собоцький їздив у посольство до Пруссії[2], у травні цього ж року він очолив обиденційне посольство (посольство послуху) до папи Павла III[5]. Був королівським послом на сеймик 1538 року[6].

У квітні 1539 року отримав уряд чашника великого коронного (1539—1547)[7]. Виїхав у посольство до Османської імперії 1539 року[8][9].

Протягом 1540—1542 років перебував у Вільні разом із королем. 17 жовтня 1542 року отримав від короля пожиттєвий річний чинш 100 флоринів від краківської єврейської гміни. 21 лютого 1543 року отримав староство равське[2], 1544 року став бургграфом краківським[10]. Орієнтовно 1544 чи 1545 року отримав посаду канцлера великого коронного[11], зберігши всі попередні уряди.

Помер Томаш Собоцький на початку лютого 1547 року в Кракові, можливо через поширену на той час у місті епідемію. Був похований у парафіяльному костелі в Соботі, пізніше брати Брикци зробив йому надгробок з бронзи з гравіюванням та різьбленням[2].

Джерела

  • Halina Kowalska, Sobocki Tomasz (ok. 1508—1547), w: Polski Słownik Biograficzny, T. XXXIX, Słomkiewicz Stefan — Soczek Zygmunt, Markiewicz, Henryk: Red., Warszawa; Kraków, Instytut Historii Polskiej Akademii Nauk; Fundacja na rzecz Nauki Polskiej, 1999—2000, s. 557—560.

Примітки

  1. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 54. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  2. ↑ а б в г д е Halina Kowalska. Tomasz Sobocki H. Doliwa. Internetowy Polski Słownik Biograficzny.
  3. ↑ Katarzyna Ossowska-Kulińska. Peregrynacja do Ziemi Świętej – rzecz o motywacji Jana Goryńskiego do odbycia pielgrzymki, [w:] Meluzyna, Nr 1 (8), 2018, Rocznik V, s. 8 (PDF).
  4. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 54.
  5. ↑ Звягіна О. Польща і Ватикан: особливості відносин у першій половині XVI ст. // Збірник наукових праць студентів, аспірантів і молодих вчених «МОЛОДА НАУКА-2014», Т. 1. «Історичні науки». «Журналістика». «Іноземна філологія». — Запоріжжя, 2014. — с. 33.
  6. ↑ Andrzej Wyczański, Posłowie Zygmunta I na sejmiki, w: Władza i społeczeństwo XVI i XVII w., Warszawa 1989, s. 196.
  7. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 33.
  8. ↑ Pogląd na stosunki Polski z Turcyą i Tatarami, na dzieje Tatarów w Polsce osiadłych, na przywileje tu im nadane, jako też wspomnienia o znakomitych Tatarach polskich / przez Juljana Bartoszewicza, Warszawa 1860, s. 132.
  9. ↑ Rocznik Służby Zagranicznej Rzeczypospolitej Polskiej według stanu na 1 kwietnia 1938, Warszawa 1938, s. 139.
  10. ↑ Sobocki Tomasz. Encyklopedia PWN.
  11. ↑ Urzędnicy dawnej Rzeczypospolitej XII—XVIII wieku: spisy. T. X, Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV—XVIII wieku: spisy / pod red. Antoniego Gąsiorowskiego ; oprac. Krzysztof Chłapowski [et al] ; Polska Akademia Nauk. Biblioteka Kórnicka. Instytut Historii. Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992, s. 54-55.